Сонячна агротехніка фермера з Вересочі

Медик за фахом Ігор Другінов з Вересочі Куликівського району вже багато років не вдягає білий халат. Працює на землі, вирощує розсаду, овочі, фрукти і ягоди.



Крім люблячої дружини, обробляти землю фермеру допомагає саморобний пристрій, що працює завдяки сонячній енергії. Зробив його два роки тому зі старого мотоблока, електродвигуна на 1 кВт і сонячної батареї. Винахідник диво-технікою задоволений, бо вона дуже проста у використанні, майже безшумна - голову не набиває. Також екологічна, бо не забруднює повітря вихлопними газами. А ще ж це неабияка економія! Звичайний мотоблок за годину роботи спалює два літри пального, отож за місяць він «накручує» кругленьку суму. А ось пристрій 43-річного фермера живиться безкоштовною енергією сонця, і батарея може прослужити аж три десятиліття. До того ж використовувати її можна не лише в полі, а, скажімо, закріпити на дах будинку, щоб виробляла електрику від сонячних променів.

Конкурент дизельному «колезі»

Торік про еко-винахід Ігоря Другінова з Чернігівщини дізналася чи не вся країна. Яскраві світлини мотоблока з сонячною батареєю заполонили Інтернет. Навіть зняли відео, як саме працює цей диво-пристрій на грядках! Тоді фермер розповідав, що зробив «сонячну» агротехніку для того, аби сапувати, сіяти, урожай перевозити, не витрачаючи на це багато власного часу і грошей. Хоча за сонячну батарею йому довелося викласти шість тисяч гривень. Проте ці кошти вже давно себе окупили.

- Щоб прополоти капусту, я чіпляю до мотоблока спеціальну установку з «лапками» (її також зробив сам), які зрізують зілля, -пояснював пан Ігор. - Виставляю потрібну глибину занурювання «лапок» у землю та відстань між ними. Сідаю на мотоблок і кермую. Мені подобається, що я можу весь час слідкувати за процесом. Звісно, після такої прополки треба ще вручну пройтися сапою між капустинами, але якби я все сапував вручну, витратив би в п’ять-шість разів більше часу. Таким способом можна полоти будь-яку культуру. Я чіпляю установку для сівби і сію ті ж гарбузи чи кавуни.

Рік тому Ігор Другінов розповідав, що на «сонячному» мо-тоблоці їздить не лише він, а й інколи його дружина. Цікаво, чи не зник їхній запал експериментувати й ось так, за допомогою сонячної енергії, полегшувати свою щоденну працю на землі?

Фермера хвалять у сільраді

- Знаєте, мотоблоком на сонячній батареї у нас в селі вже нікого не здивуєш, - каже секретар Вересоцької сільської ради Галина Лазар. - Два роки тому, коли Ігор за допомогою чудо-агрегата став землю обробляти, люди навіть роти роззявляли, а це вже звикли. Як кажуть, пройдений етап! А ось фермер він у нас дуже хороший. Із дружиною удвох з самого ранку й допізна у садку і на полі. Дуже працьовиті люди!

За словами пані Галини, чи не всі місцеві жителі постійно купують у подружжя весною розсаду.

- Ми нею просто не нарадуємося - такі гарні молоді рослини! Сильне стебло, потужна коренева система... Багато й сортів. А які ж плоди смачні родять помідори, перець, капуста... Вирощує Ігор овочі й на продаж: і в теплицях, і у відкритому ґрунті. До речі, фермер реалізовує свій екологічно чистий товар навіть у Чернігові. Раніше возив на базар полуницю, малину, нині ж доставляє помідори та перець. Посадив ще й чималий фруктовий сад. Скоро плодоноситиме.

Натурпродукт

- Моя дружина Тамара - найперша помічниця! - каже Ігор Другінов. - Торік ми капусту вирощували, цього сезону вирішили відмовитися. Люди ж хочуть, щоб вона була ідеальна. А у нас із десяти качанів один попадався з темними цяточками між листочками, то на неї попелиця нападала. Я ж дотримуюся вирощування городини без застосування хімічних засобів живлення та захисту рослин, - пояснює фермер, - тож мої екологічні овочі, фрукти і ягоди для шкідників апетитні й смачні, - посміхається. - Цьогоріч для продажу у нас полуниця й малина, також помідори й перці. Дуже давно сію селеру, торік по сорок тонн її возив на Київ!

Урожай фермер має ніби й непоганий, але якби у Вересочі був чорнозем!

- У нас тут легкий суглинок, тож врожайність невисока, -розповідає чоловік. - Треба землю добре підживлювати. Колись із Запоріжжя фурами біогумус завозив. Нині ж купую у місцевих перегній. Дуже ефективний і попіл, що містить мінеральні речовини. Замовляю це добриво на підприємствах нафтопереробної промисловості.

- Усе натуральне, усе від природи! А мотоблоком із сонячною батареєю часто користуєтеся? - цікавлюся у пана Ігоря.

- Цьогоріч якось усе ніколи, а торік постійно він мені допомагав.

Щоб кермувати - силу треба мати!

- Дармова енергія сонця - це добре. Чудово й те, що винахід Ваш екологічний.

- Так, але багато він у мене відбирає часу. Треба когось із моїх помічників навчити на ньому працювати. Бо ж він нелегкий в управлінні - важить десь двісті кілограмів. Щоб кермувати, потрібно мати силу в руках, - ділиться фермер. - Я лише дві-три години на день можу ним обробляти землю. Бо й туди треба, й туди, то ще якісь питання вирішити. Словом, чимало наразі організаційних моментів... А це майже зробив ще один агрегат. Схожий більше на трактор. Також він працюватиме завдяки сонячній енергії. Цей винахід матиме кращі можливості, ніж мотоблок, бо й з більшою батареєю та потужнішим двигуном.

- Коли сядете за кермо нового сонячного дива?

- Може, взимку закінчу свою мудрацію... Більше часу в мене тоді буде. І вже наступного сезону апробовуватиму. Сонячну батарею я придбав ще п’ять років тому, коли в мене бізнес добре розвивався.

- А енергії вистачатиме для функціонування такого винаходу?

- Авжеж! Крім батареї, є ще й акумулятор. Єдиний мінус - не можна на ньому працювати цілодобово.

Від діда й батька

За освітою фермер і винахідник Ігор Другінов фельдшер-акушер. Працював кілька років у Вересочі в лікарні лаборантом.

- Завідував ФАПом і аптекою у сусідній Кладьківці, - розповідає чоловік. - Там і жінку собі знайшов, - посміхається. - Вона в мене бібліотекар. Разом виховали сина, вже у нас навіть онука є - Софійка. Так що, дідусь я молодий!

- Звідки ж у Вас зацікавленість до техніки? І хто прищепив любов до землі?

- У мене батько винахідник, за своє життя мав чимало патентів на власні винаходи. Працював на радіоприладному заводі, виготовляв різні верстати, а також удосконалював їх. Помер у вісімдесятирічному віці. А дід був ученим і чудовим агрономом. Тож і від батька, й від дідуся мені дісталася уся ця любов, - щиро каже сільський кулібін.

- Продовжуйте й надалі справу рідних! Успіхів Вам і ще багато цікавих «сонячних» агрегатів!

Лариса Галета, "Деснянка" №35 (668) від 31 серпня 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: