«В нашій справі, як кажуть, розмір має значення!»

Чи не щодня до села Ладинка, що в Чернігівському районі, приїжджає за 90 кілометрів машина з Ніжинського консервного заводу. Ладинські селяни вирощують саме оті маленькі хрумкі огірочки, яким у Ніжині навіть пам'ятник стоїть.
В наші часи з робочими місцями скрутно в містах, а в селах - І поготів. Тож люди не покладаються лишень на сезонні лісові дари (гриби, суниці, чорниці), а й на огірках добре заробляють. Однак, перш ніж в мозолястих руках зашурхотять кілька легких папірців, оті руки перероблять чимало нелегких справ під безжально пекучим сонцем.

Збирають коштовний урожай з липня й до кінця серпня. Здають його оптом. Звичайно, це не так вигідно, як продати на базарі. Але не всі мають, як мовиться, «час і натхнення» торгувати. До «гуркового бізнесу» в Ладинці залучилися близько двадцяти селян.
«Спочатку наші люди побоювалися купувати насіння таких огірків. Але, коли почала приїжджати машина з Ніжина, то з'явилося чимало бажаючих, - розповідає місцева жителька Надія Свириденко. - Тому, гадаю, в наступному році «огіркових» бізнесменів тут буде більше».

За «зростам» шикуйсь!

Огірки потрібно збирати щодня, а то й декілька разів на день. Що менші огірки, то вища за них платня! Найдорожчі, так звані «корнішони» (до 5 см), закуповують по 6 гривень за кілограм! Трохи більші (до 7 см) - по 4 гривні 30 копійок, «здоровані» (до 9 см) - по 3,30 гривні, а «велетні» (до 11 см) - лише по 1,80.
Продукцію слід відсортувати вручну. Саме ця робота забирає найбільше часу. Якщо збирають огірки зазвичай наодинці або вдвох, то сортує - вся родина! А інколи - ще й сусіди допомагають.
Так працьовиті селяни заробляють хто на новий холодильник чи вікна, хтось - на навчання дітей, а дехто на «гуркові гроші» буде жити декілька місяців.

За огірки придбала пральну машину

Надія Свириденко розповіла і про «інвестиції» в такий «бізнес». За її словами, насіння сорту «Саніна» селяни купували навесні у тих же заготівників. 1000 штучок коштували 300 гривень. У них же слід було купувати й отруту від шкідників.
«Навіть мірка, якою відміряємо довжину огірків, дві гривні коштує», - посміхається жінка.
Пані Надія придбала й висадила 500 насінин. Вийшло на чотири сотки.
«Тепер щодня збираю огірки, щоб не переростали. Відсортовую і відкидаю браковані . За один раз здаю на 200-300 гривень, - розповіла лані Надія. - Я безробітна, тому цей прибуток дуже допомагає. Вже придбала собі пральну машину і збираю гроші на велосипед. Хто хоче працювати, той і заробить. Наступного року планую ще більше огірків посадити. Консервувала вдома цей сорт, ніби непогані. А свої в городі жовтіють і курям віддаємо. На них, якщо чесно, часу не вистачає: «комерційні» овочі слід вибирати, щоб не переростали».

Важко але…

«Нині я також веду облік: занотовую, хто і коли, скільки і якого огірка здали, кому і скільки грошей виплачено, - розповіла приймальниця огірків. - Я давно дізналася про вирощування огірків для Ніжинського консервного заводу. Та тільки найближчий до нас приймальний пункт був у селищі Олишівка - за 20 кілометрів. Тоді я зателефонувала в Ніжин і запропонувала до нас їздити. Представники компанії привезли нам насіння і засоби обробітку. Вирішили спробувати лише два десятка земляків. Для нашого села така практика - нова, тому люди до цього ставилися з обережністю. А ми з чоловіком посадили 6 соток. Хоч і город не поруч з квартирою, та й без огірків роботи вистачає, але нічого, справляємось. Наступного року плануємо посадити ще більше. Огірки вирощують ті, хто роботящий і потребує «живої копійки».


Та сама мірка

Марія Савіна, тижневик «Чернігівщина» №32 (412)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.