26-річний гусак Гоша - авторитет не лише для гусей, а й для курей та качок

У господарстві Ганни Тимошик із Червоних Партизанів, що на Носивщині живе справжнє диво природи - 26-річний гусак на і’мя Гоша. Виглядає він так, що без вагань можна сказати: проживе ще стільки ж. Наче й птиця як птиця, але якщо придивитися ближче, одразу помічаєш його небесного кольору очі. І це не єдине, що відрізняє Гошу від інших гусей.


...Тільки-но я зайшла на подвір’я до Ганни Іванівни, як назустріч гордою ходою вийшов герой цього матеріалу. Відступивши кілька кроків назад, я почала гукати господарів. З усмішкою на вустах до мене вийшла пані Ганна.

- Не бійтеся, проходьте, - запросила жінка, - головне до мене надто не наближайтеся.

- Чому так? - дивуюся.

- Бо це мій особистий охоронець (сміється. - Авт.). Він нікого не підпускає. Навіть добре знайомих людей. Горою за мене стоїть!

Аби не порушувати правил, заведених незвичайним господарем, спілкуватися І Довелося на відстані трьох-чотирьох метрів. А між нами, з високо піднятою головою, весь час стояв Георгій.

«Нам його разом з гускою односелець приніс. Вони вже тоді немаленькими були - по року точно. І ось вже чверть століття з нами живе: спочатку невістка моя за ним гляділа, потім як охорону мені приставили, щоб ніхто не вкрав», - жартує Ганна Іванівна.

Про організаторські здібності і круту вдачу птиці-старожила начулося все село, - високу «посаду» гусака поважають і без стуку на подвір’я не заходять. Пані Ганна, до речі, без Гоші теж мало де буває. Жінка до крамниці, і він за нею, вона до сина в гості - і він туди ж. А як закриє його в дворі - кричить гусак так, що пів села чує.

Якось господиня пішла зі своїм «охоронцем» до сина і вирішила його там лишити. Родичі заспокоювали, мовляв, йди, а він у нас лишиться і житиме собі. Що ж, так і вчинила, але, діставшись додому, побачила, що біля хвірточки її зустрічає відданий товариш.

«Він, виявляється, перелетів через паркан, потім - через річку і додому. Шлях скоротив - і герой! Я його дуже люблю. Він відданий і дуже відповідальний. Серед інших - вожак. Бувало, вже вечір, а гусей і нема. Кличу: Гоша! Біжить, а за ним і решта, - пригадує господиня.

- А колись гуску загубили, подругу його. Ту, з якою нам його принесли. Цілу зиму не було. Гоша сумував, ходив, наче у воду опущений. А вже навесні побіг до річки і привів свою «другу половинку». Знайшов-таки. ! нехай не розказують, що птиця і худоба нічого не розуміє. Балачки то все».

Та є в цього довгожителя ще одна особливість. Щороку йому підсовують солідне потомство, по 14-18 гусенят. І жодного разу він від них не відмовився.

«Ходить з ними, піклується, на крок не відійде. Та й малеча від нього не відстає. Квочка й та не така дбайлива, як наш гусак. Усе птаство у нього доглянуте. Він для качок та курей - справжній авторитет. Без гусака ті ні ногою за паркан. Чужих, щоправда, не любить, а своїх ніколи не образить. Ось такий дивак», -завершила Ганна Тимошик..

...Якось читала в газеті, що американський гусак прожив 40 років, та, дивлячись на молодецький запал Гоші, який заспокоївся лише тоді, коли я опинилася за хвірткою, гадаю, наш - український -готовий побити цей рекорд.

Сніжана Божок, газета "Чернігівщина" №22 (402) 30 травня 2013

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: