Іван Каранда поїхав за свободою до Англії. Але зрозумів, що в Україні її більше

В іноземних фільмах ми часто бачимо ідеальне життя. Одразу фантазія переносить нас до тієї чи іншої країни. Великий дім, щаслива родина, а перед тим — студентське життя з цікавим навчанням та перерви з друзями на зелених галявинах біля університету.

Для декого фільм завершується титрами, а для інших — мрією переїхати закордон. Сьогодні здійснити мрію цілком реально навіть без батьківського гаманця, старанно навчаючись в українському вузі. Більше того — у чернігівському. Чернігівський державний технологічний університет другий рік поспіль дарує таку можливість своїм студентам.
Кожен студент, який вже закінчив чотири роки навчання, брав активну участь у розвитку університету, володіє англійською мовою та має певні досягнення у науковій діяльності — може поборотися за рік безкоштовного навчання в кращих університетах світу.
Наразі в університеті Глінвор (Великобританія) навчаються сім студентів ЧДТУ. Один із них — магістр зі зварювання Іван Каранда. Хлопець розповів, чим британські вузи відрізняються від українських.

«Британські викладачі часто відхиляються від теми»

— Чи тяжко вам було звикнути до ритму життя нової країни?
— Звичайно було важко. Поїхати далеко від рідного дому на такий великий термін — англомовне середовище, навчання складне і багато завдань для самостійної роботи. Паралельно роблю магістерську дисертацію. Додому хотілося, хочеться і буде хотітися.

— Чи різниться якість освіти в Україні й Великобританії? Де, на ваш погляд, вчать краще і ефективніше?
— Не можу сказати на рахунок якості й ефективності (ще не зрозумів), але підходи явно різні. В Україні на парах дають більше інформації, викладають її детально і структуровано, що мені, власне кажучи, більше до душі. У Британії інформацію подають якось обширно й абстрактно. Викладачі найчастіше не дають конкретного матеріалу, а просто ведуть бесіду, часто відхиляються від теми. Але це моя суб’єктивна думка.

— Чи багато часу ви витрачаєте на навчання? І де вчитися важче — в Україні чи Британії?
— Часу на навчання витрачаємо більше, ніж хотілося б. Багато в чому це — через мовний бар’єр. Як на мене, вчитися на відмінні оцінки і знання скрізь однаково важко, а вчитися лише, щоб пройти в наступний «тур» — скрізь однаково легко.

«Дружу з українцями, німцями й малайзійцями»

— Чи швидко ви роззнайомилися з іншими студентами? Як місцеві жителі сприймають іноземців?
— У спілкуванні проблем і конфліктів не виникло. З одногрупниками познайомилися практично відразу й одразу почали всіма націями боротися проти непосильних завдань.
Всі налаштовані дуже дружньо. Місцеві жителі також вкрай люб’язні.

— Чи багато серед студентів українців? І з ким ви більше спілкуєтеся — з британцями чи українцями?
— Українців – 16 студентів. Спілкуюся я, звичайно, більше з українцями, оскільки живемо разом. Також до друзів відношу німців і малайзійців.

— Як проходить вільний час студента-іноземця? Чи їздите ви на якісь екскурсії?
— У вільний від навчання час відпочиваємо активно. Ходимо в спортзал, на концерти, на дискотеки, подорожуємо. Щойно з’являється вільний час, намагаємося поїхати в інші міста. Мені вдалося побувати у Ліверпулі, Манчестері, Оксфорді, Лондоні, Бірмінгемі та в Ірландії.

«Стипендія від держави — близько 184 тис. грн.»

— Як влаштований побут студента? Опишіть гуртожиток, в якому ви живете і чи подобаються вам умови проживання?
— Гуртожиток відмінний! В кожного своя кімната зі всіма зручностями (душ, туалет, гардероб). Будівля нова і відповідно все усередині нове. У блоці — 8 чоловік. Кухня загальна, але велика й ергономічна. Гуртожитком дуже задоволений. А мені догодити, повірте, не просто. Я люблю, коли навколо чисто.

— Чи доводиться вкладати власні кошти для проживання?
— Власні кошти довелося вкладати ще перед поїздкою, на оформлення візи, тест на знання англійської, покупку необхідних речей і так далі. Ще перед від’їздом отримав стипендію від держави на цілий рік на особисті витрати, їжу, одяг — близько 184 тис. грн. Навчання і проживання в Британії оплачується державою окремо.

— Після закінчення навчання ви хотіли би залишитися жити у Великобританії? Чи плануєте повернення до України?
— Я, напевно, один зі всіх хочу скоріше повернутися до України. Мене там все влаштовує. Усі інші студенти хотіли б залишитися жити у Британії. А я — ні. Чому? Я шукав свободу і хотів подорожувати, але, перебуваючи тут, я зрозумів, що у мене було більше свободи в Україні. Я знайшов і тут свободу, але, як виявилося, вона чужа.

— Чи радите ви студентам України брати участь у подібних програмах і вирушати на навчання в інші країни?
— Звичайно, раджу! Такий досвід є дуже цінним і обов’язково принесе свої дивіденди. А за матеріальну частину можна не турбуватися — держава фінансує якраз достатньою мірою. Принаймні стипендію нам виплачують справно і грошей вистачає на хороше життя.

Наталія Коваль, тижневик «Чернігівські відомості» №20 (1158)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.