Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Територія книжок, де хазяйнує янгол



Територія книжок, де хазяйнує янгол

Чи могли б колись уявити жителі Корюківки, що в їхньому місті з’явиться крутезна бібліотека, точніше одна із її залів, де відвідувачі, окрім читання книжок, грають у «Мафію», переглядають фільми у 3D форматі, слухають музику, малюють, танцюють чи п’ють чай з круасанами та шоколадом?! Така можливість у Корюківській об’єднаній територіальній громаді з’явилася завдяки культурно-інформаційному арт-простору «Воокіторія». Започаткували цю справу в 2016 році міська молодіжна організація «Альтернатива» спільно з Всеукраїнською мережею «Громадські ініціативи України» за фінансової підтримки Національного фонду з підтримки демократії (NED) у партнерстві з бібліотекою. А ще «Воокіторія», що діє при Корюківській публічній бібліотеці, її очолює Світлана Доропій, має неабияку підтримку міської ради, зокрема голови ОТГ Ратана Ахмедова, небайдужих містян та підприємців. Своїм прикладом громада показує – їй під силу не тільки створити умови для творчого розвитку дітей і підлітків, а й робити людей щасливими!



Нове життя


Колись давно у цій будівлі працював дитячий садочок. Нині ж тут працює кілька організацій, серед яких публічна бібліотека, районна газета, сервісний центр газової компанії, танцювальний гурток... На першому поверсі розмістився арт-простір «Воокіторія» – територія книжок. Господарка – мила 32-річна Наталія Ісаченко (Наталья Исаченко), фанатка бібліотекарської справи. Саме вона й вдихнула нове життя в храм мудрості та знань. І неабияк цьому радіє, адже спілкування з дітьми її надихає на неймовірні ідеї, які залюбки підтримують хлопчики й дівчатка, ба більше – Наталія для кожної дитини стала як рідна, а вони – для неї.

– Я була в декреті, коли в місті з’явилася «Воокіторія». Це був 2016 рік. Ініціатором проекту стала «Альтернатива» і її незмінний керівник Володимир Онищук, – каже Наталія. – Моя донечка підростала, і я повернулася працювати до бібліотеки для дорослих й навіть не уявляла, що знайду себе саме тут, серед дітей. А тепер дуже вдячна Світлані Доропій, яка довірила мені найдорожче. Чесно, я думала, що працювати з дітьми набагато важче. А насправді – легко! Вони відверті, ти або їм подобаєшся, або – ні. Середнього, лицемірства, немає. Це приємно.



Коли ще тільки планували створити арт-простір у Корюківці, громадський активіст Володимир Онищук закликав усіх небайдужих долучитися до перетворення читального залу в такий простір, який би стимулював дітей до читання, надавав можливості для всебічного розвит­ку і за потреби міг легко реорганізуватися у лекторій, арт-майстерню чи маленьку глядацьку залу. Тепер, коли вже позаду лишилися і промоакції та свята, і збір коштів та ремонт, можна проаналізувати зроблене. Найбільший успіх цього проекту – масштаб перетворень, які вдалося реалізувати завдяки чималим коштам та старанній праці волонтерів і бібліотекарів. Поклеїли шпалери, замінили підлогу, змонтували нові полиці для книг та матеріалів, придбали стільці та виготовили кутовий диван і стіл, виставкові стенди, замінили світильники і тюль, вікна – на металопластикові. Усе це створило неймовірно яскраву, затишну і творчу атмосферу, що надихає як бібліотекарів, так і відвідувачів.

Справжню популярність «Воокіторія» отримала нинішнього літа. Тут просто вирує творче життя! Квести, конкурси, вікторини, тематичні дні, свята чи просто будні з книжками та іграми, чаюванням і частуванням солоденьким! Уявляєте, діти за власним бажанням влаштовують кінопокази в 3D форматі. Для цього є і «плазма», і спеціальні окуляри. Такий собі міні-кінотеатр в бібліотеці! Наталія Ісаченко доносить дітям, що кіно і книга – нероздільні. Що варто порівнювати прочитаний твір з його екранізацією, насправді це дуже цікаво.

– Завдяки перетворенням, з морально застарілої читальної зали бібліотеки – у комфортне приміщення з усім потрібним оснащенням, меблями, технікою, з сучасною вбиральнею сюди щодня поспішають діти і підлітки. Навіть мами приводять малесеньких діточок, що ще й ходити не вміють, – каже бібліотекарка. – Кожен для себе знаходить щось своє.



Що тільки діти не роблять в бібліотеці! Окрім читання книжок і малювання, грають у різні настільні ігри, від зовсім простеньких – до надскладних рівнів. Приміром, гра «Мафія» – не лише захоплююча, а й корисна розвага. Вона вчить правильно й чітко висловлювати свої думки, розвиває логіку, пам’ять, кмітливість, стратегічність і артистизм. Пояснити відчуття, які переповнюють гравців у процесі гри, неможливо. Треба самому спробувати! А корисні навички зможуть кожному стати в нагоді у реальному житті.

До речі, на базі «Воокіторії» діє клуб настільних ігор, його члени кілька разів на тиждень збираються в бібліотеці і влаштовують серйозні «батли» – битви.



– «Цивілізація Сіда Мейєра», веселі швидкі партії у «Саботер», «Актівіті», «Діксіт», «7 Чудес», «Мафія».., – називає ігри Наталія. – Підлітки просто обожнюють їх, в цих іграх все по-дорослому. Незважаючи на всю складність, навчитися грати може будь-хто. Але освоїти тонкощі і хит­рощі гри вдається не відразу. Дітям, звичайно, допомагають досвідчені гравці Павло Кожужко, Денис Науменко, Олександра Соколовська, Дмитро Резніков, Володимир Деньгуб, Владислав Корх, Надія Козік... А тренер і ведучий «батлів» для дітей – відомий корюківський геймер Денис Іваніна.

Члени клубу настільних ігор – гравці серйозні. Вони навіть без капелюхів за стіл не сідають!



Правило обіймів

Усі знають, що навіть дорослим для хорошого настрою і нормального самопочуття потрібна певна кількість обіймів, поцілунків у день. Як стверджує американський психолог Ерік Берн, якщо людина недоотримує ніжності, вона стає дратівливою, відчуває себе самотньою і нікому непотрібною. А що тоді казати про дітей?! Для них обійми і ласка – надважливі! У «Воокіторії» з цим усе добре. Користувачі запровадили одне-єдине правило – щопівгодини обійматися. Для цього діти виготовили спеціальний годинник, який нагадує про це.



– Недавно одна дівчинка ділилася враженнями від відвідування «Воокіторії», казала, що в бібліотеці панує така приємна атмосфера, що й додому йти не хотілося, – посміхається Наталія. – Серед постійних відвідувачів не тільки діти й підлітки, що живуть поблизу, багато хлопчиків і дів­чаток приходять з віддалених районів міста і проводять тут увесь день. З собою беруть їжу, обідають і вечеряють, все як і вдома. Бо й відчувають себе в бібліотеці саме так. Ось, учора, одні лежать з подушечками на підвіконні, хмарки роздивляються, інші на килимку дитячі кубики складають і паралельно грають в якусь гру. Хтось на дивані з книжкою приліг, дівчатка чай готують…

А якщо Наталія Ісаченко запланує заходи в бібліотеці, то взагалі дітей стільки набіжить! На свято шоколаду вона не знала, куди їх всіх розмістити, місця хіба лишилися на килимку.



– Разом з дітками придумали сценарій, підібрали чимало цікавої інформації про шоколад, – продовжує бібліотекарка. – Вони також захотіли себе спробувати у ролі ведучих. Для всіх учасників влаштували конкурси, а наостанок був ще й чай із шоколадом. Всі були щасливі!

Що тільки не вигадує Наталія, аби відвідувачам бібліотеки було тут цікаво. І атмосферні дні, приміром, День виглядання хмаринок, День дощу, а ще – День картопляних чіпсів, День кави і круасанів… Під час бесіди діти дізнаються чимало фактів на ту чи іншу тему, поєднуючи все це зі смачними перекусами. Таке вони люблять!

Наталія Ісаченко зруйнувала стереотип бібліотекаря. Зазвичай для багатьох ця посада асоціюється зі словами: книги, дуже темно, сувора і насуплена жінка, яка прий­має літературу від користувачів, що давно прострочили термін.



– Бібліотекар має бути таким, щоб діти бачили в ньому друга, – пояснює. – Відвідувачі «Воокіторії» в мені його відчувають.

Наталія працює в бібліотеці дванадцятий рік, до цього навчалася у Харківській академії культури. Каже, щаслива від того, що в її житті так співпало: освіта, професія, діти і книги.

– Для мене книга – життя, – додає. – Вдома є величезна бібліотека. Мої кажуть: «Тобі не вистачає книжок на роботі?» Виходить – не вистачає. Я читаю їх і перечитую. Багато купую сучасної зарубіжної літератури, тішить, що з’явився якісний переклад українською. Подобається, що на високий рівень вийшла й наша сучасна українська література.

«Бібліо-няня» і просто янгол!



Жителі Корюківки довіряють Наталії Ісаченко навіть дошкільнят. Мами лишають малят у «Воокіторії», а самі можуть сходити до лікаря, в банк, на пошту.

– Немає можливості у батьків з кимось лишити доню чи сина – я завжди рада допомогти. Така собі безкоштовна послуга «бібліо-няні», – посміхається.

Усі разом грають у справжніх детективів, з лупою розслідують книги, вигадують легенди, слухають музику і танцюють.

Діти настільки, як кажуть, приросли до Наталії, що вирішили показати, як її люблять, і зробили великий плакат з фотографіями і сердечками. Хіба не розчулишся?!

– Знайшли світлини на моїй сторінці у соцмережі й роздрукували, це так мило, – не стримує емоцій господарка «Воокіторії». – Ось такі дрібниці й роблять нас щасливими.
До арт-простору два місяці поспіль приходять 11-річні сестрички Ніка і Лера Синюти і їхня однокласниця 10-річна Оля Мойсеєнко. Дівчаткам тут дуже подобається проводити літні канікули. Вони саме збиралися пити чай з цукерками.


Ніка і Лера Синюти та Оля Мойсеєнко


– Ми і книжки почитати любимо, і в настільні ігри пограти, – кажуть разом двійнята.

– Це у нас міні-кафе, – Оля показує рукою на столик, на якому вихолоджується чай. – Самі собі готуємо і можемо й вас пригостити.

А якби в бібліотеку ще мікрохвильову піч – діти б і піцу могли робити.


Аня Костіна і Поліна Биша


13-річна Аня Костіна тут вдруге. Їй комфортно і цікаво.

– У «Воокіторії» час просто летить, – каже дівчина. – Я спілкуюся не лише з однолітками, а й з молодшими і старшими. Стільки вражень! Стільки нового!

На літні канікули Поліна Биша приїхала в Корюківку до бабусі.

– Я народилася в місті й виросла, а потім батьки переїхали до Росії і мене забрали. Але я вважаю своїм домом Корюківку, мені тут комфортно. Це моя рідна країна, – вважає 13-річна Поліна. – І чудово, що є місце, де можуть збиратися діти і підлітки. Що разом з нами Наталія Олександ­рівна, вона ж наш ангел.

У «Воокіторії» дівчата і хлопці не лише творчо відпочивають, а й пропонують власну допомогу, розкладають на полицях книги, можуть прибрати чи помити посуд.

12-річна Нікіта Приймачок додає: – Бібліотека – це єдине місце, де можна робити все, що тобі хочеться. Тут ніхто нічого не забороняє. І це – круто!
Наостанок хочеться додати, що маленькі і юні жителі Корюківської об’єднаної територіальної громади дуже люб­лять свій край і хочуть, аби він і надалі розвивався та змінювався. А свої мрії про це діти виклали у письмових роботах конкурсу творчих фантазій «Корюківка 2030» до Дня міста, яке громада відсвяткувала минулої суботи.

Отож через одинадцять років Корюківку ми не впізнає­мо! Діти бачать її квітучою, з різнокольоровими будинками, розважальним центром, басейном, виставковими галереями, музичними фонтанами, великим парком розваг з оглядовим колесом, безліччю ресторанчиків, модернізованим кінотеатром, притулком для тварин. Окраса Корюківки – дельфінарій, Будинок книги, каток. Центральна будівля – осучаснена бібліотека! Шість шкіл з унікальними дитячими майданчиками. Промислове місто матиме, окрім уже давно діючих підприємств, потужний завод з переробки пластику й іншого непотребу. Місто визнають екологічним центром країни! А ще відкриють професійно-технічне училище. І житимуть тут добрі, гостинні, чуйні й талановиті люди.

Лариса Галета, «Деснянка» №31 (766) від 1 серпня 2019

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Корюківська ОТГ, культурно-інформаційний арт-простор «Воокіторія», Галета, «Деснянка

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект