Як живе господиня найпівнічнішої хати країни Віра Карцан

Віра Карцан – найпівнічніша жителька України. ЇЇ хата стоїть на краю села Грем’яч Новгород-Сіверського району. Хазяйнує в ній разом з 2-ма кішками, яких назвала на честь онучок. Донька живе за три кілометри, в іншій державі – Росії. Через тиждень Вірі Карцан виповниться 80. Як живе господиня найпівнічнішої хати країни, розкаже Тетяна Лось.



«Ото там пофарбований паркан - то там бабуся вмерла, а діти в Москві. Ось приїздить сюди донька - пофарбує, покосить навкруги бур’яни, а от всі хатки пусті. Ось що. Нема нікого вже тут».

Віра Карцан веде найближчою до північного кордону України вулицею Грем’яча. Каже, крім неї тут, на Заріччі, ще живе подружжя.

«Тут було 10 хат, а це вже всі померли. Оце залишились лише дві: я та оці Суліми».

Будинок жінки - останній жилий перед кордоном з Росією. Від її обійстя до стовпчиків з колючим дротом дві сотні метрів. Згадує, як робили лінію розмежування.

«Бачу - трактор працює, ківшом щось тягає. Виходжу – такий маленький чоловічок трактором копає. Докопав, де як афіша, а там стала вода – він не став більше копати. І хотіли ще рити траншею через весь луг, а люди не дозволили, тому що коровам ніде ходити, лише тут вони пасуться. Он, бачите. А тоді ще стовпчики встановили. І ось сюди мені ніяк пройти. То ж я пройду оті деревця – і там хати, і там донечка моя живе».

Донька Віри Карцан живе в Росії. До неї зо три кілометри, якщо навпростець лугом, каже жінка. Як народився онук, пішки в гості ходила.

«Тоді ж ще не було цього дроту. А це вже наплутали. Он що робиться. Хіба ж можна таке. А скільки ж, діточки мої миленькі, «намолотили» людей. А й зараз війна триває. Оце дожилися, діточки».

Зараз донька до жінки приїздить рідко.

«Куди ти пішла, Оленка. Оленка, Оленка. Оленка, йди сюди».

Кішки Оленка та Тетянка - єдина компанія та господарство Віри Карцан. Назвала їх так на честь своїх онучок.

В хаті на стіні - фотографії дітей.

«Оце синочок та донечка. Надія та Олександр. Надія в 4 класі була, а Олександр - у 1. Фотографувались у школі так».

В цій хаті жінка живе з 60-го року минулого століття – сюди прийшла заміж. Каже, зараз в будинку нічого не ремонтує, бо він тут нікому не потрібен.

«Нічого не буду робити. Нічого не фарбую, нічого не ремонтую. А таке… Учора піч топила. Хочу на піч полізу, зігріюся».

Не бачив ремонту і цей колодязь, каже Віра Карцан - єдиний на увесь куток.

«Ось так «катаю», піднімаю. Якщо там десь зірветься зовсім - туди ще добре, а звідти ніяк дістати».

На зиму Віра Карцан переїде до невістки - на сусідню вулицю. Каже, самій у сніг та мороз стало важко.

UA: Чернігів

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.