Свинка Малфреда спить у вітальні на дивані, снідає та обідає за ... столом разом з дружною родиною

Уже близько року у сільській хаті проживає свинка в`єтнамської породи

Минула зима демонструвала свій характер – у січні та лютому морози сягали двадцяти – тридцяти градусів. Сільські жителі кажуть, що в окремих північних селах району - на кілька позначок були й більшими.
Великі морози не обходили і село Охрамієвичі. Їх добре відчули ті люди, будинки яких на околицях населених пунктів або ближче до полів. Ось у такий дуже холодний період, в особистому господарстві однієї родини, свиня привела семеро поросят. Їм би тепло та захист від протягів. Не вийшло: і шестеро маленьких загинуло.



Сьоме, найменшеньке, чорне, як вугілля, в’єтнамської породи, придбала родина Гончаренків, садиба яких – недалеко від полів. А морози якраз у ці дні потріскували добрячі, вітри розгулювали холоднючі.
- Ліно, нащо ти в такий холод купила поросятко? - з жалем в очах говорили знайомі та сусіди.
- Та я давно про чорненьке мріяла.
- Якщо планувала, то купила б весною чи влітку. А так – не виживе. Що, не чула, як у людей вони взимку гинуть?
- У них не виживають, а в мене обов’язково переживе цю холодну зиму, і все буде добре. Усією родиною доглядатимемо, виростимо,- відповіла впевнено.

Ліна Гончаренко та її чоловік Анатолій пригадали розповіді своїх батьків: «Були роки післявоєнні, а ще шістдесяті та сімдесяті, коли морози у селах досягали тридцяти - тридцяти п’яти і навіть більше. Худоба домашня взимку приносила молоде потомство. Щоб зберегти його, сараї утеплювали або забирали теляток чи поросяток до хати, виділяли для них теплу кімнату. Обігрівали електролампами або розміщували ближче до грубки. Виживали, падежу не було».

Отже, у перший же день поросятко, якому пішов другий день віку і мало воно розмір - не більше жіночої долоні, жінка принесла додому. З чоловіком помістили його на піч. Вигрівали, з перших днів привчали до хороших звичок. За два-три тижні воно добре знало, як проситися до туалету. За ним була чистота. І на печі вигрівалося, і по окремій кімнаті ходило. Зовні чорнявеньке, симпатичне, потішне. Син Іван, чоловік Анатолій та господиня Ліна – усі полюбили його. Щотижня купали в балії, а іноді й по два-три рази.

Коли підросло, стало дуже потішним і ручним.
- Було, чоловік мій курить біля грубки, і воно залазить йому на руки, озивається веселим голоском, гріється, - говорить господиня. - Частенько бавився з ним і син Іван. Згодом тваринка стала, як той справжній член сім’ї. Залазила сама на диван і там засинала. Меблі старенькі, тому й вирішили—хай там і спить.
Минали місяці, свинка додавала у вазі. Уже мала чотири пуди. Свого місця відпочинку, тобто дивана, не полишала. На ньому ночувала. У цей період багато команд розуміла, як кажуть, з півслова. Господиня кличе, мовляв, ходімо надвір – іде, зве до обіду — приходить.
Гончаренки обідають і за Малфреду не забувають—запрошують до … столу. Свинка споживає з окремої посуди. Їсть усі види каш, борщ, всілякі варені харчі.

- А що найбільше полюбляє? – запитую.
- Дуже охоче смакує тортами, цукерками, печивом. А з вареного – сирники, деруни.
- Чи допомагає вам по господарству?
- Аякже, Малфреда дуже уважна, не пропустить слушної нагоди… Було, копаємо ми картоплю – і вона біля нас поруч. Не відходить - допомагає, риє рильцем, вириває картоплю, підкочує її до купки.
- Які у неї звички?
- Уранці, коли поснідає, зазвичай вкладається спати на дивані. Підхропує чи посапує, як людина. Малфреда дуже дружелюбна. Любить погуляти з курми, собакою, котом. Ходить у гості і в сарай до двох теляток, які ще маленькі, але «спільну мову» знаходять. Вони теж полюбили в’єтнамської породи гостю.

У країнах Північної і Центральної Америки – уже здавна у хатах, квартирах проживають свинки. Окремі з них виконують роль собаки або просто – друзі родини. В Охрамієвичах же – це перша родина, де живе чотирикопитна тварина, яка не гірше навченого пса – чужих не підпускає до себе, може й покусати. І автора цих рядків намагалася прогнати зі своєї території далеко-далеко, та фотокамера стримала – любить свинка, мабуть, фотосесії… Позувала.

Малфреда скоро уже «даватиме» перший приплід. І родина Гончаренків утеплює одну із загородок у сараї. Прагне належні умови створити, щоб уся малеча вижила.





Віктор Божок, Корюківська районна газета «МАЯК»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: