Винагорода за працю – вдячні пацієнти й дружній колектив

Один із кращих медичних закладів району і єдиний вищої акредитаційної категорії – це Седнівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини. У технічному арсеналі медиків сучасний портативний кардіограф, глюкометр, бінокулярний мікроскоп, центрифуга для лабораторії, паровий інгалятор, тубус-кварц, сухожарові шафи, приладдя для визначення лор-патологій та інше.



– У цьому році отримали новий холодильник для вакцини та ще один додатковий інгалятор. Торік відремонтували зовнішній фасад будівлі, – розповідає завідувачка амбулаторією Оксана Дубінська. – Дякувати керівництву Центральної районної лікарні, завжди ставляться з розумінням до наших потреб. Відповідно й контролюють роботу, вимагаючи повної професійної віддачі.
Оксана Миколаївна у медицині вже понад сімнадцять років, починала кар’єру в рідному Коропському районі. У вересні святкуватиме десятиліття, відколи працює сімейним лікарем у Седневі. Під її керівництвом – десять співробітників, котрі обслуговують жителів Седнева, Нового, Черниша та Клочкова, загалом понад 2500 чоловік. Хоча роботи вдосталь, та відповідальний і спрацьований колектив встигає надати допомогу кожному пацієнту. Щосереди виїжджають у сільські ФАПи, проводять обстеження місцевих жителів. За потреби пропонують лікування у денному стаціонарі амбулаторії, що налічує десять ліжок.

Кожного з підлеглих лікарка характеризує, як фахівця високого ґатунку:
– Медсестра загальної практики Наталія Ткаченко пропрацювала майже чверть століття, нині збирається на заслужений відпочинок, хоча й не хочемо її відпускати… Універсальний медик – Надія Сусленко, вона й медсес­тра, і лаборант, і акушерка, і у фізкабінеті порядкує, а нині ще й фельдшера підміняє. У медицині вже понад двадцять років. Подає великі надії молодий спеціаліст Ярослав Жадан.
– Бракує працівників середньої ланки, адже дві медсестри перебувають у декретних відпустках.
Молодший медперсонал підтримує чистоту в приміщенні амбулаторії та на подвір’ї. Жінки доглядають за клумбами, а водій Петро Терещенко обкошує траву.
У середньому за день седнівські медики обслуговують до двадцяти пацієнтів. Великий відсоток хворих – діти, часто трапляються побутові травми, багато гіпертоніків, особливо серед пенсіонерів.
– До речі, нині наш аптечний пункт працює у рамках пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для гіпертоніків. Люди дуже задоволені, що ліки за зниженими цінами можна купити у селищі, а не їхати за ними у Чернігів, – розповідає Оксана Дубінська.

Вистачає й проблем, що характерні саме для сільських медзакладів. Подекуди ускладнюють роботу самі пацієнти: відмовляються від стаціонарного лікування у Чернігові навіть після інфарктів чи інсультів. Не хочуть залишати господарство, адже у всіх – худоба та городи. Тоді лікуються на дому. Іноді доводилося й пологи вдома приймати.
– Кілька років тому я в автобусі саме їхала на медичні курси у Чернігів, – згадує лікарка. – Коли телефонує схвильована Надія Сусленко: «Подружжя за направленням добиралося із Городні в Чернігівський пологовий будинок, а у жінки в дорозі почалися перейми. Вона вже народжує!» Прийняли немовля прямо на дивані у коридорі амбулаторії. Тоді навіть не встигли спитати, як звали нашу пацієнтку: не до того було. А якось я приймала у місцевої жительки стрімкі пологи. Не лише «швидка» не встигала із Чернігова доїхати, а навіть я не мала часу, щоб заскочити у амбулаторію за потрібними інструментами. Тому користувалася підручними матеріалами: горілкою, якою для дез­інфекції поливали ніж, ножиці, нитки. На щастя, все закінчилося благополучно. Нині моєму маленькому пацієнту вже три рочки.

Згадує Оксана Миколаївна й інші випадки із професійної практики:
– Жінка навідріз відмовилася робити щеплення своїй дитині. А коли я прийшла оглянути немовля, каже: «Зачекайте кілька хвилин, саме ветеринар прийшов щепити поросят, щоб не подохли». Я запитую: вас більше турбує здоров’я поросят, ніж власної дитини? Наступного дня вона сама завітала в амбулаторію й попросила зробити щеплення її малюку.
Окрім фахової діяльності колектив Седнівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини успішно вирішує й господарські проблеми. Кілька років тому власноруч зробили ремонт: встановили пластикові вікна, паркан, поклеїли шпалери, побілили стелі.
– Не вистачало грошей на лінолеум, – розповідає Оксана Миколаївна. – Вирішили продати яблука з лікарняного саду. Я знайшла покупця, а він виявився аж із Житомира. Приїхав за товаром великою вантажівкою, ще й з причепом. Мовляв, не вигідно менше купувати. Не довго думаючи, ми обпатрали весь сад, ще й у сусіднє село з’їздили, щоб потрясти яблуні. Так старалися та поспішали, що й на кропиву не звертали уваги. Вночі ніхто не спав, бо свербіло все нестерпно. І содовим розчином змащували тіло, й протиалергенні препарати приймали. Сміху було! Й нині згадуємо ті яблука. Зате грошей заробили й придбали новий лінолеум.

Лікарка ще й неабияка майстриня. Кабінети амбулаторії прикрашені красивими композиціями з пір’я, сухих квітів, лози, навіть картинами із… вермішелі.
– Іноді приходить натхнення, та часу на творчість, на жаль, не завжди вистачає. Навіть коли у відпустці, хворі мене вдома знаходять, – сміється лікарка. – Але жодного дня не пошкодувала, що присвятила життя медичній справі. Мабуть, за це й винагороду маю – люблячу сім’ю, вдячних пацієнтів та дружній колектив.

Алла Пирог, газета «Наш край» №47-48 (9187-9188) 15 червня 2013 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: