«Ваш сын находится в исправительной колонии в Санкт-Петербурге и обмену не подлежит», — написали матері військового Сергія Єрмоленка

Сергій Єрмоленко

Сергій Єрмоленко був солдатом, укладав парашути. Служив у 103-й окремій бригаді територіальної оборони.

— Два роки працював у «Чернігівобленерго». Навесні 2021 року пішов служити, — плаче 64-річна Любов Єрмоленко, мати. — Рвався захищати Чернігів, та командування не відпустило. Переживав за мене і батька, бо були без зв’язку.

Казав, що багато стрибав з парашутом. На військових зборах улітку 2023 року зустрічався з Віталієм Кличком, мером Києва. Сфотографувалися разом на згадку.

Їздив на навчання в Німеччину. Треба було три дні в певних умовах виконувати завдання. Їжу в цей час не давали. Повернувся і пишався собою, казав: «Мамко, було важко, але я все зробив і витримав».

Пів року був на Сумщині, на кордоні. А звідти — на Курщину. Там і поліг 28 вересня 2024 року, біля села Любимівка. Хоча вже потім мені сказали, що він не мав там бути, адже йому ще не було 25 років.

Загинув того ж дня, коли мав повертатися додому. Почався артобстріл. Побратими розповіли, що їх у групі було четверо. Троє вийшло з завдання, Сергія нібито поранило, відірвало стопу.



Любов Єрмоленко, мати

Півтора року я з чоловіком всюди шукали сина. Вірили, що Сергій живий, у полоні. На день народження любив, щоб я пекла йому торт. 23 серпня торік, на його день народження, я і спекла. Поставила поруч його улюблену каву. Звернулася до нього: «Серьожа, синочок, якщо живий, наснися». Снився живим постійно. І лише після похорону перестав приходити у снах.

На поховання віддали лише рештки в чорному пакеті. Без голови та ніг. Я не змогла дивитися, бачили чоловік та племінниця. Забрали і його речі. Він не економив на собі. Купував якісне екіпірування за кордоном.

Як уже потім дізналася в поліції, тіло сина пів року було на території Росії. В Україну в квітні 2025 року передали 200 тіл. Усі вони лежали в морзі Кропивницького. Серед них і тіло Сергія. Рік тривала експертиза.

Про збіг ДНК мені повідомили через два тижні після того, як я написала та відправила документи Дмитру Лубінцю, уповноваженому з прав людини.

Уже наче і прийняла його смерть через те, що віддали його чорну футболку та ремінь. Та все одно нема спокою. Може, десь Сергій і живий? Доки син був безвісти зниклий, розмістила у фейсбуку його фото та інформацію про пошук. Якийсь підполковник з Суджі, Росія, написав мені у вайбер: «Ваш сын находится в исправительной колонии в Санкт-Петербурге. Ему дали 6 лет за вторжение на росийскую територию. Статья за убийство обмену не подлежит». Відправила цю інформацію у військову частину, написала в Координаційний штаб. Просила зробити запит, чи є там мій син. Та всюди запевнили, що то шахрай і хотів з мене видурити гроші.

Своєї родини Сергій Єрмоленко не створив. Поховали воїна в Киїнці, де проживають його батьки.

Джерело: сайт газети "Вість", Ольга Самсоненко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: