Чиновник, який завжди залишався Людиною

Учора виповнилося сорок днів відтоді, як залишив цей світ Віталій Косих, Чернігівський міський голова (1992—2001), надзвичайно порядна та світла людина для всіх, хто його знав.

Корінний чернігівець, він усе своє життя прожив у рідному місті. Мабуть, найбільшим його внеском для Чернігова і чернігівців стала діяльність на посаді міського голови. І в подальшому, незалежно від займаних посад, Віталій Анатолійович уболівав за місто, чи то очолюючи міський центр зайнятості, чи то працюючи в обласній раді, постійно займався питаннями покращення місцевого самоврядування.

Яким Віталій Косих залишився у пам’яті своїх колег і друзів, вони згадують…

Микола Бутко, голова Чернігівської обласної державної адміністрації (1999—2002):
— На моє глибоке переконання, друзі — це подарунок долі, своєрідна нагорода з небес. Саме таким понад 30 років був для мене Віталій Анатолійович. Ми проходили разом складні випробування і в радянський період, і особливо в добу незалежності України.
Це втрата людини-друга, яка за своїми чеснотами, щирістю, відданістю справі, умінням цінувати добро й відповідати на нього взаємністю уже ніколи так близько не повториться.
Працюючи очільниками, я — області, а він — міста в круті 90-і роки, ми не завжди ходили дорогами, устеленими пелюстками троянд, адже це були стосунки, замішані виключно на почуттях відповідальності кожного за доручену ділянку роботи. Віталій Анатолійович жив життям свого рідного міста, уболівав за нього, ніколи не ображався за жорсткі оцінки, без яких тодішній період роботи не обходився.
Разом ми були причетні до прийняття присяги на корветі «Чернігів», і коли до нього звернулися з провокативним запитанням «Це корабель області чи міста?», він відповів: «Це корабель обласного центру».
За всі добрі земні справи я щиро вдячний своєму другові. Він мене ніколи не зрадив і вже не зрадить. Вічний йому спокій, а в пам’яті нашої родини він буде присутній завжди.

Валентин Мельничук, заступник голови Чернігівської обласної ради:
— Це велика і світла людина. Один одного ми знали багато років — із часів, коли Віталій Анатолійович працював у конторі «Чернігівгазу» та навчався на вечірньому відділенні Київського політехнічного інституту в Чернігові. Знав по комсомолу, партійній роботі, пізніше працювали в міській раді, де Косих був заступником міського голови. Це були буремні 90-ті роки. Основна характеристика: Віталій Анатолійович — людина, на яку можна було покластися в будь-якій складній ситуації. Він знаходив вихід із таких «глухих кутів», із яких, здавалося, виходу немає. Він умів підібрати потрібні слова, спілкуючись із людьми, і
своєю відкритістю, щирістю завойовував співбесідників. Люди завжди довіряли йому.

Олександр Соколов, Чернігівський міський голова:
— Віталій Косих для мене без перебільшення був учителем, старшим другом і моральним авторитетом. Яку б посаду він не обіймав, завжди залишався людяним — спочатку був людиною, а потім керівником. Таку мав особливість характеру. Навіть коли сварився, у нього не відчувалося зла. Навпаки — у всіх підлеглих виникало бажання зробити спільну справу якнайкраще, щоб не підвести.
Я багато вчився у Віталія Анатолійовича, насамперед, відповідальності за людей. Дуже вдячний за те, що свого часу він повірив у мене. І потім, працюючи на посаді міського голови, кожен свій відповідальний крок подумки звіряв із діями цієї досвідченої людини — «А як би вчинив Косих?».

Микола Сенькович, голова Деснянської районної у м. Чернігові ради (1991—2010):
— Мене з Віталієм Косих пов’язувала понад тридцятирічна дружба. Ми познайомилися в молодості, працюючи у міськкомі партії. Часто спілкувалися по роботі, товаришували й родинами, ходили в гості, разом відпочивали.
Я не пам’ятаю жодного випадку, щоб хтось звернувся по допомогу до Віталія Анатолійовича, а він відмовив. Думаю, у нього ніколи не було ворогів, хоч на керівній посаді цього досягти дуже складно. Він не був злопам’ятним, по роботі могли сперечатися з одного питання, а коли починали розглядати інше, то вже все йшло у спокійному руслі. Влада Віталія Косих зовсім не зіпсувала — він ніколи не був пихатим і гордовитим, спілкуючись чи то з вищим керівником, чи то з простим робітником.

Володимир Фаль, голов-ний лікар міської лікарні № 2:
— Розпочалося наше спілкування із робочих питань під час будівництва міської лікарні № 2. Тоді Віталій Анатолійович очолював міський народний контроль, і ми зустрічалися з виробничих питань кожного вівторка під час нарад. Потім я став депутатом Чернігівської міської ради, а Косих — заступником міського голови, міським головою, спілкування стало ще частішим. Віталій Косих — один із керівників, які стояли біля витоків дружніх відносин Чернігова та німецького Меммінгена. Він зустрічався з німецьким меценатом Германом Пфайфером, мав добрі стосунки з обербургомістром Меммінгена Іво Хольцингером. Варто зазначити, що німецькі колеги ставилися до Віталія Анатолійовича з великою повагою. Чого вартий один факт: Чернігівський міський голова Віталій Косих — єдиний іноземець, якому в Меммінгені дозволили порибалити на День рибалки, що відзначається як День міста (за традицією, це виключна прерогатива місцевих жителів). Виняток стався один раз за всю історію міста.
Віталій Анатолійович залишається у моїй пам’яті надзвичайно доброю, чесною і порядною людиною. Він міг поділитися останнім із друзями, завжди прагнув більше дати людям, аніж чекав подяки у відповідь. Побільше б нам таких керівників!

А від себе особисто хочу додати, що навіть від короткого спілкування з Віталієм Анатолійовичем ставало сонячно й тепло на душі. Він завжди умів підтримати та допомогти добрим словом. У сучасному цинічному світі, де справжні щирість і любов, на жаль, стають архаїзмами, таких людей мало, а у владних кабінетах їх узагалі обмаль. Бо він був чиновником, який завжди залишався Людиною!

Підготувала Ярина Гагін, тижневик «Чернігівські відомості» №45 (1233)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.