Казка на полотні

Трудові будні ендокринолога Чернігівської обласної лікарні Наталії Губар вщерть сповнені турботами: буває, доводиться оглянути й проконсультувати з півсотні пацієнтів. А ще Наталія Володимирівна керує Школою діабету, що функціонує при ендокринологічному відділенні лікувального закладу. Після напруженої праці лікар відновлює сили за вишиванням. Мереживо на полотні – своєрідні ліки від утоми, напруги, неспокою. Навіть телевізор вона не дивиться, а слухає: руки тоді зайняті улюбленим ділом. Відтак дім прикрашають десятки неповторних шедеврів.

Білі лебеді щастя

Свою першу картину Наталія Володимирівна вимережила, коли була у відпустці по догляду за дитиною. Ночами, коли не спалося донечці Катрусі, вона тихенько наспівувала маляті колискові, а руки вправно творили візерунки на полотні. І сьогодні серед численних витворів – на почесному місці та біленька хатинка поміж жовтих соняшників. За сім років Наталя вишила понад чотири десятки чудових полотен: пори року й гривасті коники, мов світлі спогади дитинства, квіти й метелики, сюжети з казок. А ще ікони – лики святих: Миколи, Володимира, великомучениці Катерини, Святої Трійці…
Окрім того, Наталя вишиває рушники, наволочки, серветки – хрестиком, гладдю, бісером. Яскравими візерунками оздоблює одяг для доньки Катрусі.
Любов до вишивки майстриня успадкувала генетично – у родині Губарів усі жінки відпочивали з ниткою та голкою в руках – прабабуся, бабуся, мати. Пробує вишивати й донечка. Ще Катруся (як і тато) любить малювати.

Для чоловіка Ігоря, військового за фахом, джерело натхнення – малювання, тож він добре розуміє дружину і, зазвичай, її перший порадник. Деякі вишивки, зокрема й лебеді, Наталя вишила для коханого – як символ вірності й любові.
Медицину Наталія Губар обирала без альтернативи. Вона дуже любить свою роботу. Вже понад десятиліття зцілює пацієнтів від недуг, зігріваючи теплом щедрого на добро серця, увагою й щирістю. А ось красу на полотні творить для рідні, друзів і близьких, не афішуючи свого захоплення. Правда, віднедавна демонструє роботи на виставках, організованих у обласній лікарні. Персональні ж виставки ще в перспективі, хоча робіт уже достатньо.

Магія святого образу

Ніжна мелодія вальсу наповнює затишний дім: Наталія з донькою грають на фортепіано в чотири руки (до слова, обидві ще й чудово співають, свого часу Наталія Губар на «відмінно» закінчила Чернігівську музичну школу №1, де нині навчається й Катруся). Тим часом не можу відірвати зачарованого погляду від ікон, вимережаних бісером. Ігор Чернігівський, Володимир Великий, Семистрільна, Божа Матір із немовлям, кілька образів великомучениці Катерини (вишитих у подарунок матері й донечці), Наталія… Для найрідніших і найдорожчих людей майстриня вимережила ікони – обереги – з любов’ю й натхненням, усіма кольорами веселки.
Два роки тому перед новорічними святами лікарка вишила хрестиком образ Ісуса Христа, гармонійно поєднавши на полотні нитки аж п’ятдесяти кольорів. Щоб створити такий шедевр, безперечно, потрібні не тільки натхнення і заповзятливість, але й неабияке терпіння і працелюбність.
Милуючись її чудовими й неповторними вишивками, мимоволі відчуваєш світлу енергетику майстрині. Ніби невидиме крило огортає душу й зігріває теплом.

Ольга Чернякова, фото автора, газета «Деснянка вільна» №19-20 (422-423) 7 березня 2013

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.