«І знаходиш його, мов друга...»

Познайомило нас Слово. Крім того, що мій старший товариш Микола Комов за фахом учитель-філолог, поціновувач книги (зібрав багату домашню бібліотеку, у якій 4 тисячі томів), ще й пише вірші.
Визнання, хоч і запізніле, прийшло до нього саме у нашому місті: починаючи з 2005 року, побачили світ сім поетичних збірок Комова. І жодна з них не залишилася непоміченою широким читацьким загалом, а також колегами з літературного цеху, журналістами.

До речі, презентація двох останніх книжок Комова «Август» та «Жизнь поэта» відбулася в музеї Михайла Коцюбинського на засіданнях обласної літературної студії, членом якої, як і міського творчого клубу «Співдружність муз», Микола Олександрович є впродовж кількох років.
Читаючи і слухаючи вірші ветерана, спілкуючись із ним, дедалі більше стверджуєшся, наскільки влучно назвав його автор однієї з публікацій – «російський українець». Комов керується правилом: живеш в Україні – знай її мову. Є у нього чудові переклади російською творів Шевченка, Сосюри, є вірші, написані мовою Тараса. Назву лише кілька, що увійшли до збірки «Жизнь поэта»: «Ніколи Шевченко не був кріпаком», «Українці любі», «Ватажки, що товкли нас у спину».

…Наша розмова відбувається у затишній оселі господаря. На столі – підготовлений рукопис чергової збірки. Але, мабуть, ще будуть зауваження до власної персони, правки.
Розповідаючи про себе, про тяжкі воєнні і повоєнні роки, людей, які стрічалися на його шляху, Микола Олександрович тихо каже: «А ще були книги, які допомогли мені, як ніхто. І світ поезії відкрився мені, хоча й не одразу».
Тут доречно відзначити, що Комов – лауреат конкурсу «Русское слово Украины», член Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України». Але вважає: те, чого досягнуто, уже в минулому. Потрібна постійна копітка праця.
– На мою думку, – розмірковує ветеран, – хто читає лише себе, майже не має шансів вирости до майстра.
Це каже не хтось, а людина, котра знайома з шедеврами світової лірики: від Омара Хайяма до поезії трубадурів, від поетів тютчевської плеяди до Брюсова, Єсеніна і Маяковського, від Пастернака, Заболоцького до Рождественського і Євтушенка…

– А що тепер читаєте? – цікавлюся.
– У дитинстві та юності «проковтував» усе, що під руку потрапляло, – мудро усміхається. – Бо у тому віці майже кожна книга відкриває щось нове. Тепер вони мені здебільшого потрібні як допоміжний матеріал, коли думаєш і пишеш. Ну і щоб не відстати, бути в течії «модних» віянь.
Комов охоче спілкується з молоддю, помічає та прагне підтримати паростки таланту, радіє від душі, коли хтось виправдовує надії. Він ніколи не забуває спитати про творчі справи у Сергія Кобченка, Надії Цибки, Ігоря Виноградова…
Насамкінець наведу рядки вірша, які глибоко характеризують сутність Комова – людини і поета:
Нужно думать
и много читать,
В этом нет ни конца,
ни причала.
Нужно творчеству
Жизнь всю отдать,
Чтобы лира всерьез
зазвучала.

Михайло Кушніренко, газета «Деснянка вільна» №43 (446), 30 травня 2013

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.