Її син відбудував два храми на Чернігівщині

З людською й Божою поміччю

55-річний ювілей відзначила пакулянка Галина Свистун наприкінці липня. А на запитання, що найважливіше зробила в цьому житті, відповідає без вагань: - Виростила достойного сина і пишаюся цим.

Отець Тарасій - шанована в Пакулі людина. Приїхав із матір'ю в село десять років тому й узявся відроджувати храм Божий. Стару хату віддав на потреби громади шкільний учитель Григорій Ковальчук. Людям довелося докласти чимало зусиль: приносили з дому ікони, килими, знайшлися спонсори, які допомогли зробити купол із хрестом на церкву, закупили цеглу, паркан, дзвони. Гроші навіть передав на той час голова Верховної Ради України Володимир Литвин. Дві вишиті ікони передала й Галина Свистун.

Історія Пакульської церкви - тема для окремої розповіді, адже закрили її ще у 1938 році, а першу службу в оновленому храмі відслужив архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій аж у 2004-му. Невдовзі після освячення сталося диво - оновилася старовинна ікона святих Петра і Павла. Коли на початку XX століття закривали храми, один селянин забрав її собі, мовляв, велика за розміром, 2x2 метри, знадобиться у господарстві. Слугувала за... двері у курятнику, а щоб прилаштувати під розміри, розпиляв навпіл. Якось це святотатство побачила одна добродійка й викупила ікону за пляшку горілки. Повернулася святиня в оновлений храм завдяки старанням голови районної краєзнавчої організації Андрія Курданова. Щоправда, образів не було видно, але з часом сталося диво: проявилися святі лики. Наразі святиня оновилася повністю. А потім почали відновлюватися й інші старі ікони...

Першу в житті Божественну літургію отець Тарасій відслужив 14 серпня 2001 року в селі Тихоновичі Щорського району, куди приїхав за направленням Чернігівського єпархіального управління. Освячення храму також проводив владика Амвросій.
Цікаво, що по закінченні школи майбутній пакульський священик обрав професію помічника машиніста. Закінчив залізнично-дорожній ліцей, пропрацював рік, а потім пішов навчатися вучилище регентів-псаломщиків. Було це наприкінці 90-х, у важкі часи, коли доводилося не жити, а виживати. Надто, їхній родині, адже Галина Степанівна виховувала сина сама.

...їй було лише двадцять років, як овдовіла: чоловік загинув під час роботи з електрообладнанням. Жили тоді на Волині, а в 1990 році переїхали в Чернігів. Жінка працювала кухарем в школі-інтернаті, а потім - сестрою-господаркою в міській лікарні. Іншої долі не шукала - всю себе віддавала синові. Коли переїхали в Пакуль, працювала в Семенягівці продавчинею, потім - в Андріївці. А зараз уже п'ятий рік - соціальний робітник територіального центру - допомагає людям і фізично, і морально. А духовно підтримує стареньких отець Тарасій - гордість Галини Стапанівни.


Церква Св. Троїці, 1908р.





Інесса Маркович, газета «Наш край» №67-68 (9207-9208) від 24 серпня 2013 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.