Шашлики з амбулаторії

П'ятниця, 6 квітня 2007 15:10 | Переглядів: 718 | Обновлено 17 липня 2019 15:13

Не помилилися козаки, які заснували Красилівку Козелецького району у коли вибирали місце для майбутнього села: через чотири століття тут пролягла траса «Чернігів — Київ»у яка тепер годує селян у адже часто перетворюється на імпровізований базар, де можна збути городину, дари лісу тощо. Знають про красилівські переваги й київські бізнесмени, і тому прямо над дорогою відкрили шашличну. Таких дорогою до столиці нарахуєте кілька десятків, але, мабуть, жодна з них не розміщується у колишній... амбулаторії, у приміщенні, далекому за призначенням від того, щоб годувати людей. Однак колишній голова Красилівської сільської ради Олександр Пасічник вирішив по-своєму — продати. За амбулаторію сільська рада отримала дві тисячі сімсот гривень.

Продаж приміщення амбулаторії заїжджим бізнесменам розділив кра-силівців на тих, хто за, і тих, хто проти.

Нинішній сільський голова Сергій Бронзон:

— Я лише рік обіймаю цю посаду, тому амбулаторію продавали без мене. Чув, що Олександр Пасічник продав її не через аукціон, а напряму, тому у нього були проблеми з правоохоронними органами. Власниками приміщення спочатку стали київські бізнесмени, які продали амбулаторію грузинам, а ті облаштували там шашличну. Кинулися вони переоформляти будівлю на себе, але з'ясувалося, що там не все гаразд із документами. Довелося мені разом з новим господарем їхати до Чернігова. Приміщення амбулаторії нашвидкуруч було збудоване після війни. Звісно, тоді ніхто ніякого проекту не робив, тепер же закон вимагає цей документ. А щоб його маги, треба заплатити 15 тисяч гривень. Амбулаторія вже давно не працювала Стала розаалюва тиса Тому рішення про її продам прийняте правильно. Грузин Ілля (власник шашличної) хотів поряд облаштувати стоянку для автомобілів, побудувати кемпінг тощо. Амбулаторія все одно пропала б. А так хоч комусь користь приносить. До того ж у Крас плівці є своя дільнична лікарня на 25 ліжко-місць, кількість яких зараз скоротили до 10. Там постійно перебувають шестеро наших односельців похилого віку. Якось хотіли зробити там пансіонат для самотніх стареньких, але у бюджеті не вистачило для цього коштів. Тепер кажуть, що усі дільничні лікарні в області переведуть на режим роботи амбулаторій чи ФАПів. Доведеться тоді перевозити немічних пенсіонерів із сільської лікарні до Козелецького пансіонату. Боюся, що дільничну лікарню зовсім закриють.

Анатолій Абдульманов народився у Краси лівці. Працював у столичній міліції:

— Купили хлопці амбулаторію, навели порядок у приміщенні, то нехай працюютъ Нехай там краще шашличня буде, аніж голі стіни.

З Анатолієм Михайловичем категорично не згоден його односелець Петро Степаненко:

— Де таке у світі є, щоб амбулаторію перетворювали на шашличну? Нехай би київські бізнесмени за свої гроші побудували кафе, а не приходили на все майже готове. Те, що належить громаді, — не чіпай! Де люди, які мають стежити за цим?

Євдокія Дядечко, теша вже згадуваного Олександра Пасічника, живе у Красилівці від народження:

Колись у приміщенні амбулаторії була сільська рада, потім — колгоспна контора. Відразу, як тільки амбулаторію закрили, звідти повиймали вікна. Одне слово, залишилася будівля без господаря. А тепер хоч любо подивитися. Там же бізнесмени ремонт зробили он який, територію впорядкували. Воно-то й погано, що на таке село своєї амбулаторії немає, бо ми, старі, не наїздимося до райцентру чи до Чернігова. Але наша дільнична лікарня справляється. Погано буде, якщо і її не стане.

Як не дивно, але збереглася у Коасилівчі аптека. Там господарює Галина Бронзова:

— Люди до цього часу не знають, за яку суму Олександр Пасічник продав амбулаторію. Все зроблено шито-крито. Можна було амбулаторію відремонтувати. Для такого села, як наше, треба, щоб вона працювала, бо не кожен пенсіонер може добратися до дільничної лікарні.

А таких, якщо подивитися на статистичні дані, у Красилівці багато, із 902 жителів минулого року померло ЗО людей, а за три місяці 2007-го — ще 13. Красномовний і той факт, що у селі лише 85 школярів. А наступного року до першого класу прийдуть лише два учні, через рік — три. У 2006 році в селі народилося троє дітей, у нинішньому - одна дитина. Це ще одна загрозлива проблема українського села.

Своїм баченням ситуації з нами поділилася заступник начальника Управління містобудування та архітектури Чернігівської облдержадміністрації Вікторія Зеленюк. Саме вона на черговому засіданні постійної комісії Чернігівської облас-
ної ради з питань освіти, науки, культури та інформаційної сфери озвучила проблему красилівської амбулаторії:

— До нашого управління за погодженням, а точніше за архітектурно-планувальним завданням, звернулися власники шашличної. Мене здивувало, що саме амбулаторію переобладнують під кафе. До речі, в області це вперше. Прикро, що у селах не зберігаються приміщення ФАПів, адже їх будували ще за часів колгоспів, а тепер вони або руйнуються, або стають шашличними. Але ж Україна не завжди буде такою бідною і до сільської медицини колись дійдуть руки, і тоді треба буде знову шукати кошти для будівництва амбулаторій.

Отож і думай, що краще: чекати, поки Україна стане „не бідною4, чи зараз продавати під шашличну? Але чекати якось боязно. Будівлі, як і люди, не вічні.

Особливо якщо про них не дбають. А щоб дбати — треба гроші. А їх немає навіть для діючих закладів медицини, культури та освіти. Отже дбати — не під силу сільським радам, на балансі яких перебувають ті ж, наприклад, амбулаторії та фельдшерсько-акушерські пункти.

— Сільська рада не в змозі фінансувати дільничну лікарню, адже на її утримання необхідно 300 тисяч гривень щорічно. Де їх взяти? — говорить Сергій Бронзон. — А цього року фінансування ще гірше, ніж минулого. Виділених грошей вистачить лише на зарплату персоналу лікарні, і то тільки на дев’ять з половиною місяців. Коштів не вистачає ні на ремонт, ні на харчі для хворих. Зовсім мало виділяється на медикаменти. Йдеш на прийом до лікаря і несеш усе своє. Але не в кожного є на це гроші.

P.S. За інформацією Управління охорони здоров’я Чернігівської облдержадміністрації, мережа медичних закладів області на початок 2006 р. нараховувала 96 лікарняних закладів на 13 тис. ліжок, 219 амбулаторно-поліклінічних закладів, 724 фельдшерсько-акушерських та 28 фельдшерських пунктів. За рік кількість медзакладів збільшилася на один, амбулаторно-поліклінічних — на 5. То що, ми починаємо відроджува -тися? Хотілося б вірити. Але як часто статис тика не збігається з правдою.

Андрій Димич, «Гарт» № 14 (2298) від 6 квітня 2007