Бути жінкою — найскладніша з наук

Хто вигадав, що жінка — слабка стать? Жінки можуть радувати й засмучувати, здатні розв’язати війну і примирити ворогуючі сторони. Вони мужньо носять важкі сумки, а важкоатлетки ще й гирі, грають у футбол, служать в армії. А культуристок бачили? І це в той час, коли чи не кожну дівчинку з дитинства одягають у рожеве, привчають до охайності, вчать готувати їсти, прати, шити і прасувати. А ще встигають по максимуму використовувати на благо суспільства свої таланти, опановуючи науку, достатньо об’єктивну у світі річ, здатну проникати у сутність усього, що нас оточує.

Тож, зустрівшись із представницями прекрасної статі, які працюють у Чернігівському національному технологічному університеті, ми запитали не тільки про особисте, а й про головну науку для жінки — бути жінкою.
Нагадаємо, що у виші (до його структури входить також коледж економіки і технологій та технікум транспорту і комп’ютерних технологій) навчається більше 3 тисяч дівчат-студенток (майже 50% від загального контингенту студентів) та 30 аспіранток, а працює 635 жінок. Із них 250 науково-педагогічних та педагогічних працівників, серед яких більше 100 — це професори та кандидати наук, які обіймають керівні посади.

«До чоловічого оточення не звикати»

Доктор технічних наук, професор, завкафедри харчових технологій, хімії та безпеки життєдіяльності ЧНТУ Ольга Сиза переконана, що, незважаючи на всі модні останнім часом закиди щодо 8 Березня, свято жінок — добра традиція, і тому має право на життя. В цей день увесь жіночий колектив, а це понад 70% від усього штату ЧНТУ, отримує незайву порцію уваги, компліментів та подарунків.

— Ольго Іллівно, жінки зараз дуже активні, не бояться брати на себе відповідальність. Але ж сімейні обов’язки нікуди не діваються… Як усе встигаєте? Хто вдома тримає штурвал?
— Мені — і це свідомо — допомагає чоловік. На ньому левова частка роботи на кухні: супи, борщі, каші, чи не щодня він робить салати й тушковані овочі. Звісно, запекти буженину, зробити пельмені, пиріг чи торт — це справи жіночих рук, як і квіти та клумби, їх я не довірю нікому. Лідера як такого в сім’ї немає, рішення приймаємо колегіально.

— Ваш успіх у житті — це досягнення. Це вкладається у відому формулу: 90% праці, решта — успіх, талант? Чоловіче оточення не перешкоджало просуванню вперед?
— Я, мабуть, підпишуся під цією формулою. Ще в радянські часи я працювала над першою дисертацією в аспірантурі Ленінградського технологічного інституту — це колосальна праця. Спочатку все писали від руки, потім на друкарській машинці 300 сторінок, формули і малюнки вписували тушшю — усе в трьох екземплярах. Зараз навіть дивно згадувати. Хоча я й зараз часто працюю вночі, коли ніхто не заважає думати. Для себе не виключаю й фактор «у потрібному місці в потрібний час», що зіграв певну роль у житті. Але я впевнена, що талант не розкриється, якщо не прищеплено вміння розвивати себе, долати труднощі.
Чоловіки оточували завжди, але ніколи не перешкоджали. В аспірантурі в Ленінграді усі професори були чоловіки, при захисті докторської дисертації у Львові також. У нас в університеті керівники теж переважно чоловіки, які завжди готові допомогти. Зараз я входжу до складу спеціалізованих вчених рад по захисту дисертацій у Львові і Києві, де усього 3—4 жінки і по 20 чоловіків. Ми як відрада для них, стільки радості, коли зустрічаємось!

— Які по-вашому, жіночі якості найголовніші? А що недопустимо?
— Вміння слухати й чути. Як у Осадова: «Кто хочет слышать, все же должен слушать. А на бегу увидишь лишь тела, остановитесь, чтобы видеть душу…». Люди повинні вміти прощати.
Недопустимим вважаю застосування брудних слів при спілкуванні, адже це електромагнітні коливання, що руйнують усе навколо. На жаль, зараз не всі задумуються над цим. Студентам завжди кажу: не робіть цього, адже ви не знаєте, що тягнете на себе і своїх близьких.

«У чоловіках ціную надійність та почуття гумору»

Покласти себе на вівтар служіння якійсь конкретній людині — це не та ноша, про яку можна мріяти. Про це щиро каже кандидат технічних наук, доцент кафедри технологій зварювання та будівництва ЧНТУ Ірина Прибитько. Вона згадує, як після вступу на 8-му місяці вагітності до аспірантури одночасно читала реферативні наукові праці і прасувала пелюшки (власне, дисертації було стільки років, скільки дитині).

— Жінка перемінлива, як весняна погода, це її плюс чи мінус? Ваша стихія — робота чи дім? І наскільки важко бути жінкою-керівником?
— Як казали класики, жінка має бути загадкою. Інакше їй не бути цікавою ні собі, ні оточенню. При цьому важлива золота середина. Про себе можу сказати, що в мене характер непростий, і співчуваю моїй половині й оточуючим. Специфіка кафедри — суто чоловіче оточення, і бути жінкою-керівником — непроста місія: десь і похвалити, а десь і посварити треба, а часом і слабкість проявити. З іншого боку, я звикла, і з чоловіками спілкуватися мені простіше. Щодо стихії визначитися важко, роблю все по максимуму і вдома, і на роботі. Якщо треба, жертвую сном.

— Якби людство повернулося до середньовіччя, де ні радіо, ні телебачення, ні університетів, що б ви робили, аби прогодувати себе? Ким взагалі могли б бути в іншому житті?
— Ми з сім’єю любимо відпочивати на природі, можемо жити понад 2 тижні без зручностей цивілізації. Тож якщо раптом сталося б таке або апокаліпсис, я гарантую ведення господарства і в польових умовах. Можу ловити рибу, обробляти качку. В іншому житті могла б бути лікарем, можливо, займалася б живописом, я й зараз малюю у вільний час.

— Що цінуєте в чоловіках?
— Ціную надійність та почуття гумору.

«Часом краще витратити час, аби знайти свій шлях»

Начальник навчального відділу ЧНТУ Людмила Базилевич переконана, що чисельна перевага дівчат у Чернігові — не проблема. Адже рано чи пізно кожна з нас зустріне гідну людину, питання в тому, чи зможемо ми її зацікавити? Тому порада проста і актуальна на всі часи: вчитися й не переставати удосконалюватися, навіть якщо весілля далеко позаду.

— Не завжди людина знаходить своє місце в житті. Іноді на це йдуть роки. Як скоротити творчий шлях і як це було у вас?
— У мене було дуже просто: закінчивши виш, я почала працювати в Чернігівському філіалі КПІ, тепер уже ЧНТУ. Що стосується скорочення шляху, то думаю, а чи потрібно це? Часом краще витратити час, аби знайти свій шлях.

— Відомо, що кожна дівчина мріє про принца, а казки закінчуються словами «вони одружилися, жили довго і щасливо». Що, по-вашому, потрібно робити жінці, щоб так і було? Як варто підтримувати поле сім’ї? У вас це виходить?
— Думаю, панацеї тут немає. Взаємоповага і любов — це, мабуть, головне в сім’ї. Уміння зберегти сімейне вогнище, яке колись запалили два люблячих серця, — завдання всіх його учасників. У мене, думаю, поки що це виходить.

«Потрібно завжди бути чесним із собою»

Про це зауважує кандидат юридичних наук, доцент, декан юридичного факультету ЧНТУ Людмила Остапенко. Адже інакше ми не зможемо зізнаватися собі у власній недосконалості, а отже, і впливати на своє життя, змінювати його на краще.

— Є думка, що в жінці прихована велика сила. Як її підтримуєте, витрачаєте, використовуєте? Допомагає жіноче чуття в житті й роботі?
— Моя думка, може, це звучить трохи не сучасно, — сила жінки в тому, що її наділено священною роллю матері й берегині. Тому їй слід культивувати початкові якості своєї глибинної природи для підтримки загального миру й гармонії, починаючи зі свого безпосереднього оточення. Я це роблю, а як уже виходить, не мені судити. Вважаю, що жінки за своєю природою чаклунки (не плутати з відьмами), тому й інтуїція, і передчуття відрізняються від чоловічих. Але стверджувати, що в роботі «жіноче чуття» домінує над чоловічими прагматизмом і логікою, я б не стала.

— Людмило Анатоліївно, ви вітаєте повну віддачу себе сім’ї чи все ж важливіше професійний ріст?
— Сім’я та кар’єра, немов два гірських піки: на обидва вилізти не вийде. Балансувати між ними й часткою свого особистого часу важко. Питання не в тому, що вибрати: сім’ю або кар’єру, а що доцільніше на певному етапі. Якщо домашню жінку доля «призначить» на роль добувача, ще й із посадою, не виключено, що з неї вийде чудовий підприємець, керівник. Але душа її буде страждати. Сум, пов’язаний із неможливістю самореалізації, — жорстока річ. Якщо жінку — громадського діяча втримають вдома чоловік і діти, можливо, з розумної ділової леді вийде ласкава мати і вміла господиня. Але душа її буде гинути без призначеного природою руху. Невитрачена енергія з’їдатиме її зсередини. Тобто як тільки жінка відчуває своє призначення, потрібно йти до нього.

«Сказав би хтось п’ять років тому, що займатимуся наукою, не повірила б ні за що»

Важко повірити, але наукова діяльність для деяких дівчат — пріоритет № 1. Так, для аспірантки ЧНТУ Ірини Завальної розробка сучасних наноматеріалів, участь у конференціях, олімпіадах і пошук грантів, а також читання лекцій куди цікавіше за будь-що.

— Розумова діяльність стомлює будь-кого, як ви знімаєте напругу? Якби в добі було не 24, а 48 годин, чим би ще зайнялися?
— Оскільки в мене є дитяча нереалізована мрія стати перукарем чи візажистом, то пішла б на курси. А взагалі вже 20 років свого життя я присвятила сучасним танцям — це моє рятівне коло, що дає можливість відключитися від усього світу, відпочити, а душі отримати задоволення.

— Чи є щось таке, чого не вистачає вам для щастя?
— Я щаслива людина, в мене для цього є все: друзі, родина, улюблена робота. Хоча є такі, що мене не розуміють, питають, як можна хотіти бути викладачем. А я саме цього хочу, це так здорово, коли можеш поділитися знаннями. А раніше хотіла, як усі, стати економістом.


«Жінка має залишатися жінкою»

Так вважає кандидат педагогічних наук, доцент, завкафедри математичного моделювання та інформатики Юлія Ткач. Сьогодні одне з її завдань — організація навчання з перспективного напряму — «Управління інформаційною безпекою», що стартує в цьому році.

— В одному з листів Ейнштейн висловив захоплення жінкою-математиком усіх часів і народів Еммі Неттер. Як реагують оточуючі, дізнавшись, що ви підкорювач точної науки?
— Одні дивуються, інші спокійно реагують. Думаю, це скоріш залежить від того, наскільки дружить людина з математикою, логікою, чи має аналітичний склад розуму. У кого з цим сутужно, кажуть: «О, це так складно».

— Як ви ставитеся до такої «прикмети» часу, що жінки стають схожими на чоловіків, а чоловіки наслідують жіночі риси?
— Це сумно, адже чоловік має бути чоловіком, а жінка — жінкою, яка може дозволити собі покластися на сильну стать. Головне — це право вибору. Особисто мій вибір — це бути самодостатньою особистістю. Дякую долі, мій чоловік розуміє, що важливо не тільки біля плити стояти, а й розвиватися, зростати професійно.

«Жінка щаслива тоді, коли задоволена особистим життям»

Із твердженням заввідділу з питань працевлаштування, практики та зв’язків з громадськістю ЧНТУ Оленою Петрик важко не погодитися. Хоча, як каже вона, поняття жіночого щастя є значно ширшим. Хобі дівчини — скоріш не романтичні посиденьки під місяцем, а подорожі й робота на присадибній ділянці, що дає велику кількість позитивних емоцій.

— Олено, ваша робота — це щоденне спілкування з різними людьми. Чи доводилося застосовувати маленькі жіночі хитрощі для досягнення своє мети?
— Бувають різні ситуації в житті. І так, що бажаний для вас кінцевий результат уже чітко окреслений. Тоді й доводиться застосовувати ті чи інші хитрощі, котрі б допомогли досягти поставленої мети. А щодо мене, то я завжди намагаюся бути відкритою, привітною та ставитися до людей так, як хотіла б, щоб вони ставилися до мене.

— Як вважаєте, успішний чоловік — це справа рук жіночих?
— Дружина, яка дійсно кохає свого чоловіка, своєю підтримкою та піклуванням може надихнути його на досягнення тих чи інших цілей у житті. Але в будь-якому випадку все залежить від самої людини та її бажання досягти цього успіху.

— Хтось із відомих сказав, що істинна краса жінки в лагідності характеру. Ви згодні з цим, адже скромність, кажуть, зараз не в моді?
— Сучасна жінка повинна вміти бути різною. На роботі — сильна, вольова, рішуча. Вдома, поряд із коханим — ніжна та покірлива. І саме таке одночасне поєднання всіх цих якостей та уміння їх ефективно застосовувати може зробити жінку дійсно щасливою.

Спілкувалася Інга Вітковська, тижневик «Чернігівські відомості» №10 (1198), 5 березня 2014

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: