Невгамовна сімейка секретаря

П'ятниця, 19 грудня 2014 15:54 | Переглядів: 1983

З чоловіком та дітьми вона підкорює Говерлу і подорожує байдарками по Десні, є віруючою людиною і відвідує церкву адвентистів сьомого дня. А цього року випустила збірку власних віршів, які пише і українською, і російською мовами й так божественно їх декламує, що виникає враження, ніби слухаєш класичну музику.

Про родину, віру, захоплення, роботу та багато іншого з життя секретаря Куликівської селищної ради, 39-річної Олени Шимко.

До мандрівок Олену Шимко ще з дитинства заохотив батько. Він товаришував із засновником Ку-ликівського туристичного клубу «Вогнище»... Ісааком Клейнером. Він залишив по собі дуже світлу пам’ять. Клуб налічує понад 300 членів - від школярів і до «дуже дорослих». Через нього пройшов чи не кожен куликів-ський учень і завдяки клубу багато де (особливо в радянські часи) побував.

Захоплення

- Мені було десять, коли я вперше побувала у Карпатах, - згадує Олена Володимирівна. - 3 погодою тоді не пощастило й окрім 2 сонячних днів інші 12 дощило, а дощ у Карпатах - вельми неприємне явище. Та незважаючи на це, подорож дуже сподобалася.

Ті гори - то перше кохання,
То дотик руки на світанні...
Не хочу я вас відпускати,
Люблю вас навіки, Карпати!

і відтоді почалося: поїздом, літаком, велосипедом, пішки Олена побувала в Орлі, Ленінграді, Прибалтиці тощо, закохуючись у мандри все більше й більше. Була навіть на краю світу - у Владивостоці.

- Після аварії на АЕС нам видали путівки до всесоюзного табору «Океан», що у Владивостоці, - говорить пані Олена. - Летіли ми туди літаком і пробули там майже місяць, включаючи Новий рік. Було дуже сиро та холодно, але враження від величезних військових кораблів, неймовірної краси тамтешньої природи були сильніші. А влітку, мабуть, там ще гарніше... Що ж до океану, то це щось фантастичне.

Саме місто моряків на Олену враження не справило: сіре, невиразне, заставлене звичними «хрущівками». Чернігів, говорить Олена, значно красивіший. А їй є з чим порівнювати.

- Чернігів - одне з найкрасивіших міст, де я бувала, - зазначила пані Шимко. - І не я одна так думаю. Коли в ньому бувають мої родичі росіяни, а у мене мати українка, а батько - росіянин, то говорять, що такого красивого в’їзду в місто (Катерининська церква, Вал), яку Чернігові, ніде не бачили.

Кохання

Любов’ю до подорожей «заразився» від дружини і чоловік пані Олени - Сашко. Не маючи особливого потягу до мандрів, можливо, через відсутність раніше подібного досвіду, після кількох подорожей разом з дружиною він так захопився, що тепер не він її, а вона його вже стримує від «апетитів», які дедалі масштабніші.

- Він мріє про велопробіг навколо Чорного моря, хоче проїхатись на велосипеді Європою та марить дістатися Владивостоку - мотоциклом, авто чи навіть автостопом, - говорить Олена Володимирівна.

Не захлинуся сльозами,
Зможу усе я знести,
Далі ітиму снігами -
Будь тільки поруч і ти...
(«Надія», 2013)

Вперше з Сашком вони зустрілися у літньому таборі «Деснянка» села Салтикова Дівиця, де Олена була його... вожатою. Він на 5 років молодший і, навчаючись в ПТУ, приїхав відпочивати, а вона під час навчання в педагогічному інституті саме отримала направлення на практику.

- Одружилися ми через 10 років по тому, а тоді я й думати не могла, що таке може статися, - згадує пані Олена. - Вони ж діти ще були. Але його я запам’ятала, бо поводився більш доросло, аніж його однолітки, допомагав мені у роботі... Минуло кілька років і ми випадково зустрілися на стадіоні (обоє намотували кола), а згодом і одружилися.

Вже 10 років як Сашко й Олена - чоловік і дружина. Спочатку подорожували удвох, а після народження дітей (доньці Жені зараз 8, а сину Тимуру 2,5 роки) - усією родиною. Вчотирьох вони вже сплавлялися по Десні на байдарках, були в Одесі, дерлися на Кримські гори, а нещодавно навіть підкорили Карпати, забравшись на Говерлу.

- Діти подорожують з нами з пелюшок, з шести місяців, - пояснює Олена Шимко. -Позаминулого року були в Криму: Алушта, Демерджи (гірський масив в Алуштин-ському районі. - Авт.), Ялта, Боткінська стежка (один з найкрасивіших пішохідних маршрутів Південного берегу Криму. -Авт.) тощо, цьогоріч брали участь у дводенному сплаві на байдарках по Десні, а минулого року вчотирьох підкорювали Карпати. На Говерлі, до речі, наша Женя побувала вже вдруге.

Вдруг всколыхнет та бирюзовая вода
Со дна души неразделенные надежды,
Расправит крылья вольно парус
белоснежный
Твоя любовь - мне путеводная звезда!

«...не підкорюйте Петрос (2020 метрів, одна з найвищих вершин українських Карпат. - Авт.) з повним спорядженням та дітьми. Це досить складно і небезпечно.

Але якщо ви хочете незабутніх вражень на все життя - можете ризикнути...», - радить Олена на своїй сторінці в соціальній мережі.

- Найтяжче була нашому таткові, бо весь похід він ніс на собі 30-кілограмовий рюкзак з речами та 15-кілограмового Тимура, - зізнається Олена Володимирівна, немов хизуючись силою свого чоловіка. А похизуватися дійсно є чим: Олександр Шимко був чемпіоном області з армреслінгу.

Віра

Сприяло зближенню молодят і спільне відвідування церкви адвентистів сьомого дня. За словами Олени, її потяг до релігії відбувся на фоні тяжкого періоду в житті.

Я б торкнулась до вуст твоїх
світлом,
Цілувала б з трояндовим болем,
Пригорталася б лагідним вітром -
Де ж ти є, нерозгадана доле?!

- Як колишній працівник банківської сфери я знаю, що найкраще відрізнити фальшиву купюру можна, звірюючи її з оригіналом, - говорить пані Олена. - Так і я відвідувала різні церкви і порівнювала, наскільки їхня діяльність співпадає з першоджерелом - Священним Писанням.

Була вона і у православній церкві, навіть співала у хорі, і в інших. Але, на її думку, саме у протестантів - адвентистів сьомого дня - найбільше спільного з Божою книгою.

Щодо чоловіка Олени Володимирівни, то його «познайомив» з Богом брат, який, опинившись у в’язниці, почав замислюватися над сенсом буття і долучився до християнства. Про братові розмови Сашко згадав під час служби в армії. Він опинився на "губі", часу було багато... Тож попросив Новий Завіт і почав читати. Прочитав раз. потім ще... І щоразу відкривав для себе щось нове. Після демобілізації книжку не закинув, а згодом приєднався до адвентистів.

Поезія

Першого вірша Олена Шимко написала у 10 років і одразу отримала визнання. У той час у Куликівському будинку культури відбулася зустріч місцевих прихильників поезії з українськими поетами Станіславом Реп’яхом та Дмитром Івановим. Після заходу місцева молодь читала метрам свої вірші. Продекламувала свою «Осінь» і Олена.

... Я так люблю твої негоди,
Дощами зрошену печаль,
І журавлині перегони,
І літа бабиного жаль.
Я горобини жар дівочий Вплету намистом у косу.
Хай кажуть, осінь сум наврочить,
Я сум повз серце пронесу...

- Станіславу Панасовичу сподобався мій вірш, - згадує Олена Boлoдимирівна. - Він подарував мені свою книгу і сказав: «Пробуй, дівчинко, і в тебе обов’язково вийде».

Це надало Олені сил на нові поетичні звершення. Навчання у музичній школі і на спеціальності «початкові класи та музика» у Чернігівському державному педагогічному інституті сприяли и поетичному захопленню. Ще під час навчання вона написала кілька пісень на музику свого викладача, потім співпрацювала зі своїм другом, музикантом Дмитром Алієвим.

- Природа, музика та любов до Бога надихають мене на написання віршів, - ділиться Олена Шимко, - а також співи соліста Чернігівської філармонії В’ячеслава Ма-цвійко, який завжди мене підтримує.

Минулого року Олена взяла участь у конкурсі всеукраїнського журналу з питань мистецтва «Мистецькі грані» (м. Рівне), де її тавтограма (вид вірша, усі слова в якому починаються з однієї літери) «Медовий місяць», була визнана колективом видання. Як «приз» у журналі надрукували її вірш та інтерв’ю з нею.

... Музика моря,
Містики мить:
Милої мова
Млосно мовчить...

Зараз Олена Володимирівна бере активну участь у роботі куликівської мистецької світлиці «Стежина», членами якої є творчі люди регіону. Саме «стежинці» минулого року наполягли, щоб пані Олена випустила збірку власних віршів.

- Збірка називається «Сяйво ночі в її очах», - говорить пані Шимко, шанувальниця поезії «срібного віку». - В неї увійшли 89 моїх віршів. Не скажу, що їх у мене набагато більше, але відібрала саме ті, які вважала достойними публікації. Мушу сказати, що сто випущених екземплярів не вдовольнили попиту усіх бажаючих. Мене постійно запитують про «зайву збірку», але всі книжки я вже роздала. А тираж малий, бо видала власним коштом і більшої кількості просто не могла собі дозволити.

стійно запитують про «зайву збірку», але всі книжки я вже роздала. А тираж малий, бо видала власним коштом і більшої кількості просто не могла собі дозволити.

Навесні презентація збірки відбулася у «Стежині», а місяць тому - в обласній бібліотеці імені Короленка.

Робота

Влітку 2014 року в одному з округів на території Куликівки проводилися позачергові вибори. Олену Шимко попросили висунути свою кандидатуру, вона погодилася і перемогла.

- Зі 136 виборців на дільницю прийшло 112,з яких 111 проголосували за мене, - повідомила Олена Володимирівна. - Лише хтось один був проти. Хотілося б зустрітися з цією людиною та запитати, чим її не влаштовую.

У селищному законодавчому органі пані Шимко отримала пропозицію від новообраного голови селищної ради обійняти посаду секретаря. І депутати теж підтримали її кандидатуру.

- Робота дуже важка, - зізнається пані Олена, - законів багато знати треба. Однак я дуже люблю вчитися, вчуся щодня і впевнена, що все буде добре. Хоча й винесли мені нещодавно зауваження щодо рішення про зовнішню рекламу. Прокуратура, що розташована через дорогу, розслаблятися не дозволить.

«Чуттєві вже занадто вірші,
Не личить вам таке писать!»
Та я не вмію так, як інші
В цноту слова пофарбувать...
І пошматована любов’ю,
Мовчати більше я боюсь,
Бо відчуваю, ніби кров’ю,
Віршами раптом захлинусь...
(«Я вас образила - пробачте»)

* * *

Довідка

Олена Шимко народилася 5 квітня 1975 року з селищі Куликівка. Закінчила місцеву загальноосвітню та музичну школи. Здобула освіту вчителя початкових класів та музики у Чернігівському державному педагогічному інституті та фінансиста у Чернігівському державному інституті економіки та управління. Працювала в школі міста Чернігова, у банках «Приватбанк» та «Аваль», Куликівському районному центрі зайнятості.

У тексті - уривки віршів Олени Шимко

Ігор Стах, «Чернігівщина» №51 (503) від 18 грудня 2014