«За помилку мені вгатять по... самі плечі» або Чому все ж таки бізнес не любить податкової

У моїй журналістській практиці досі не траплялося моментів, коли б доводилося шкодувати, що я — журналіст-газе-тяр, а не тележурналіст чи хоча б радіо-репортер. Але цього разу просто за лікоть себе вкусити хотілося, бо ж те, свідком чого мені довелося бути, треба бачити чи принаймні чути. Ну як на газетній шпальті передати читачеві емоції, які вирували в кабінеті гендиректора корпорації «Облагропроменерго» Валерія Тимошенка, котрий розповідав історію своїх взаємин з податковою службою?! Як не важко, але спробую. Спробую розповісти про сповідь людини, що давно працює у бізнесі, пройшла «вогонь і воду» і, головне, вийшовши звідти, продовжує говорити те, що думає. Вражає ще одне. Річ у тім, що зустріч зі ширим директором для представників ЗМI організували самі податківці. За місто, на територію підприємства, з нами поїхала й Іонна Буглак, начальник відділу погашення прострочених податкових зобов’язань ДПА в області.



А починалося все звичайно. Податківці запросили журналістів на прес-конференцію, тема якої звучала так: «Використання органами ДПС фіскальних функцій як засобу для фінансово-економічного оздоровлення підприємств в умовах ринкової економіки»... Людині, не «озброєній» Спеціальними знаннями й термінами (як-от мені, наприклад), складно зрозуміти, про що мова. Насправді ж про те, яким чином підприємство, яке не те що податків вчасно не сплачує, а взагалі «тоне», можна врятувати, витягнути на поверхню. Причому «рятувальними роботами» щодо боржників займаються якраз податківці! А в нашій області, на жаль, є ким «займатися». За словами пані Буглак, станом на 1 червня 2007 року рівень податкового боргу із платежів до зведеного бюджету склав 62 млн. грн. У середньому щомісячно новостворений борг становить близько 1,7 млн. грн. Податківці йдуть назустріч боржникам — задля того, щоб виконати зобов’язання перед бюджетом та уникати подальшого накопичення боргів минулого року. Наприклад, у 2006 році було прийнято 329 рішень про розстрочення податкових зобов'язань на суму майже ЗО млн. грн., а в 2007 році — 224 рішення на 13 млн. грн. («Розстрочення, — розшифрувала пані Буглак, — це перенесення сплати з одного терміну на інший». — Кор.).

І протягом січня-травня ліквідовано 26 млн. грн. податкового боргу, в т. ч. за рахунок мобілізації коштів до бюджету — 8 млн. грн., списання в результаті визнання підприємств банкрутами та затвердження ліквідаційних балансів 18 млн. грн.

«Боржники» і, тим більше, «банкрути» — звучить неприємно, але вони є, і до них податківцями застосовуються відповідні санкції. Ось цитата з прес-релізу, наданого кореспонденту відділом масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян: «Активними заходами стягнення (вилучення готівки, реалізація майна, виставлення платіжних вимог) в цілому мобілізовано до бюджету 17% від загальної суми надходжень у погашення боргу. Реалізовано майна боржників на суму 932 тис. грн., вилучено готівки 545 тис. грн., стягнуто платіжними вимогами 212 тис. грн.». Отакі-ось неприємні речі. Неприємні, але ж... закон є закон і порядок є порядок. А щодо порядку, то кількість підприємств-боржників таки зменшується. Зараз в області їх 1568, що на 89 менше, аніж було на 1 січня 2007 року. Щоправда, щодо 277 із них порушені справи про банкрутство. Загальна сума податкового боргу в них становить 36 млн. грн.

На прохання кореспондента «Гарту» «озвучити» імена підприємств — найбільших боржників в області Ірина Буглак назвала товариство «Арбат» (воно винне майже 8 мільйонів), Крисківсь-кий спирткомбінат на Коропщині (на сьогодні підприємство ще працює і, за словами пані Буглак, все ще є надія вивести його з процедури банкрутства), КП «Ніжинський водоканал». «Основна ж маса таких підприємств, — сказала Ірина Буглак, — це посередницькі, торгові структури, яких я і називати не буду, бо їх дуже багато».

На цьому прес-конференція в головному офісі податківців області закінчилася. І хто ж знав, що починається найцікавіше?

Представники податкової запропонували журналістам проїхати на підприємство, яке донедавна мало значні проблеми з розрахунками, доводилося навіть майно реалізовувати борги. Щомісяця «Облагропроменерго» мало 40-50 тисяч боргу. Але найтяжчий період минув, підприємство розрахувалося з боргами, проводить своєчасну сплату, при цьому збережено трудовий колектив. Що ж, завжди цікаво послухати, як успішний керівник ділиться досвідом. І генеральний директор Валерій Тимошенко поділився... Саме тоді мені й стало шкода, що я не зможу зафіксувати його інтерв'ю на кінокамеру. Адже це — ціла історія про нециві-лізоване в цивілізованому...

Почав Валерій Миколайович з розповіді про те, як у 2002 році його було обрано гендиректором підприємства.

«Пам’ятаю, що це було у п’ятницю, — розповідає пан Тимошенко, — а вже у понеділок приходжу на роботу близько восьмої ранку і бачу на території підприємства податківців (їх чоловік із сім було), а поряд з ними КамАЗи, інші машини... Майно завантажують... За борги... «Повоював» місяць, назад віддали...» До всього цього пан Тимошенко додав, що було й таке, що майно, яке насправді коштує 120 тисяч доларів, продавалося за... 20 тисяч гривень. Далі він розповів, як почав виводити підприємство з кризи: «гасити» зарплати працівникам, щоб розблокувати рахунки; знаходити замовлення і т. д. «Крутився-крутився та й, нарешті, викрутився, багато чого зробити довелося, щоб виборсатися з боргів», — підсумував пан Тимошенко. На запитання проте, як зараз, коли криза позаду, він ставиться до податкової служби, відповів: «Не хочу й знати, де вона знаходиться!.. Від самого слова «податкова» мене тіпати починає. Адже ж були часи, коли мені доводилось ходити туди як на роботу». А ось після цього бізнесмен додав вельми промовисте визначення «рахунків» бізнесу з податковою адміністрацією (на мою думку, воно варте уваги): «Якщо ви робите помилку, то вам, податківцям, нічого. А коли аналогічну помилку зробив я, то мені, вибачте, вгатять по... самі плечі! До речі, у нас чесно жодна людина, яка закінчила школу, інститут, не зможе піднятися, розпочавши свою справу. Адже тільки ти намагаєшся, як кажуть, звестися на ноги, як на тебе починають тиснути і—розчавлюють. Маю на увазі, ясна річ, не тільки податкові служби, а насамперед бюрократично-чиновницьку машину».

Пані Ірина Буглак часом парирувала випади словесного опонента. Про випадок з вищезгаданими «ліквідаційними» рахунками на 20 тисяч гривень, які, за словами пана Тимошенка, були насправді 120 тисячами «зелених», пані податківець висловилася так: «Я не буду коментувати, за якими експертними оцінками все це проводилося... Але була реалізація майна, завдяки чому процедуру банкрутства було зупинено і підприємство збережено!»

Багато чого ще довелося почути під час цієї цікавої зустрічі. Багато цікавого! Людині, яка ніколи не мала конфліктів з податковою системою, одкровення Валерія Тимошенка допомогли нарешті зрозуміти те, про що раніше доводилося лише здогадуватися. Наприклад, чому абсолютна більшість людей бізнесу недолюблюють податківців. Шкода, що не все з того, що він говорив, можна надрукувати, бо ж навіть я відчуваю, що в цьому разі російський вислів «бумага все стерпит» не годиться. Не місце і не час для дискусії, яка могла б розгорнутися щодо цього.

Насамкінець хочеться щиро подякувати податківцям за цікаву зустріч, організовану ними! Просто-таки напрошується висновок: це був справжній, яскравий зразок демократичності і відкритості у роботі податкової служби, її нового керівництва.

«Гарт» №24 (2308) від 15 червня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: