14-річного Артема знайшли мертвим у ставку на Чернігівщині: рідні підозрюють, що це було вбивство

Артем Мирошниченко
Увечері 11 листопада 14-річний Артем Мирошниченко із селища Срібне на Прилуччині пішов гуляти. Близько 19-ї він востаннє поговорив телефоном із мамою і сказав, що перебуває біля місцевого ставка. Пізніше додзвонитися до Артема вона вже не змогла. Вночі його почали шукати, а під ранок 12 листопада знайшли у водоймі неживим.
Рідні Артема важко переживають втрату і водночас хочуть отримати відповіді на запитання щодо обставин загибелі дитини. Деталями тієї страшної ночі з нами поділилася тітка хлопця, 29-річна Тетяна Яломенко:
— Близько другої мені написала мати Артема, Яна (їй 33 роки), і повідомила, що син зник. Я одразу почала телефонувати знайомим, аби хтось допоміг поїхати на пошуки. Сама сідати за кермо боялася через сильне хвилювання. Відгукнувся односельчанин, 30-річний Віталій. Коли ми приїхали до будинку Яни, там уже працювали слідчі, вони перевіряли інформацію про те, з ким міг бути Артем і куди він пішов. Згодом разом із Віталієм ми вирішили самостійно поїхати до ставка. Вже там поставили машину так, щоб фари освітлювали лавочки на березі. Віталій із ліхтариком пішов ближче до води. Спочатку я побачила щось схоже на колоду і навіть подумала: «Слава Богу, це не він». Але пройшла трохи далі, посвітила й побачила сіру кросівку. Одразу зрозуміла, що це наш хлопчик.
На годиннику було 4:41, Артем лежав на поверхні води обличчям донизу, десь за 50 сантиметрів від берега. Із води Артема дістав Віталій, бо працівників ДСНС треба було б чекати аж до 8-ї ранку.
Тетяна розповідає, що перед поїздкою до ставка сподівалася знайти там хоча б якусь зачіпку.
— Місце, де Артем із друзями гуляв того вечора, було надто чистим. Біля столиків і лавочок ми не знайшли нічого. Навіть якогось папірця чи недопалка. Зазвичай у таких місцях щось та й валяється, а тут було зовсім чисто.
Родину також непокоїть, що й досі не знайшли смартфона Артема.
— Усі речі були при ньому, зокрема електронна сигарета і парасолька, крім телефона. Його шукали водолази у воді, але безрезультатно. Яна каже, що Артем постійно носив смартфон у задній кишені штанів. Ми не розуміємо, куди він подівся. Наскільки мені відомо, якось через акаунт Артема слідчі змогли відновити частину переписки, але деякі повідомлення були видалені. Хотілося б знати, що там було, — розповідає Тетяна.
Та найбільше запитань викликають садна, які Тетяна побачила на тілі Артема тієї ночі. На голові, а саме на скроневій ділянці з правого боку, була червона пляма. Одне вухо було темно-малинового кольору, друге — червоне. Ще одна червона пляма була на щелепі. Судмедексперти запевнили Тетяну, що це через тривале перебування тіла в холодній воді.
— Нам сказали в морзі, що причиною смерті стала механічна асфіксія. Але якби дитина тонула й наковталася води, то тіло ми б знайшли не на поверхні ставка. До того ж на Артемові був важкий зимовий одяг, тож він мав би піти на дно, — ділиться Тетяна. — На похованні, коли дитину вже помили й одягли, усе одно було видно ті садна на голові, наче в них кров запеклася. Очевидно, що дитина не сама впала в той ставок, а її побили і викинули у воду!
Рідні Артема наполягають, щоб усі обставини його загибелі ретельно перевірили. Матеріали справи передали до Чернігова, а на результати експертиз родина чекатиме ще близько місяця. Досудове розслідування триває...
Тетяна каже, що Артем був добрим, щирим та усміхненим хлопчиком. Він ніколи нікого не ображав, допомагав мамі вдома й охоче проводив час із молодшими сестричками — 6-річною Домінікою і 1-місячною Аделіною.
— Завжди ходив з усмішкою на обличчі, — згадують рідні.
Джерело: газета «Гарт», Владислава Тарасевич
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.




