Сірникове чаклунство Ігоря Коваленка

Зі звичайних сірників Ігор Коваленко з Любеча «будує» кораблі, церкви й альтанки. Хлопець справжня гордість селища. Вмілець навряд чи зможе одночасно продемонструвати багато своїх робіт: вони у господаря затримуються ненадовго. Адже бажаючі придбати його рукотворні сірникові шедеври на ярмарках та фестивалях вишикуються в чергу. Нині твори майстра є, зокрема, і в колекціях народних депутатів, пов'язаних з Чернігівщиною.

В руках Ігоря сірники перетворюються на дивовижні мініатюри. Це захоплення - ще з 9 класу. Першим був невеличкий корабель, який і досі зберігається вдома. Працював без книжок чи підказок. «Методом наукового тику», - так любить говорити сам майстер. І в нього вийшло. Відтоді «чаклувати» над сірниками хлопець може годинами.

Проблеми зі здоров’ям не зломили

Ігор живе з батьками. В родині він - одна дитина. Хлопець ще від народження мав проблеми з опорно-руховим апаратом. Йому було важко пересуватися, та все ж таки він ходив.
«Ігор був звичайною дитиною, хоча й не міг робити всього того, що роблять діти. Наприклад, грати у футбол чи кататися на велосипеді. Бо ж ходити йому було важко. Звичайно, друзі завжди допомагали йому і підтримували. Забирали на річку, на вулицю гуляти, - розповідає Тамара Коваленко, мати. - Можна сказати, що вади здоров'я він майже не відчував. Закінчивши місцеву школу, Ігор вступив до Чернігівського юридичного коледжу на спеціальність юриспруденція. Хотів стати адвокатом...»
На жаль, усі мрії перекреслило одне падіння.
«Зо три роки тому він оступився, впав і переломив стегно, - з сумом згадує мати. - На фоні його хвороби та після отриманої травми Ігор вже не підвівся. Ось так вже три роки він прикутий до інвалідного візка. Спершу було важко, але друзі та це захоплення не дають йому сумувати. Минулого року нам виділили путівку в Саки. Та це було лиш раз».

Лише клей і терпіння

Споруди у Ігоря, як кажуть, «без жодного цвяха». Він купує сірники, обрізає голівки й починає «будувати». Склеїв кілька сірників-«колод» за допомогою ПВА і чекає, доки підсохне клей. Потрібні деталі вирізає з дерева. Також використовує дерев'яні зубочистки. Вітрила на кораблях - з паперу та ниток. Аби витвір зберігся надовго, покриває його лаком. На один такий шедевр йдуть тисячі сірників.
Зараз хлопець працює кожного дня. Один витвір потребує від двох тижнів до місяця. Все залежить від розмірів.
Креслень чи якихось схем Ігор ніколи не робить. Проекти - в голові! Схематично може накреслити виріб на папері. Скільки витрачено сірників, завжди рахує під час роботи.
«Спочатку продавці в магазинах дивувалися, коли я купував багато сірників, - розповідає Ігор. - Пізніше звикли. Зараз використовую не лише сірники, а й бамбукові палички, зубочистки. Клей - звичайний ПВА. Він добре тримає і не залишає слідів, коли підсохне. Всі вироби у мене різні. Повторів не роблю, окрім малесеньких сувенірів, які популярні на ярмарках».

Ігор - скромний хлопець: вважає, що для повноцінної виставки робіт у нього ще не назбиралося. Туристи купують у нього сірникові церкви та кораблі. Один продав навіть за півтори тисячі гривень.
«Це делікатна робота. Я б навіть сказав, нудна, - усміхається Ігор. - Бо витримку потрібно мати залізну. Але я цю роботу люблю».


Башти з сірників

Марія Савіна, тижневик «Чернігівщина» №35 (415)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.