Наталія з Єнакієвого і Леонід з Остра любилися, а потім судилися

Добротний будинок, гараж, грибок-пісочниця, зелений газон, персики і виноград. На кущах порічок червоніють крупні ягоди. Це двір 38-річної Наталії Ющенко у місті Остер Козелецького району. У неї троє дітей. Був і коханий чоловік, 52-річний Леонід Ющенко.
—Тільки що викачала 20 літрів меду з одного вулика, — хвалиться жінка. — Вулик чоловік залишив.
І вулик, і виноград, і двох дітей. Наталія хотіла ще й з будинку його виписати. Майно, нажите до шлюбу, на двох не ділиться. Та суд її позов не задовольнив. А був же час, що не могли одне без одного.

З вечора й до рання

— Я з Єнакієвого Донецької області (батьківщина Януковича. — Авт.). Там живуть мої батьки, — розповідає Наталія. — З першим чоловіком Віталієм Мельником познайомились в Артемівську. Там він служив, а я вчилася на медсестру. Народився син Стас. Чоловік пив, бився. Коли сину минув рік, ми розлучилися. Він повернувся в Остер. І я поїхала за ним. Хотіла склеїти сім'ю. Він закодувався, прожили разом ще рік. Та знову взявся за старе. Довелося кидати і йти на квартиру. Від Віталія не було і немає ніякої допомоги сину.


Наталія з донькою

Остер мені сподобався, і я вирішила залишитися тут. У 2006 році за п'ять тисяч доларів купила хату. Допомогли батьки.

Син підростав, а я познайомилася з Леонідом Ющенком. Він на 14 років старший. Займався виїзною торгівлею. Його жінка була на заробітках в Італії вже кілька років. Ми стали коханцями.

— Не думали: «Ось вернеться вона з. Італії, і що буде?»
— Я так втомилася. Хотілося мати опору в житті. Леонід не п'є, не курить, серйозний. і в ліжку все було добре. Здавалося, нарешті зустріла людину, з якою буду щаслива. Та якось подзвонила його донька, сварила, що я розбиваю сім'ю. Мене мучила совість. Я його прогнала. Він повернувся.
Таке було не раз. Ми не змогли розлучитися. Значить — це доля, вирішила. Тепер, через роки, я усвідомила, що нагрішила і розплачуюсь за свої помилки. А тоді... У 2007 році я народила від Леоніда доньку Владиславу. Він так радів. Був приходящим чоловіком і батьком. Бо залишити свою першу дочку не міг. Дружина ж працювала за кордоном. Я значилась як одинока мати.

Приїхала жінка, вони розлучилися. Я довго вмовляла Леоніда одружитися зі мною. І таки вмовила. Коли Владі було два роки, ми розписалися. І він записав доньку на себе. Все, що у нього було, залишив тій сім'ї. За два тижні до укладення шлюбу я прописала його за договором найму у свою хату. Не подумала про наслідки, а дарма. Надії на те, що я буду жити, як за кам'яною стіною, не справдилися. Молода, дурна була. Тепер розумію — можна було б жити у цивільному шлюбі і не прописувати його.

Грошей не бачила

— Я їздила з Остра до Києва на роботу, працювала рентген-лаборантом у лікарні; — розповідає Наташа. — На зарплату 1300 гривень хіба проживеш? Підробляла санітаркою та ще брала додаткові чергування. Одне чергування 300 гривень. У місяць — п'ять. Тягла з останніх сил. Навіть доньку іноді з собою забирала. Чоловік підробляв. Ми відремонтували будинок, провели каналізацію. Чоловік захопився вирощуванням винограду. Розвів 100 сортів. Продавав саджанці. В сезон виходило 3-4 тисячі гривень заробітку. Розвів кролів. Він уміє все робити. Тільки йому не щастить, і до пуття нічого не доводить. Частина винограду пропала, кролики теж. Потім з'ясувалося, що він брав кредити. І зруйнувалися стосунки. Я вимоталася фізично і морально. Втомилася їздити на роботу. Хотілося, щоб чоловік відповідав за сім'ю.

— Якщо життя не ладилося, навіщо було народжувати третю дитину?
— Я не знала, що вагітна.

— Ви медик, двічі народжували і не знали?
— У мене стояла спіраль. Місячні йшли. Після того, як витягли спіраль, ще мазалось. Те, що вагітна, зрозуміла на п'ятому місяці. Коли сказала про це чоловіку, він не зрадів. Пішов з дому. Я вирішила, якщо Бог послав мені цю дитину, я її залишу. В пологовому будинку чоловік не відвідував. Це, скажіть, нормально? У дитини був вивих правого передпліччя. Ми місяць пролежали в «Охматдиті». Та я ні секундочки не пошкодувала, що народила.
З грошей, що виплатили за третю дитину, віддала шість тисяч гривень погашення на його кредитній картці. Бо побоялася, що можуть забрати дім. Торік у листопаді подала на розлучення. Чоловік був проти. Нам дали три місяці на примирення. Однак розлучилися 10 березня цього року.

Не підходь — я образилась

— Після розірвання шлюбу я подала до суду про розірвання договору найму та виселення чоловіка без права надання іншого житла. Він працює в Остерському комунгоспі. Зарплата 1200 гривень. За рішенням суду має платити 450 гривень на старшу доньку, 350 — на меншу і 200 гривень на мене, доки я у декреті. Та більше половини зарплати у нього не можна забирати. 11 червня Козелецький суд відмовив мені у виписці та виселенні колишнього чоловіка. Чому? Як таке можливо? Невже справа в тому, що позовну заяву я писала сама з допомогою Інтернету? А чоловік прийшов з адвокатом. На аліменти, значить, грошей немає, а на адвоката є. Я це в очі йому сказала. Так його адвокат мені відповіла: «А може, я його коханка». Він ще й подав до суду. Мовляв, я не даю йому ключі від будинку і ходити по городу, де росте його виноград. Найгірше, що всі наші суперечки бачать діти і страждають.

— Як доньки ставляться до батька?
— Вони його дуже люблять. Він двічі на тиждень бере їх гуляти. Ходить у парк, на річку, на дитячий майданчик. Купує їм солодощі, на велосипеді возить. Діти хочуть, щоб були мама і тато.

«Її бісить, коли мені добре»

— Наталя хороша господиня і мати. І я дуже вдячний їй за дітей. Не уявляєте, яке це щастя, у 52 роки мати малих діток. Я живу ними, дивлюся, як ростуть, усім, чим можу, допомагаю. Уперше я одружився з жінкою з дитиною. Народилася спільна донька. Не помітив, як обидві швидко виросли. У мене вже й онуки є. Перша дружина була ангелом.


Леонід

— Чому ви її зрадили?
— Так сталося. Коли вона приїхала з Італії, ми з шостої вечора до шостої ранку проговорили. І зрозуміли, що за ті роки, доки ми жили нарізно, стали чужими. Вона нині заміжня за італійцем. Будинок (я свою частину) залишив своїй доньці, дружина — своїй. Вважаю, вчинив по-чоловічому. Є руки, зароблю. Я і груби, і каміни, і барбекю вмію складати. Завів 120 сортів винограду. У мене є свій сайт. Є відео на «Ютюбі», який виноград у мене виріс, — розказує Леонід Леонтійович. — Перший в Острі я завів полуниці, що плодоносять до морозів. Продавав кущик по 5 гривень. На персики, які я виростив, сусіди приходили дивитися. І коли ми з Наташею разом жили, я все будував, майстрував, бо це ж для дітей. Немає жодної людини серед наших знайомих чи кумів, котра скаже, що я ледар.

— А кредити, борги?
— Я взяв для справи. І на те ж будівництво. Я й віддав. Кролів Наталя наполягала завести. Хоча пояснював, що хворіють. Та коли подохли, за тими, що лишилися, окрім мене, ніхто доглядати не хотів. Мене ще й винним зробили. їй потрібно все і зразу. І щоб багато грошей. Зарплата п'ять тисяч гривень у місяць, ще й доходи. Я з тих людей, котрі люблять роботу, яка не тільки приносить дохід, а й задоволення для душі. А її бісить, коли мені добре.
Я б не проти знову жити разом, аби вона хоч трішки змінилася. Жага до грошей така велика. Якось обмовилася: «Я зневажаю мужчин, котрі не можуть дати жінці стільки, скільки їй потрібно». Дітей я люблю. Коли відвожу їх додому, ще даю сумки з продуктами. Адвоката я не наймав, попросив юриста з комунгоспу допомогти. Оплатив їй лише дорогу. Вона пожартувала, що коханка. Нині живу окремо, друзі впустили. І город дали, вирощую виноград. Є «Жигулі» «копійка». Так колишня дружина насміхається, що донькам буде соромно за татка, який їздить на такій машині. Усе, що надбав за майже десять років наших стосунків, я залишив другій сімі Я не претендую на будинок. Просив по-людськи: «Дай мені можливість устаткувати життя, знайти, де прописатися, і я випишусь». Та її це не влаштовує. А чому я не можу ходити на город до винограду? Зароблю ж якусь копійку, на дітей потрачу. Голова, руки є. Наживу ще всього.

* * *

Мені здалося, що між Наталею і Леонідом любов ще жевріє. Тільки вони не хочуть цього визнавати.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №27 (1521)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: