Корюківчанка Марія Бондаренко стала першим у Корюківській громаді фахівцем із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб

 

Марія Бондаренко

Корюківчанка Марія Бондаренко стала першим у Корюківській громаді фахівцем із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. Перед якими труднощами постала молода жінка та який досвід набула за рік роботи на цій посаді.

Не розгубилася

Марії Бондаренко — 27 років, має юридичну освіту. Коли з’явилася можливість взяти участь у конкурсі на посаду фахівця із супроводу, вона подала документи, адже ця робота здалася їй цікавою та суспільно важливою.

— Хотілося використати свої знання й досвід там, де вони можуть приносити реальну користь людям, і допомагати їм у вирішенні важливих питань, — пояснила вона кореспонденту.

Наполеглива, допитлива, комунікабельна. Ці якості їй дуже згодилися в опануванні азів невідомої професії. І перше випробування, з яким вона зіткнулася, було пов’язане з потребою самостійно шукати необхідну для роботи інформацію.

Посаду обійняла 1 квітня 2025 року, а на навчання в Київ її направили лише через вісім місяців. Однак увесь цей час треба було працювати!

На початку роботи вагому підтримку надавали колеги з міста Сновськ і селища Сосниця, які ділилися власним досвідом, напрацьованими алгоритмами та практичними знаннями. Завдяки такій взаємодопомозі вдалося швидше опанувати особливості роботи й ефективніше надавати підтримку ветеранам війни, членам їхніх сімей, а також родинам загиблих, полонених і зниклих безвісти за особливих обставин.

Нині в Корюківській громаді двоє таких фахівців: Марія Бондаренко й Світлана Васильченко. Є такий же фахівець у Холминській громаді. А загалом у Корюківському районі їх — вісім.

Марія шукала в інтернеті онлайн-курси, вебінари, читала закони, спілкувалася з колегами, кураторами з області. Їй одразу виділили в Корюківській лікарні кабінет, розташований на першому поверсі стаціонарного відділення, де раніше працював приватний стоматолог.

— Моїм першим відвідувачем був ветеран війни, який звернувся з питанням щодо реабілітації після поранення. Звісно, ветерану була надана допомога.

Спочатку великого напливу відвідувачів не було, бо мало хто знав і розумів, що я за спеціаліст і навіщо такий узагалі. Та поступово їх кількість збільшувалася, і тут найкраще спрацювало правило рекомендації. Хтось побував, йому допомогли — він поділився з іншими.

Велика частина людей приходить від медиків, відділу з питань ветеранської політики Корюківської районної державної адміністрації, від інших установ.

Марія Віталіївна каже, що в перший рік роботи значну увагу приділяла налагодженню співпраці з лікарями, працівниками усіх міських установ і організацій, центром зайнятості, управлінням соціального захисту населення тощо. Тепер її знають і працювати стало легше.

Бо самотужки далеко не всі проблеми людей можна розв’язати, доводиться звертатися до інших спеціалістів, адже у кожного виключно своя ситуація.

З якими питаннями звертаються люди

Від початку роботи під постійним супроводом Марії Бондаренко перебуває 51 особа. Цікавлюся в співрозмовниці, що означає супровід?

— Для когось супровід — це взяти його за руку та повести до лікарів. Але насамперед супровід — це комплексна, системна й індивідуальна допомога ветерану, членам його сім’ї, а також родинам загиблих, полонених і зниклих безвісти за особливих обставин та інших категорій, спрямована на забезпечення доступу до належних прав, послуг, гарантій і можливостей, передбачених законодавством.

Простіше кажучи, це — супровід у цивільне життя, адаптація підтримка, допомога.

До мене приходять як звільнені з військової служби ветерани, так і діючі військові, члени їхніх родин, рідні загиблих і полонених. У кожного з них свої питання та проблеми. Та моє завдання не лише допомогти розв’язати якесь конкретне питання, а зробити значно більше. Я маю з’ясувати, чи знає ця людина всі свої права відповідно до її статусу.

З цією метою проводжу детальне анкетування, бо не всі читають закони, урядові постанови, докопуються до деталей. Хоча є такі, котрі й мені можуть надати консультацію, бо в усьому розібралися.

Досить часто під час роботи виявляється, що люди не мають повного пакета документів, необхідного для реалізації своїх прав та гарантій. Водночас проблема стосується не лише оформлення пільг. Трапляються випадки, коли ветерани ще не отримали посвідчення учасника бойових дій, не оформили статус особи з інвалідністю внаслідок війни, не завершили проходження військово-лікарської комісії або не мають на руках необхідних витягів, довідок чи інших документів, які підтверджують проходження служби, участь у бойових діях, поранення чи лікування.

І вони пасують перед труднощами, ображаються на всіх і все…

Буває, людина почула, що хтось щось оформив, а пояснити що й до чого не може — знову сердиться, шукає винних. Ми допоможемо відновити втрачені документи, взяти необхідні витяги, направлення, висновки. І ще багато-багато чого.

Я б радила орієнтуватися насамперед на офіційні джерела інформації та чинне законодавство, а не лише на дописи чи коментарі в соціальних мережах. Дуже часто в інтернеті поширюється застаріла, неповна або недостовірна інформація, яка може ввести людину в оману й ускладнити розв’язання її питання.

Не варто поспішати йти до адвоката, бо може не бути реальної проблеми, а за його послуги доведеться платити немалі гроші. Юридичні послуги, звісно, можуть знадобитися, якщо ситуація складна, та спочатку потрібно звернутися до фахівців із супроводу.

А ще людям необхідно остерігатися шахраїв, особливо тим, у кого рідні в полоні. Вони безсовісно виманюють гроші. Не варто бездумно клацати на невідомі посилання у вайбері, мережі «Фейсбук», телеграм-каналах. Так шахраї можуть отримати доступ до банківських даних.

Сьогодні зловмисники видають себе за родичів, знайомих, працівників банків, державних установ чи військових підрозділів, щоб заволодіти коштами або особистими даними громадян. Тому важливо завжди перевіряти отриману інформацію, не поспішати виконувати фінансові операції та за можливості додатково зв’язуватися з людиною чи установою через офіційні контакти.

Тому на дзвінки начебто від рідної людини з проханням про допомогу слід ставитися дуже обережно — перевірити інформацію, перш ніж переказувати кошти.

— Особливо складними та емоційно важкими є питання, з якими звертаються особи з інвалідністю внаслідок війни (ОІВВ), учасники бойових дій (УБД), члени сімей зниклих безвісти за особливих обставин, а також члени сімей загиблих (померлих) Захисників України, — з власного досвіду знає Марія Бондаренко.

— Такі звернення потребують не лише юридичної чи інформаційної допомоги, а й людського розуміння, терпіння та підтримки.

Важливо пам’ятати: звернення по допомогу — це не слабкість. Чим раніше людина почне розв’язувати проблему та консультуватися з фахівцями, тим більше шансів уникнути помилок, втрати часу та зайвих труднощів у майбутньому.

Наостанок мені хотілося б закликати земляків берегти себе, своїх рідних і близьких, підтримувати одне одного в непрості часи та пам’ятати, що навіть добре слово чи невелика допомога можуть бути дуже важливими для людини, — каже Марія.

— Головне, щоб кожен ветеран, кожна ветеранка і члени їхніх родин були почуті, не залишалися поза увагою та могли розраховувати на підтримку суспільства й держави.

Наші захисники ризикують своїм життям і здоров’ям заради миру в країні, заради кожного, хто може сьогодні відносно спокійно спати, спілкуватися з рідними та дітьми, працювати. Ви — потрібні, і суспільство вдячне за вашу роботу.

А ми, фахівці із супроводу, працюємо задля того, щоб кожен із вас міг своєчасно отримати необхідну підтримку, інформацію та допомогу в реалізації своїх прав і гарантій. Наше завдання — допомогти зорієнтуватися, налагодити взаємодію з відповідними установами та спростити шлях до розв’язання важливих питань.

Тому пам’ятайте: якщо виникають труднощі чи потрібна порада, завжди можна звернутися за консультацією.

Поради фахівчині

Зберігайте всі документи системно. Документи — це основа для отримання лікування, виплат, статусів, пільг, соціального захисту та юридичної допомоги. Дуже важливо не втратити жодного документа.

Рекомендується:

• мати окрему теку для всіх документів;
• розділити: оригінали; копії; медичні документи; документи щодо служби; документи щодо виплат, ВЛК, ЕКОПФО (МСЕК) тощо;
• зробити скани або фото всіх важливих документів;
• зберігати електронні копії: на флешці; у телефоні; у хмарному сховищі (Google Drive, Dropbox та ін.);
• складати документи у хронологічному порядку.

Орієнтовна послідовність документів:

1. Початок служби: контракт; накази; довідки; посвідчення.
2. Участь у бойових діях: довідки про виконання бойових завдань; рапорти; витяги.
3. Поранення або травма: первинні медичні документи; довідка про обставини травми; епікризи; виписки.
4. Лікування та реабілітація: висновки лікарів; направлення; результати обстежень.
5. ВЛК та встановлення інвалідності: постанови ВЛК; документи МСЕК/ЕКОПФО; індивідуальна програма реабілітації; пенсійні документи.
6. Соціальний захист: посвідчення; рішення про виплати; документи щодо пільг.

У разі зникнення безвісти, полону чи загибелі військовослужбовця особливо важливо членам сімей мати всі документи та копії звернень. Обов’язково зберігайте: сповіщення, витяги з наказів, довідки ТЦК та СП, відповіді військової частини, результати службових розслідувань, медичні документи, листування, номери звернень, судові документи (якщо є).

Не відкладайте розв’язання проблем

Якщо виникла проблема — краще почати розв’язувати її одразу. Чим довше чекати, тим складніше відновити документи. Важче буде знайти підтвердження, можуть бути втрачені строки, накопичитися нові проблеми. Консультація на ранньому етапі часто допомагає уникнути помилок та зайвого стресу.

Не бійтеся звертатися по допомогу. Ніхто не зобов’язаний знати всі закони, постанови чи алгоритми дій. Звернення до фахівців — це нормально. Юридичну й інформаційну допомогу можна отримати, зокрема у системі безоплатної правової допомоги; ГО «Юридична сотня»; ГО «Принцип»; ветеранських просторах; центрах підтримки ветеранів; органах соціального захисту; фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб.

Користуйтеся лише перевіреною інформацією. Важливо читати інформацію з офіційних джерел; перевіряти новини та поради з соцмереж; уточнювати зміни у законодавстві. Краще перепитати або перевірити інформацію кілька разів, ніж втратити час через помилкові поради.

Повага до ветеранів — це не лише слова. Іноді проста людська підтримка має велике значення: допомогти; підказати; підтримати; пропустити у черзі; поставитися з розумінням; проявити терпіння та повагу. Ветерани та їхні родини часто проходять складний шлях лікування, адаптації та відновлення. Роботодавцям не варто боятися брати ветеранів на роботу. Багатьом ветеранам після служби потрібен шанс повернутися до цивільного життя, знайти себе у професії та знову відчути стабільність. Підтримка роботодавців — важлива частина повернення ветеранів до повноцінного життя.

Хто може стати фахівцем із супроводу

У Міністерстві у справах ветеранів України пояснюють, що фахівець із супроводу — це перша особа, яка зустрічає наших захисників і захисниць після повернення в громаду, а також допомагає їхнім родинам і сім’ям полеглих героїв.

На такі посади вони обирають людей із досвідом роботи у соціальній сфері, психології, реабілітації чи дотичних галузях. Важливо, щоб вони розуміли специфіку роботи з ветеранами та ветеранками, їхні потреби й виклики. Були готовими сприяти поверненню їх до цивільного життя, володіли навичками комунікації, емпатії та вміли працювати в команді.

Це обов’язково мають бути громадяни України. З рівнем освіти не нижче бакалавра в галузях освіти, культури, соціальних наук, журналістики, права, охорони здоров’я тощо. Фахівець із супроводу є штатним працівником: комунальної установи або закладу; комунальних некомерційних підприємств, що належать до сфери управління сільських, селищних, міських рад.

Що може стримувати військового звернутися до фахівця

У війську цінується надійність. Є ілюзія, що емоції —це несправність системи. Здається, що визнати біль — це підвести побратимів або показати тріщину в броні. Але насправді визнати проблему — це як вчасно почистити зброю: якщо вона заклинить у бою через бруд, буде пізно.

Звичний стереотип ««чоловіки не плачуть» трансформується «у військові не скаржаться». Ми звикли думати, що турбота про себе — це слабкість, особливо для чоловіків. Але ігнорувати контузію чи душевний біль — це не мужність, це ризик для життя.

Часом виникає питання довіри: «Ти там був?» Це ключовий бар’єр. Цивільний фахівець часто сприймається як людина з іншої планети. Але важливо чесно визнати: «Так, спеціаліст може не мати бойового досвіду, але в нього є інструменти, щоб допомогти». Довіра — це фундамент роботи фахівця. Етика та конфіденційність є юридичним стандартом професійної практики.

На фронті доводиться приглушувати емоційні реакції, щоб підтримати здатність діяти в небезпечних умовах. Це нормально. Емоційний досвід у таких умовах часто відкладається до моменту, коли з’являється відчуття безпеки. Заборона на емоції рятує там, де гаряче, проте в цивільному житті цей бронежилет стає надто важким. Попит на допомогу для військових і їхніх родин значно зріс.

Джерело: газета «Маяк», Ірина Гайова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.