Згадуючи афганську війну

15 лютого виповнюється 26 років відтоді, як радянські війська покинули Афганістан. Так закінчилася 10-річна війна, в якій Радянський Союз втратив понад 15 тисяч своїх громадян.



Для когось це сухі цифри і далеке минуле, для тих же, хто пройшов Кабул, Кандагар, Джелалабад, - спогади про недружню країну і біль втрат.

Для більшості ця війна була і залишається незрозумілою - величезна країна на догоду своїм державним амбіціям кинула в пекло не до кінця навчених і необстріляних хлопчаків.

Багато хто не любить згадувати афганську війну, але й забувати її не можна. Це частина історії і, насамперед, пам’ять про загиблих солдатів. Напередодні 26-ї річниці виведення радянських військ із Афганістану вдалося поспілкуватися з чернігівцем Дмитром Власенком. З липня 1988 року до 11 лютого 1989-го він служив командиром ремонтної роти в Афганістані.

Про те, як виконував інтернаціональний обов’язок, Дмитро згадує неохоче. В Афганістан він поїхав старшим лейтенантом, там йому надали звання капітана. Нині Дмитро Власенко - полковник запасу.

- У молоді роки хлопці про війну не надто замислювалися. Батьківщина наказала їхати, ми і відправилися виконувати інтернаціональний обов’язок, -сказав співрозмовник. - Мені і моїм товаришам по службі пощастило хоча б у тому, що останні півроку в Афганістані практично не воювали, і жертв було небагато. Гинули хлопці здебільшого через необережність.

Однак, незважаючи на те, що бойових дій майже не вели, служити було важко.

- Привезли нас у високогірну пустелю. Моя рота розташовувалася на півторакілометровій висоті. До того ж вода в тій місцевості погана. Напевно, не було жодного військового, який би не перехворів кишковими інфекціями. А жовтяниця взагалі була звичайним явищем, - повідомив Дмитро. - Жив разом із товаришами по службі в землянці. Ті, хто перебував там довше, влаштувалися в бараках, де навіть кондиціонери були. А у нас? Двері землянки відкрив - і вся вентиляція. Правда, усім потрібним, зокрема засобами гігієни, нас нормально забезпечували. Їжа теж була хороша.

Половина командування полку в нашій їдальні харчувалася. У раціоні завжди було м’ясо, риба і масло до чаю. Пам’ятаю, що на обід готували лише першу страву, щоб солдати їли рідке. Другої ж не варили, оскільки ніхто не хотів переїдати. Адже працювати доводилося багато, до того ж під палючим сонцем. Температура повітря там зазвичай була вище 40 градусів. А ось із порційного м’яса, яке не використали протягом тижня, готували шашлик для всієї роти.

Солдатам не можна було покидати розташування, а тим більше контактувати з місцевим населенням, адже мало що могло трапитися.

- Поодинці ходити будь-куди заборонялося, навіть у магазини, - продовжує розповідь співрозмовник. - В Афганістані нам було встановлено подвійний оклад. Рублі надходили на особовий рахунок у СРСР, а на руки видавали чеки. Хлопці, які поверталися в Союз, могли отоварюватися в так званих «Берізках», де торгували імпортними речами. А в Афганістані були військторгівські магазини. Там теж продавали гарні товари. Щоправда, за півроку я заробив небагато чеків, тому купив мало речей.

Місцеве населення Афганістану Дмитро Власенко охарактеризував як горде, але бідне.

- У них усі споруди глинобитні. Глина там - основний будівельний матеріал. І будинки з неї міцні, - поділився спостереженнями учасник афганської війни. - Афганці одягалися бідно - в широкі бавовняні балахони, гумові калоші, а навколо шиї обмотували ковдри. Жінки там безправні. Вільно пересуватися по містах і селах можуть тільки чоловіки. Навіть у автобусах спостерігали, як на кращих передніх місцях сиділи чоловіки, а жінки - позаду, де більше трясе. А всі їхні військові - випускники радянських профільних училищ.

Дмитро Власенко і нині підтримує зв’язок із хлопцями, з якими довелося служити. Відшукали один одного завдяки соціальним мережам. А в пам’ятний день виведення військ з Афганістану Дмитро зустрічається з побратимами на мітингу. Потім разом відвідують могили загиблих воїнів.

Ірина Осташко, "Деснянка" № 7 (535) від 12 лютого 2015

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: