Печерний скит в проваллі яру

П'ятниця, 13 травня 2016 14:12 | Переглядів: 2499

Наслідуючи працю родоначальника вітчизняного організованого чернецтва Антонія Печерського, православний священик В’ячеслав Павленко викопав на схилах Десни свою храм-печеру. На зведення підземного храму отець В’ячеслав витратив якихось півроку. Каже, підземні храми не потребують особливого капіталовкладення і створюють особливу атмосферу духовного умиротворення. За відносно нетривалий період його існування в скит почали навідуватися перші паломники.

Отець В’ячеслав

Свого часу саме римські каменоломні стали надійним притулком для переслідуваних владою перших християн. З прийняттям християнства будівництво печер, або як його ще прийнято називати у наукових колах – троглодитизм, швидко поширилося на території Київської Русі.

Звісно, печери не назвеш комфортним житлом, але саме під землею «ченець – справжня вдовиця, для якої світ має бути мертвим». Йдучи під землю, монахи немов ховали себе заживо в ними ж викопаних могилах – келіях.

Вхід до рукотворної печери

На краю маленького села Дробишів Новгород-Сіверського району Чернігівщини, на схилах глибокого яру, що з прадавніх часів аж до 30-х років ХХ століття слугував місцевим дорогою від села до Десни, священнослужитель УПЦ КП В’ячеслав Павленко викопав підземну церкву. Дістатися до неї можна крутим схилом, спускаючись земляними сходами.

«Зводити храм в наш час надто дорого, – каже отець В’ячеслав. – Тож викопав скит, щоб було де молитися».

Каже, що копав зі значними інтервалами в часі, тож на зведення підземного храму у священика пішло шість місяців. Вхід до скиту прикритий добротним сукном. Зверху печера укріплена двома балками, на яких лежить шматок заліза та шиферу – аби земля не падала під ноги і дощ не розмивав культову споруду. У підземному храмі є невеличкий вівтар, образи Христа, Матері Божої та святих. Аби кожен бажаючий зміг відчути себе як у справжньому храмі, помолитися за здоров’я живих і за упокій померлих, отець В’ячеслав завжди залишає запас свічок.

У вівтарі підземного храму

У доісторичні часи частину Новгород-Сіверщини вкривав океан. Свідченням тому є поклади крейди, якої тут у достатній кількості.

«Глина та крейда – це ті матеріали, якими наділив нас Господь, – розповідає священик. – Наша глина є особливо міцною, з домішками крейди, тому я не боюся того, що печера завалиться. На жаль, навідуюся я сюди нечасто, але люди заходять – ставлять свічки, кладуть цукерки, моляться», – продовжує отець В’ячеслав.

Глибина печери незначна – всього 4-5 метрів, але якість глини, яка за своїми якостями є однією з найкращих в Україні, робить підземний храм стійким перед природною стихією. І хоча дробишівському скиту далеко до Афонських чи навіть Антонієвих печер, атмосфера в підземному храмі особлива. Навіть після кількахвилинного перебування тут людина відчуває усамітнення та умиротворення. Підземелля допомагає сконцентруватися на головному і підійти до молитви більш відповідально.

Віталій Назаренко, тижневик «Чернігівщина» №19 (576), фото автора та Ярослава Каранди