Фаворитки-2015: Пенелопа, Маркіза, Лана, Сіма та Буся

Такі гламурні імена мають кізочки-красуні Ніни Кузьменко зі Старого Білоуса. Рік, що на порозі, за китайським календарем Синьої Дерев'яної Кози, тож вирішили познайомитися ближче із цими тваринами, дізнатися про їхні забаганки, уподобання та їхньою господинею.



Живе Ніна Михайлівна біля самісінького лісу. Колись тут мешкали її батьки, тепер і вона з сином щодня мають можливість насолоджуватися красою рідного краю. З козами «водить дружбу» з самого дитинства.

- Колись мої батьки тримали кіз, - каже пані Надія. - Щодня я з братом та іншими дітьми пасли їх. Бувало, підеш у ліс - і на півдня! Хлопці багаття розводять, ми на паличках сало смажимо, потім печем картоплю, а кози тим часом недалечко пасуться. Ото часи були!

Любов до цих добродушних тварин їм батьки прищеплювали з дитинства, мабуть, тому Надія Михайлівна та її брат Григорій не уявляють свого життя без козячого молока та сиру. Роблять усе, аби їхні гудувальниці були чисті, охайні й задоволені. Інколи навіть сусіди дивуються: «Чого це у вас, тьотю Ніно, кози такі чисті, ви їх що, купаєте?»

- А як же! - відповідаю, - і купаю, і феном сушу. Та звісно я нічого цього не роблю, просто підтримую чистоту у хліві, роблю все, аби мої «дівчата» були найкрасивіші.

Кузьменки, так як і їхні батьки, вважають, що для кіз конче потрібне свіже повітря і прогулянки, тому влітку двічі, а взимку раз на день жене Надія Михайлівна своїх годувальниць у ліс. Добре, що брат поруч живе і також тримає цілу компанію рогатих, тож і допомагають одне одному.

- Головне, щоб здоров'я не підводило, - каже жінка, - бо ж доїти, окрім мене, ніхто не буде, та й за молоком обов'язково прийдуть.

Про користь козячого молока годі й говорити, всі знають, що воно незамінне для дітей-алергіків та людей похилого віку. Лікарі рекомендують його при лікуванні анемії, погіршенні зору, діатезі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, е Найприємніші миті життя Надії Михайлівни зазвичай припадають на початок року, це саме той період, коли кози мають окотитися. Тоді додається і турбот, і проблем.

- У сараї для щойно народжених козенят прохолодно, тому забираю їх у хату, роблю засік і тримаю аж поки на дворі не потеплішає. Після їхнього перебування доводиться робити косметичний ремонт, тож і до цього пристосувалася: заселяю їх у ту кімнату, де час переклеювати шпалери, відтепер і я спокійна, і козенята щасливі.



Через таке господарство жінка нікуди не може виїхати, має бути завжди вдома, але пані Надія через це не переймається, бо любить своїх підопічних і всі турботи сприймає з усмішкою.

Колись читала, що кози дуже примхливі тварини, з характером і норовом. Але Надія Кузьменко запевнила, що це не завжди так, адже тварини, як і люди, бувають різні.

- Ось згадала, була колись у нас коза Бєлка, але всі її називали Гітлер, - сміється жінка. - Характер мала ой-ой-ой який! Якщо вона гуляла у дворі, то до хати з чужих ніхто не міг зайти, краще будь-якої собаки охороняла. А ще пам'ятаю Розочку, яка була лагідна, наче кішка. Маленькою вона заплуталася у дротах і поранила стегно. Я забрала її до хати, сама обробляла рану, частенько брала на руки, няньчилася як із дитиною. Коли кізочка виросла, звичка тулитися до мене залишилася, це було дуже мило.

Ось уже і час кіз пасти. Вийшли з двору, а назустріч Григорій Михайлович зі своєю компанією парнокопитих, їх у нього восьмеро, а потім ще одна сусідка із трьома підійшла. Таку чималеньку, як для нашого часу, отару женуть у ліс. Кілька годин тваринки погуляють, а господарі тим часом надихаються свіжим повітрям, намилуються природою рідного краю і сповнені сил та енергії повернуться додому. Що може бути краще за ці відчуття?

Олена Шеремет, газета «Наш край» № 104-105 (9348-9 349) від 27 грудня 2014 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: