Відмовився від бізнесу в Чернігові і зажив тихим життям

56-річний Михайло Віцлер живе у крайній хаті Мажугівки Чернігівського району (село належить до Слабинської сільради). Він — наймолодший із п'яти жителів Мажугівки. Хати в селі стоять порожні, навіть собаки-коти не тиняються під дворами.
Діти в чоловіка уже дорослі. Дружина його пориву до самотності не розділяє, тому залишилася в Чернігові (їй належить магазин «Манго»).

До переїзду в Мажугівку Михайло також займався бізнесом.
— У мене було кафе. А потім настали важкі часи. От тоді я і вирішив податися в тихе, спокійне місце.
У селі колишній бізнесмен зайнявся вирощуванням тварин на хутро.
— У мене було до п'яти тисяч чорнобурокіга песців, — показує на довгі ряди кліток Михайло. — Бізнес ішов непогано. Проте з часом ставало все тяжче — не було покупців на хутро. Ось уже років два, як не вирощую ні чорнобурок, ні песців.
— А чим же ви тут займаєтеся?
— Ось пішли покажу, — тягне мене за руку чоловік. Водить своїм обійстям. — Усе тут збудоване моїми руками.

Паркана у Михайла немає. Перед новозбудованою хатою — густо прикрашена ялинка (на календарі — 1 березня). Круг неї «водять хороводи» собаки і коти. Тваринки доглянуті, вгодовані.
Дерев'яних будівель декілька.
— Оце будиночок для гостей, — показує на невеличке приміщення зі здоровенним ліжком та телевізором навпроти нього. — Це влітку до мене друзі приїздять і відпочивають.
Ідемо до найбільшої будови.
— А тут живу я. Підлога з підігрівом,, гаряча вода. Все нормально.
У будинку дорога техніка, кругом чистота і порядок.
— Не сумуєте ви тут?
— Ні, — хитає головою. — У мене два собаки і штук п'ять котів. Кролів тримаю. До того ж постійно щось будую-добудовую.

— А скупляєтесь де?
— У Мажугівці магазину немає. Але ж у мене є транспорт, — Віцлер киває на декілька машин на подвір'ї.—їжджу у місто. От тільки взимку тут дорогу нікому чистити. Техніку з Чернігова довелося наймать.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №10 (1400)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.