Неповторні Оксана Марченко та Юлія Тимошенко з... секонд-хенду

Давнє мистецтво, що зазвичай називається «бабусиним ремеслом», набуває сучасного і стильного вигляду. А вироби «хенд-мейд» стають дедалі популярнішими. Через таку моду надзвичайно зросли ціни на оригінальні цікавинки, часом майстри за дрібнички просять неймовірні гроші. Та, на щастя, є й такі, для яких задоволення від виконаної роботи - чи не найвища нагорода. А вища - то тільки здатність передати свої вміння всім охочим.

Цим і займається наша героїня Тетяна Юша з Остра вже понад три десятки років. Причому постійно шукає нові техніки мистецтва і намагається їх вдосконалити.



Освіту проміняла на іграшки

Ще в дитинстві Тетяна любила малювати, щось вигадувати, шити. Та хіба замислювалася тоді юна дівчинка, що рукоділля стане іі життям? Після школи трохи працювала художником-декорато-ром, аж поки не зустріла знайому, яка П вмовила піти до Будинку творчості дітей та юнацтва (раніше - Будинок піонерів) й навчати мистецтву місцеву дітвору.

«Я не маю ніякої освіти, крім десяти класів школи. Це. мабуть, дивно в наш час... Та свою вищу освіту я проміняла на іграшки, які створювала власноруч, - усміхається майстриня. - У мене таке життєве кредо: коли десь бачу щось дуже гарне, одразу хочу відтворити його своїми руками. Не буває такого, щоб купити хотілося більше, ніж пошити».

Протягом 34 років пані Тетяна разом зі своїми вихованцями створює справжній казковий світ ляльок, фей, янголів, героїв казок. Разом вони розробляють ескізи, шиють елементи та створюють дивовижні образи, які втілюють усю дитячу й дорослу фантазію.

«Спочатку шила іграшки для своїх дітей. Потім захопилася, - зізнається моя співбесідниця.

- Якось доньці із-за кордону привезли ляльку, але вона була недошита. Та ще й повністю відрізнялася від звичних для нас ляльок. Довгі ноги й руки, незрозуміле обличчя... Та мене вона зацікавила, і я вирішила довести її до ладу. У мене вийшло. Доня була задоволена. Відтоді навіть почала купувати мені різні журнали з майстер-класами пошиття різноманітних ляльок - мота-нок, гарбузоголовок, Тільд. Адже комп'ютера я не мала і подивитися в Інтернеті. як усе робиться, змоги не було».

Хто ляльки шиє із «шиша»? Наша Тетяночка Юша!



За весь час свого існування лялька виконувала не лише роль дитячої іграшки. У різні часи іх виготовляли як ідолів для поклоніння богам, обереги для дому та родини, використовували для розваг на ярмарках. Вони мали різну форму й розміри, в залежності від призначення. Матеріал для виготовлення використовували найрізноманітніший: дерево, глину, солому, фарфор, нитки чи тканину.

Наша ж героїня на що тільки не наважувалася. Та останнім часом вона дуже зацікавилася створенням ляльок Тільд. Шиє іх і на замовлення. Купують у районі, області, столиці... Деякі поїхали навіть до Прибалтики.

«Вони особливі тим, що на обличчі мають лише очі та рум'яні щічки. Немає усмішки чи смутку. Вони позбавлені емоцій, тож кожна людина самотужки може дофантазувати їм бажаний настрій, - із захопленням розповідає майстриня. - Улюбленої ляльки в мене немає. Це те ж саме, що любити когось більше: тата чи маму, сина чи доньку... Часом шию з підручних матеріалів, старих якісних речей, радянської постільної білизни. Але й цього не вистачає. Тому таких майстрів, як я, рятують магазини вживаного одягу, там знайти якісний і новий матеріал значно легше, ніж у звичайних відділах тканин. Перу іх, щоб не було зайвого запаху, і шиємо. Я взагалі кажу своїм знайомим, друзям, щоб вони нічого з речей не виносили на смітник. Знадобиться все! Так само кажу й про непотрібні прикраси, намистинки. Всьому можна знайти застосування. Речі мають право і на друге життя (посміхається)».

До Тетяни Сергіївни в Будинку творчості вже притерся вислів, яким колись пожартував П знайомий.

«Хто ляльки шиє із шиша? Наша Тетяночка Юша», - так з гумором та невимовною теплотою характеризують майстриню П колеги. А вона лише усміхається. Бо сама добре знає, що так, як вона, навряд чи хтось наважиться експериментувати з речами із забутих бабусиних скринь.



За два місяці - 400 суконь

Окрім ляльок, наша героіня обшиває ще й танцювальний колектив, який діє при цьому ж Будинку творчості. Понад сотня дітей та підлітків займаються хореографією, і кожному потрібен феєричний костюм для виступу. Щоб закупити вбрання десь на фабриці, треба викласти крутеньку суму, яку не можуть собі дозволити більшість із батьків.

«У нас дружний колектив. Усі -від керівництва до прибиральниці - працюють більше за ідею, ніж за зарплату. Хтось виступає дизайнером, хтось - закрійницею, хтось - шиє. Якось ми порахували: від Нового року до 8 березня пошили чотириста костюмів. Серед них і карнавальні, і українські, і казкові персонажі, і навіть чобітки...».

Нині в пані Тетяни багато ідей. Про одну вона вже нам трохи розповіла.

«Щороку беремо участь в обласному конкурсі «Люби і знай свій рідний край». Цьогоріч ми збираємося пошити трипільських ляльок і показати їх відвідувачам та журі конкурсу. Сподіваємося, не лишимося поза увагою. Адже це дуже давня культура і має багато неповторних особливостей».

Вже за кілька місяців наша героіня святкуватиме свій ювілей - шістдесят років. Для когось це пенсійний вік. час виховання внуків, перегляду серіалів і одноманітних виходів на лавку під будинком... Для пані Тетяни - енергійної, оптимістичної жінки-майстрині - це лише підбиття підсумків цікавих, плідних, сповнених мрій та здобутків років. Вона й досі сповнена ідей та життєвої сили, має багато задумів і бажає освоїти ще не одну техніку в рукоділлі.

Сніжана Божок, "Чернігівщина" №47 (604) від 24 листопада 2016

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: