Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » «Матка бульбу мерзлу на полях збирала»

«Матка бульбу мерзлу на полях збирала»

91-річній Анастасії Добровольській із Ларинівки Новгород-Сіверського району у 1932-ому було 4 роки. Пережила голод, війну, тюрму. Була засуджена по закону про 5 колосків (репресивний закон часів Голодомору).


Анастасія Добровольська: «Тепер треба, щоб голоду не було»

— Старший брат Максим умер у голодовку, — згадує Анастасія Павлівна. — Багато людей померло. Ми жили тоді у Печенюгах, сусіднє з Ларинівкою село. Матка служила по людях. Узимку бульбу мерзлу на полях збирала. Сушила, терла, пекла хліб. Улітку траву товкла у ступі, листячко. Бо не було зерна. Пекла хліб майже без борошна.

— Кажуть, тоді, траплялося, люди людей їли. Котів, собак, мишей варили.

— Не чула і не бачила такого. Мені не варили.

— М’яса взагалі не їли?

— Матка по людях заробляла, мо’, хто й давав. Раді були найменшому шматочку хліба. Як конфетка — такий був смачний.

Не тільки хліба не було. Нічого було вдягнути, взути. Полотно ткали. Лапті (постоли) плели. Усе робили своїми руками.

Як відступали німці, нашу хату спалили. Ми втікали по рівчаку. Оселилися у землянці під горою.

Мені було 12 років, пішла свиней пасти. 5 класів закінчила, покинула школу. Треба було заробляти на хліб.

Голодна і холодна була, а вижила.

З майбутнім чоловіком познайомилася у тюрмі. Анатолій Степанович родом з Могильовської області.

Хату в Ларинівку з Білорусі перевезли. Діти посипалися — п’ятеро.

Тепер треба, щоб голоду не було, — застерігає. — Хто працювати не може — от і голодовка. Якби не пенсія — от і голодовка. Виручає, хто придумав, великий молодець. Тепер при пенсії пожив би, так здоров’я нема. Тепер щодня паска. Нині хліб такий добрий печуть, як колись тільки на Великдень пекли. Колись ніколи не наїдалися.

— А коли наїдатися почали?

— При Брежнєві. Бо при Хрущові від кукурудзяного хліба язики пухли.

Ганна Акуленко, 90 років, Ларинівка, Новгород-Сіверський район, народилася у Кіровому
(зараз Троїцьке, до 1934 — Риків) розповіла:

— Голод був. Влітку щавель збирали, взимку гнилу картоплю. Батько Прокіп конюхом робив. Лапті плів. Йому давали трохи то хліба, то борошна. Запам’яталося, що тоді дуже багато крали. Підкопувалися під хати, влазили, оббирали. Якось уночі до нас уліз хтось у хату. Чую і боюся щось сказати. Злодій куфайку взяв, піджак, пальто. Теля із хліва забрав. Крім теляти, у нас було і порося. Батько вивіз його у ліс і там заколов. Якби колов дома, усе б забрали, бо це не дозволялося владою.

* * *

У цьому році — 85 річниця Голодомору в Україні. У суботу, 24 листопада, о 16 годині запали свічку пам'яті, постав на підвіконня. Хто пам’ятає, той не допустить знову.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №47 (1697), 22 листопада 2018 року

Теги: Анастасія Добровольська, Голодомор, «Вісник Ч», Тамара Кравченко

Добавить в:
Армения

СтоматГарант

ЦентрКомплект