Інтерв`ю з засновником Ніжинського братства бджолярів Петром Балашом

Із давніх-давен в Україні популярне бджільництво. На Ніжинщині й зокрема у Ніжині навіть існує братство бджолярів, яке об’єднує пасічників міста та району. Заснував його Петро Балаш – пасічник із більш ніж 30-річним досвідом.

Голову «Братства бджолярів» цьогоріч нагороджено Дипломом почесного апітерапевта. Визнання до нього прийшло завдяки його винаходу – унікальному цілющому вулику.
Створений ніжинцем «магічний будиночок», який на перший погляд нагадує звичайний величезний вулик, здатен здолати тяжкі хвороби, зокрема й серцево-судинні захворювання, розлади центральної нервової системи тощо.

– Петре Івановичу, розкажіть нашим читачам, як виникла ідея створити цей чудовий вулик.
– До 2002 року я й дня не міг прожити без своєї пасіки. А тоді ледь не втратив найцінніше – здоров’я. Через інсульт мені вже не те що на пасіку, а не було сил, щоб із ліжка піднятися.
Якось на одному з прийомів у лікаря мені порадили проводити більше часу з бджолами. Кажуть, що вони допомагають повернути здоров’я. Тоді вирішив, що пасіку кидати не можна. Більш того, треба створити для себе так звану «бджолину лікарню», яка допоможе подолати наслідки захворювання. Майже сім років я працював над створенням вулика. До речі, вже тоді помітив, що став вживати менше ліків, без яких раніше не міг навіть із дому вийти.

– Тож вирішили поділитися досвідом з іншими?
– Ви знаєте, чутки про мій вулик дуже швидко дійшли до Національного наукового центру Інституту бджільництва імені Прокоповича. Його властивості випробовували на собі і вчені, і лікарі, і навіть дехто з політиків. Висновок був у всіх одностайний – він працює! Після того мене часто запрошували на конференції, зустрічі тощо. Так мій цілющий вулик і став відомим.
Відтоді прототипи таких «бджолиних клінік» активно використовують у медичних закладах п’яти країн світу. Лікарі залюбки рекомендують своїм пацієнтам пройти курс апітерапії, яка не лише корисна та дієва, а ще й дуже приємна.

– Розкажіть, будь ласка, про сам вулик. Чи не боляче у ньому лікуватися – бджоли не кусають?
– Це великий будинок для бджіл, приблизно два метри завдовжки. В ньому живуть три бджолині родини, для яких під самою стелею зроблено окрему кімнатку, завдяки чому пацієнт не має прямого контакту з комахами.
Під час перебування у цій міні-клініці людина отримує відразу потрійний ефект – зігрівання (через нагрівання дощок вулика до температури тіла), вібромасаж (від рухів бджіл), який допомагає розслабитися і покращує кровообіг, та аромотерапію – запах нектару, меду, прополісу, ефірних олій, що надходять через маленькі отвори у стелі, сприяють релаксації та заспокоюють.
У середньому сеанс лікування має тривати близько 4 годин (а можна навіть і на ніч у вулику залишитися) протягом 5-10 днів залежно від хвороби. У цей час треба постійно вживати продукти бджільництва – пилок, мед, прополіс тощо.
До речі, починати лікування можна тоді, коли температура повітря буде не менше ніж 10 градусів тепла.

– Хто в вашій родині ще полюбляє бджіл?
– У мого дядька була пасіка, він і навчив мене бджільництву. Рідний брат, який живе на Івано-Франківщині, також має таке захоп¬лення та практикує апітерапію.
Найменший бджоляр у нашій сім’ї – онука Богданка. Вона з двох рочків почала допомагати мені. І нині, якщо є можливість, залюбки приходить до вуликів.

– А дружина полюбляє ваше захоплення?
– На пасіці їй працювати не подобається, раніше навіть сварила мене за те, що багато часу бджолам приділяю. А ось полежати у цілющому вулику, щоб розслабитися та відпочити після важкого робочого дня, зовсім не проти.
Петро Балаш із захопленням розповідає про все, що пов’язане з бджолами, адже це справа його життя. До речі, він запрошує до себе на пасіку всіх, хто бажає полікуватися у його вулику, головне, як він каже, щоб часу вистачало.

Катерина Худобець, газета «Деснянка вільна» №44 (447)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.