Як «Президента» з колодязя витягали

Два дні провів у реанімації Носівської райлікарні 32-річний житель Коробчиного Віталій Богдан. Чоловік у ніч із 4 на 5 лютого у стані сильного алкогольного сп′яніння стрибнув у власний колодязь. Більше десяти односельців кинулися рятувати алкоголіка, але марно. Довелося викликати підрозділ рятувальників.



До села близько другої години ночі виїхав пожежно-рятувальний підрозділ у складі начальника Чернгігівського райвідділу УМНС майора внутрішньої служби Валентина Проценка, командира відділення Олексія Чепурного, пожежників Олександра Овчаренка, Юрія Кротенка та водія Володимира Лисача.

На місці з'ясувалося, що комусь із рятувальників треба лізти у 12-метровий колодязь, бо потерпілий не знав, що робити з рятувальним паском. Чоловік уже три години простояв по шию у крижаній воді і ось-ось міг втратити свідомість.

— Ще дорогою до Коробчина подумав: доведеться у колодязь лізти мені, адже я наймолодший у команді, працюю лише трохи більш ніж рік, — говорить Олександр Овчаренко (на знімку біля колодязя). — Так воно й вийшло. Командир вирішив спустити мене разом з рятувальним паском, бо Віталій Богдан на якийсь час замовк. Ліз я у колодязь вперше у житті, тому спочатку було страшнувато, але потім страх пройшов. Віталій не буянив, мовчки підняв руки вгору, щоб я закріпив вище живота пасок із вірьовкою. Хотіли піднімати зразу обох, але колодязь вузький, тому спершу витяти мене, а потім Віталія. Йому негайно надали першу медичну допомогу та перевдягни.

— Олександре, у такому стані Віталій міг на Вас напасти. Ви думали про це?

— У стані білої гарячки людина здатна на все. Звичайно, гірораховував можливі варіанти розвитку подій, але я знав, що нагорі є кому мені допомогти.

Першим крик про допомогу почув батько Віталія Богдана Василь. Вони живуть разом без матері: та їх покинула.

— Віталій горілку п’є давно. Як закінчив школу, так і кинувся у пиятику, — говорить Василь Богдан. — Бувало, подва-три місяці не пив, а тоді йшов у запій на тижні. Через ґорілку сина вигнали з роботи (він працював у столичному магазині), його покинула дружина. Удень перед пригодою Віталій теж пиячив. Під вечір він уже набрався так, що став говорити, що він президент України і всіх озолотить, якщо у колодязі знайде скарб. Одне слово, молов що попало. Я декілька разів відганяв його від колодязя, а близько півночі чую крик: „Тату, рятуйте!". У цей час з роботи додому повертався наш односелець Василь Дубик. Він кинувся мені допомагати. Спустили синові мотузку. Дотягнули його майже до верху, а він не втримався і знову шубовснув у воду. І так зривався разів десять. Це ще диво, що залишився живим. Тільки обличчя сильно розбите. Хтось із односельців повідомив про цю пригоду в носівську міліцію, а звідти інформацію передали еменесівцям.

Віталія Богдана до лікарні доправила карета швидкої допомоги. Дорогою він напав на фельдшера Валентину Кобрисьову. Водій швидкої Іван Литвин зупинив авто і кинувся розбороняти.

— Віталія привезли до нас зв'язаним, говорить лікар реанімаційного відділення Валентин Радченко. — Під час нападу білої гарячки він був агресивним, брутально лаявся. Довелося чоловіка прив’язати до ліжка і вколоти йому снодійне. Алкогольний делірій (так по-науковому називають білу гарячку) є наслідком тривалого вживання спиртного. Тоді людина не усвідомлює, що робить, що говорить. Таких пацієнтів до нашої лікарні привозять досить часто, особливо після свят.

Зараз„президента" перевели до хірургічного відділення.

— До горілки більше до доторкнуся, — говорить Віталій. — У мене вже були напади “білочки", але щоб такий — це вперше.

Повчальна історія. Особливо для потенційних “президентів”. Читайте — і на вус мотайте.

Андрій Димич, «Гарт» №6 (2290) від 9 лютого 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: