Дружно живе родина Лепехів із М.-Коцюбинська

Юлія та Микола познайомилися в Чернігові. Він працював викладачем Чернігівського технологічного університету, вона приїхала з Житомирщини після навчання за направленням на «Хімволокно». Зустрілися випадково і закохалися з першого погляду. А за три роки Микола запропонував Юлії руку та серце. Деякий час вони жили в місті. У Чернігові їм було добре, але подружжя мріяло жити у приватному будинку і працювати на власній землі. Ось і вирішили переїхати до Михайла-Коцюбинського.

- Купили будинок, перебралися, наступного року у нас народився первісток Андрійко, - розповідає Юлія. - Ще за 5 років Надійка, потім Сашко, Паша. Нині чоловік працює інженером у Славутичі, а я у декретній відпустці після народження найменшої донечки Вікусі.

Діти - як квіти

У родині Лепехів старшенький Андрій - справжній помічник. Мама може довірити йому будь-яку справу по господарству. Доки вона няньчиться із малечею, хлопець миє посуд, годує худобу, прибирає у хаті, одне слово, господар. і в школі добре навчається: у його щоденнику лише 10 та 11. Хлопець грає у волейбол, а раніше відвідував художню школу, де навчався грі на піаніно. В майбутньому хоче стати програмістом.
До речі, захоплення грою на піаніно у родині від батька. Надійка теж піаністка, та, незважаючи на це, захоплюється і футболом - ганяє м'яча нарівні з хлопчаками.
- Нещодавно ми грали на шкільному стадіоні, так я аж п'ять голів забила, - поділилася спортивними досягненнями дівчина.

Вдома ж вона переймає мамине мистецтво вишивки. Окрім цього, ще й малює. Дівчина брала участь в обласному конкурсі «Таланти багатодітної родини». На літніх канікулах Надя їздить до Італії за запрошенням благодійного фонду. Там вона живе у такій же багатодітній родині. Вивчає мову, а заразом і оздоровлюється на березі Середземного моря.
Менші хлопці Сашко та Павлик ходять до школи та дитсадка. А в неурочний час також навчаються малюванню. Однією із Сашкових картин милувалися жителі обласного центру на мистецькому конкурсі. Усьому цьому дітки завдячують мамі Юлії, яка завжди багато часу приділяє їхній освіті та дозвіллю. Усі вони, йдучи до першого класу, вміли читати, писати, знали ази математики і вже мали неабиякий потяг до різного роду мистецтв. -

«Нелегко, але діти - це все наше життя»

- Звичайно ж, п'ятеро дітей - велика відповідальність і витрати, - каже Юлія. - Усіх треба одягнути, нагодувати. Відвести до школи, дитсадка. Окрім цього, ми тримаємо господарство, яке теж треба обійти, городи обробляємо. Важко! Але коли я бачу усміхнені обличчя дітей, душа радіє і сама мимоволі посміхаюся. Чесно скажу, ми щасливі!

Могло б бути шестеро...

Окрім радощів, у житті кожної родини бувають і прикрощі, розчарування. У випадку ж Лепехів - справжнє горе.
У них була ще одна донечка - Анастасія, але, на жаль, дитина померла в шестимісячному віці.
- Якось я погодувала Настуню і поклала спатки, - змахнула сльозу Юлія. - А вона не прокинулася. Лікарі поставили діагноз: «Раптова смерть немовляти». Настуня була здоровенькою дівчинкою, ніколи не хворіла. Чому так сталося? Не знаю. Та, як кажуть, Бог дав, Бог і узяв.
Однак на цьому Юлія зупинятися не збирається, каже:
- Якщо ще будуть дітки, тільки зрадію! Я виросла в багатодітній родині, нас було восьмеро, тож чим більше, тим веселіше.


Надійка та Вікуся з мамою Юлією

Віктор Ткаченко, тижневик «Деснянка вільна» №42 (445)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.