Реставрувати музичні інструменти хлопцеві навіть цікавіше, аніж грати на них

Мама, тато, діти - кожен представник дружньої чернігівської родини Моховиків безперечно вартий окремої розмови. Адже і батьки, і їхні десятеро (!) дітей в людьми надзвичайно цікавими. Всі вони так чи інакше свого часу впустили у своє життя... музику. А з нею прийшло й Інше...
14-річний Мирослав Моховик, наприклад, сам виготовляє музичні інструменти і грає на них. Це захоплення у хлопця ще з дитинства. Ще зовсім маленьким Мирослав виявляв бажання майструвати. Потім з'явилося нове захоплення - гра на скрипці та бандурі.

Мирослав навчається у восьмому класі Чернігівської школи N224.
Мама Ольга доглядає за дітьми, а тато Павло працює автомеханіком, хоча свого часу обоє закінчили Чернігівське музичне училище ім. Л.М.Ревуцького. Всю свою любов і енергію вони вкладають у дітей.
Вдома у них цілий > музичний салон. З одного кутка кімнати випинав ребристі боки старенький баян. В іншому поважно притулилася бандура. По сусідству з нею виблискує білими клавішами чорне піаніно. Рядочком на канапі вишикувалися гітара, скрипка, бандура. До цього «натюрморту» можна додати й інші інструменти, які є в помешканні, де проживав 12 осіб - дорослих і дітей (найменшому лише півтора рочки).
У віці шести років батьки віддали Мирослава до музичної школи №2, де він почав займатися за класом скрипки і бандури. Сюди він ходить і донині.
«З усіх інструментів я віддаю перевагу скрипці, бо мені подобається ЇЇ звучання. Граю на цьому інструменті вже п'ять років. І чотири роки - на бандурі. А старший брат навчив ще й на гітарі грати», - розповідає юний музикант.

Мирослав зізнається: «Був час, коли закинув гру і зникло бажання займатися музикою, навіть скрипку розбив». Та це тривало недовго, і зараз хлопець не може уявити своє життя без музики.
Окрім гри на скрипці й бандурі, у хлопця є ще одне захоплення - вже три роки він відвідує Чернігівський центр народних ремесел для дітей та юнацтва, де займається реставрацією музичних інструментів.
Хоча Мирослав мав здібності до музики, проте пов'язувати своє життя з грою на скрипці поки що не збирається. Майструвати інструменти йому подобається більше, аніж грати на них.
- Першим інструментом, мною відреставрованим, була братова стара гітара (зараз менший брат вчиться на ній фати), - це було три роки тому, - розповідав Мирослав. - Реставрувати інструмент не складно. Потрібно лише мати необхідний матеріал, знати конструкцію виробу, заміряти його параметри і приступати до діла. На реставрацію гітари в мене пішло кілька місяців, та й робив я, звісно, не сам, а з викладачем. Потім реставрував свої інструменти - скрипку і віолончель. Тут вже йшло трохи швидше, бо вже «руку набив». На скрипці граю й досі, а ще займаюся реставрацією сувенірної бандури. До речі, знайшов її на смітнику, але виявилося, що з нею не все так погано...

- Коли І як ти почав займатися реставрацією Інструментів?
- Та воно якось саме собою вийшло. Від свого товариша я дізнався про Центр ремесел, про майстрів, які тут працюють, вирішив спробувати. Декілька місяців займався гончарством, але ця справа не припала мені до душі. Та якось зайшов до майстерні, де реставрували музичні інструменти, побачив як працює Олександр Бешун (викладач студії реставрації музичних інструментів), його роботи мені дуже сподобалися, захотілось спробувати створити щось подібне. Уже більше двох років приходжу сюди, коли є вільна хвилина. Реставрація вже стала для мене чимось більшим, аніж просто хобі.

- Скільки тобі потрібно часу для того, щоб реставрувати Інструмент?
- Це залежить від того, який інструмент і в якому він стані перебуває. Десь... місяць, два, це за умови, що займаєшся кожен день. А я ходжу до студії д в і ч і - тричі на тиждень. Щоправда, коли трапляється вільна хвилина, приходжу й просто, щоб допомогти викладачу.

- Мирославе, як батьки ставляться до твоїх захоплень?
- У мене дуже хороші батьки, які завжди підтримують мене у всіх прагненнях знайти себе. Завжди намагаються допомогти, вважаючи, що наявність хобі допоможе знайти покликання в житті, а може й майбутню професію. У нас вдома є майстерня, де працює тато. Тепер, коли я почав займатися реставрацією інструментів, батько «загорівся» ідеєю купити мені необхідний верстат, щоб я мав змогу займатися своєю улюбленою справою вдома. Але ми поки що ніяк не можемо підібрати потрібний.
Крім заняття музикою і музичними інструментами в в хлопця ще одне, цікаве, чоловіче захоплення - автомобілі. Нещодавно він почав займатися ще й картингом. Ходить туди разом з батьком,

- Стільки захоплень! Де ти знаходиш на все час?
- Так, час - єдине, чого іноді мені бракує. Часто доводиться відмовлятися від гри на вулиці разом з друзями. Але мені дуже подобається все те, чим я займаюсь. Вірю, що потрібні бажання і наполегливість. Тоді все буде виходити і все можна встигнути!

Марія Савіна, тижневик «Чернігівщина» №12 (392)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.