І слово, й мелодія - від душі

- Вас можна поздоровити з днем народження? - почув директор Снов'янської школи, як тільки привітався по мобільному з учителем музичного мистецтва.
- Будь ласка! - погодився Олег Петрович, трохи здивувавшись, налаштувався послухати приємні слова, водночас уявляючи колегу в дорозі до школи на велосипеді десь між Бруси-ловом і Снов'янкою.

І... замість чогось традиційного зазвучав новий вірш. Рядочок за рядочком. Кожне слово квітнуло радістю, випромінювало світло. Вірш був довгий, мелодійний, хоч співай. А що, Григорій Губко може й музику до слів написати. Приємне й несподіване привітання. І взагалі в їхньому педколективі ніхто не обділений увагою колеги-поета й композитора. Для кожного знаходяться теплі й потрібні слова. Кажуть, поки доїде до школи, в дорозі складе-заримує іменинникові привітання. Щиро дарує свої вірші й пісні. У колективі поважають колегу.
- До будь-якого шкільного свята маємо свій музичний супровід, - розповідає директор школи. - Григорій Анатолійович готує музичну програму на свята першого й останнього дзвоника, на випускні вечори, до Нового року, Восьмого березня...
- Ліричні пісні, частівки, патріотичні - які завгодно, - додає заступник директора з виховної роботи Валентина Овдієнко. - Це в нас творча талановита людина, оптиміст. Колись першого вересня йшов сильний дощ (і свято - не свято), а Григорій Анатолійович написав пісню про школу. Стала вона нашим гімном, виконується на урочистих лінійках, учні знають, хто автор.

Баян - рідна стихія вчителя-музиканта. Уперше взяв у руки цей інструмент, навчаючись у сьомому класі.
- До того грав на гармошці, - розповідає. - А вивчив мене грати на баяні вчитель Сергій Анатолійович Тарасевич. Під час навчання в інституті брав участь в оркестрі народних інструментів - грав на контрабасі, освоїв акордеон, але найбільше до вподоби баян. Віршувати розпочав ще в школі. Є навіть вірш, присвячений криголаму «Арктика», який дійшов до Північного полюса. А стосовно музики, то добрим словом треба згадати інститутського викладача Петра Зуба (нині вже покійного). Саме він запропонував мені написати музику до одного вірша. З його благословення й почалася моя музична творчість-практика.

Музичне ремесло, якщо можна так сказати, започаткувалося значно раніше. Натхненником і першим учителем була бабуся Григорія Анатолійовича Ольга Федотівна.
- Прилучився до музики й пісні завдяки їй, - пригадує. - Гарно співала. Мені дуже хотілося ще й музики. Та й батько гарно співав. Купили мені, п'ятирічному хлопчині, стареньку гармошку за 20 рублів. Бабуся співала, а я на слух підбирав мелодію. З часом став неабияким сільським гармоністом. Тоді у клубі щовечора щось проводилося, тільки по понеділках був вихідний. Однак хлопці й дівчата збиралися на вигоні, на так звану «дискотеку». Ми жили неподалік, якось дізналися, що я граю, й запросили мене, малого. Моя гра влаштовувала молодь, то кожного разу приходили до бабусі й просили відпустити мене на вигін із гармошкою. Правда й додому щоразу проводили. З часом і на весіллях грав, гармошку нову купили.

Люблять пісню й діти Григорія Анатолійовича, а внуки, усі трійко, змалечку до дідусевої гармошки тягнуться, то й віддав їм. У доньки Марії підростають два хлопчики Володя й Кирилко, а в сина Володі - донька Вероніка.
- У різні свята, зазвичай, у сина збираємося, - розповідає Григорій Анатолійович. - Він також на баяні грає. Вся родина у нас співоча, а особливо любить співати Вероніка.

У школі пишаються не тільки пісенно-творчим талантом колеги, а й спортивними досягненнями. Григорій Губко - кандидат у майстри гирьового спорту. Певно, саме отой спортивний гарт і характер допомогли подолати драматичний момент у житті вчителя, коли пошкодив на руці пальці. Вболівав за нього весь колектив. На щастя, вдалося Григорію Анатолійовичу знову зайнятися улюбленою справою. І на баяні грає, й може позмагатися з усіма юними спортсменами школи: під час одного заходу всі бажаючі піднімали гирю. І що ж - у підсумку переміг Григорій Анатолійович. Може одночасно піднімати дві гирі по 24 кілограми разів 80. Є й ще одне чудове захоплення в цієї здібної людини - любов до природи, особливо до річки, а Снов і взимку регулярно відвідує - виявляється, «моржує».
- На Водохреще сам ополонку прорубав, - розповідає. - Не я один купаюся в зимовій річці, є й набагато старші за мене. Річкова вода і здоров'я додає, й натхнення.

Перше весняне свято й цьогоріч не обійшлося без нового твору Григорія Губка, вірш посів своє місце в одній із рукописних книжечок поета-композитора. Таких «кишенькових» книжечок у нього вже кілька зібралося. А творів - на збірку потягнуть, тільки б хто допоміг видати. Як каже автор, якщо колись знайдеться спонсор, то хотілося б видати не просто вірші, а з нотами, щоб пісні співалися.

Ніна Петровська, газета «Наш край» №23-24 (9163-9164) 23 березня 2013 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.