Тетяна Міхно розповіла, як знаходить баланс між волонтерством і релаксом

Тетяна Міхно

Секретарка Сухополов'янського ліцею Тетяна Міхно разом з колективом навчального закладу та учнями допомагає ЗСУ, чим може. Передає на фронт маскувальні сітки, розпалювачі, окопні свічки та багато іншого, що потрібно нашим воїнам.

«Відгуки від військових дають зрозуміти, що я роблю все правильно, — розповідає Тетяна Василівна. — Щиро вдячна директору Ларисі Григорівні Беззубченко та колегам за те, що підтримали ініціативу з виготовлення сіток і постійно допомагають».

Крім допомоги фронту, жінка займається й іншим рукоділлям.
«Декор з тіста та свічки — це мій маленький релакс, — каже. — У майбутньому планую освоїти ще й миловаріння».
Подумалось, якби таких людей, як Тетяна Василівна, побільше, то вже найближче майбутнє буде мирним. А поки всім потрібно працювати на перемогу.

У рідній школі

З Тетяною Міхно ведемо бесіду просто на її робочому місці.
Директор Сухополов'янського ліцею Лариса Безгубченко люб’язно дозволила. Вона ж рекомендувала секретарку як зразкову волонтерку. Тетяна Василівна балансує між роботою у ноутбуці і розповіддю про своє життя.

Народилась героїня нашої розповіді у селі Багате Новомосковського району Дніпропетровської області. Через декілька місяців після її народження батьки Василь Васильович і Лариса Олександрівна Жукови переїхали у Сухополову, на рідну Прилуччину, звідки родом. Не лише вони, а і бабуся Тетяни по маминій лінії тут народилась у Високому. На Дніпропетровщині ж батьки були, розповідає жінка, по роботі. Точніше, через службу батька — він був військовим. Мама працювала завклубом.

У Сухополовій минуло дошкільне дитинство Тетяни, тут вона пішла і у школу. Згодом вже через іншу роботу Василя Васильовича родина змушена була переїхати у Козятин Вінницької області, де проживали кілька років. Коли повернулись у Сухополову, дівчина знов пішла у рідну школу, де починала навчання і зараз тут працює.

Закінчивши 9 класів, Тетяна поступила у Прилуцький гідромеліоративний технікум на відділення землевпорядкування. Навчання там закінчила з червоним дипломом, але за спеціальністю не працювала. Каже, що для цього потрібно було їхати у нове місце, а дім залишати не хотілось, та і стосунки вже мала на той час. Почала працювати ФОПом. Невдовзі пішла у першу декретну відпустку, з неї — відразу у другу.

Коли почалась епідемія коронавірусу, змушена була закрити підприємницьку діяльність, повноцінно працювати не могла, бо через те, що не працювали садочки, треба було сидіти вдома з дітьми.

Наразі Тетяна — розлучена. Її діти вчаться у тій самій школі, де вона працює. Син Ярослав навчається у 3 класі. Починав навчання у Прилуках, але вже у 1 класі мати перевела його у Сухополову. У минулому році їй самій запропонували там працювати секретарем. Каже, що погодилась, бо все влаштовувало. У цьому році до 1 класу рідної для Тетяни школи пішла і донька — шестирічна Аня.

Все починалось з Тік-Току

Волонтерити Тетяна Міхно почала ще до нинішньої посади. Оскільки діти були малими, активно брати участь не могла, тому виконувала посильну роботу.
«Почалось все з розпалювачів, — розповідає. — Ідею підказав Тік-Ток. Побачила, що це потрібно військовим. Один такий горить 5 хвилин і за цей час можна, наприклад, нагріти чашку води. А ще такі розпалювачі легкі, їх можна будь-куди взяти з собою».

Жінка зв’язалась з місцевими волонтерами. Хтось допоміг їй парафіном, хтось — ватними дисками (бо, власне, розпалювачі — це спросякнуті парафіном диски), проводила збори для цих потреб. Творіння її рук гріло хлопців на фронті, а їхні відгуки зігрівали її. Серед відгуків і зовсім щемливі. Ось один з них:
«Це ті диско-розпалювачі, що рятували мене вчора в рашці. Взяли замало свічок, спалили всі балони, які були — останнє, що кріпи перед ротацією, мої штуки. Так що величезне тобі дякую», — написав невідомий військовий. Зрозуміло, що волонтерка відповіла, що вдячними насамперед маємо бути таким, як цей боєць.

Коли почала працювати у школі, то з допомогою колег стали плести маскувальні сітки, потреба у яких була і, принаймні, найближчим часом буде. Хоча тканину для них різала і до того. Наразі Тетяна не може точно сказати, скільки сіток за цей час сплетено, але більше 300 штук точно! Зазначає, що це — кілометри агроволокна, кілометри основ для сіток!

Лише рідним і знайомим

Сітки сухополов’янські волонтери передають на фронт лише тим, кого знають.
«Це — чоловіки, брати і батьки колег, батьки і брати учнів, мої однокласники, — уточнює Тетяна. — Передавала їх і моєму троюрідному брату. Хтось приїздить самостійно, щоб забрати, а комусь пересилаємо поштою. Кожну маскувальну сітку доповнюємо малюнками. Бо учні початкової школи листи ж не вміють, але у них гарно виходять вітальні листівки».

Старші школярі, каже, допомагають плести добровільно і з великим бажанням.
«А коли отримуємо зворотній зв’язок, то це для нас ще більший поштовх, це їх надихає, окриляє, — розповідає волонтерка. — Вони розуміють, що роблять це не дарма, що є результат. А ще коли хлопці приїздять з фронту, ми їх, якщо вони не проти, заводимо у класи, де відбувається спілкування з учнями».

Крім маскувальних сіток, діти під керівництвом Тетяни Василівни і вчителів виготовляють також окопні свічки. Для придбання парафіну у ліцеї проводять благодійні ярмарки.
«На одній з таких навесні ми зібрали колосальну суму — близько 40 тисяч гривень, — розповідає секретарка. — Це найбільша сума, яка за весь час була. Відповідальність за кошти маю я, маю всі чеки, на що їх витрачали. Спрямували їх виключно на закупівлю основ для сіток і матеріали. Наразі ці кошти ще є. Ми їх раціонально використовуємо».

У минулому і у цьому році у ліцеї провели акцію до 1 вересня «Замість квітів — донат на ЗСУ». Після цьогорічного Дня знань з цих коштів змогли купити старлінк для однієї з бригад. У минулому році до Дня ЗСУ, розповідає Тетяна, зібрали кошти, на частину яких купили магазини для автоматів, бо була потреба, а решту використали на окопні свічки.

«На жаль, всім допомогти не можемо, — жалкує волонтерка. — Але хоча б тим, кого знаємо, допомагаємо». Ті, кого вони знають, воюють на різних напрямках.
«Точно знаю, що наші сітки були не лише у Сумській області, наприклад, а і у Суджі», — каже Тетяна Міхно.

З миру по нитці

«До того, як я прийшла у школу, припущу, волонтери звертались до колег за допомогою, — розповідає секретарка. — Привозили матеріал і основу, а потім забирали готові вироби. Коли ж ми почали плести, спочатку постало питання, на що їх натягувати. Тоді місцевий волонтер надав безкоштовно дерево, з якого ми зробили основу і почали методом спроб і помилок працювати. Всю необхідну інформацію брали з інтернету. Спочатку робили сітки з тканини, яку безкоштовно давала швейна фабрика, а ми різали і зв’язували. Потім від військових пішов запит на агроволокно. Це через те, що маскувальна сітка з тканини важить 6-7 кілограмів, а з агроволокна — 1,5-2. Вона не лише значно легша, а і швидше сохне, зручна у транспортуванні».

Коли почали працювати з агроволокном, постало питання, як порізати рулон довжиною 300 метрів. Вручну — складно і довго. Тоді, каже волонтерка, знову звернулись у Тік-Ток. Там побачили відео, як з підручних матеріалів зробити станок для розрізання. Втілити побачене у життя допоміг колега Михайло Петрович.

Під час тривоги Тетяна Василівна з колегами ріжуть станком з канцелярськими ножами волокно на смуги, потім роблять з них коротші, які потрібні для плетіння. А вже потім діти допомагають їх вплітати на основу.

А ще школярі допомогли секретарці з шишками, горіхами, жолудями і ягодами, з яких вона створила казкове дерево, що нині стоїть на підвіконні у її кабінеті і видне всім на шляху до кабінету директора.

У вільний від волонтерства час Тетяна Василівна також займається виготовленням виробів з тіста та ароматичних свічок. Побачити зразки її робіт можна в Інстаграм. Почалось все, каже, з того, що вона була у відпустці і їй «було нудно».
«Свічки роблю з різними ароматами, різної форми і кольору, — розповідає волонтерка наостанок. — Хочу освоїти ще і миловаріння, але, чесно, на це просто не вистачає часу».

Джерело: газета Прилуччина + Прилучаночка, Андрій Бейник

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: