У Городні є місце, де народжується натхнення й друге життя

Олена Підгайна і Світлана Соловей

Олена Підгайна і Світлана Соловей – одні з найперших відвідувачок Центру надання соціальних послуг. Вони почали відвідувати заклад ще коли він існував у своїй попередній формі як територіальний центр. Чи не щодня жінки приходять сюди, щоб брати активну участь у різних заходах, роботі гуртків, на які багатий Центр.

– Ця установа – то просто моє життя, – каже Олена Підгайна, якій у грудні виповнюється 75 років. – Взагалі я не знаю, як би я пережила свій вихід на заслужений відпочинок, якби не він. От ти весь час звик бігти, бігти, спішити, бути у вихорі справ. І раптом – раз, і життя ніби зупинилось. Але Бог послав мені директорку Наталію Семенову, Людмилу Петлай і весь чудовий творчий колектив Центру. Коли десять років тому я сюди завітала, я геть не вміла в'язати гачком. А в минулі роки я всіх рідних і друзів забезпечила чудовими в’язаними чобітками. Їх усі розхватали, в мене навіть вдома жодних не залишилось, треба знову братися за «в’язальний цех». Нині ось Світлана Соловей дає мені уроки в’язання капців.

Крім цього, відвідую всі гуртки, які діють у центрі – танцювальний, скандинавської ходи, «Сад.Город», нейрогімнастику, інформаційну грамотність. Мене тут навчили всьому – чистити кеш телефону, передавати показання лічильника, пересилати світлини, пересилати гроші з карти на картку тощо. Я тут практично щодня, в мене нема вихідних. І це чудово!

Світлана Соловей спеціалізується на плетінні в’язаних виробів гачком. Вона сам може для колежанок проводити уроки майстер-класу, що й робить із задоволенням.

– Я теж практично всі заняття відвідую, – каже 63-річна жінка. – Тільки на танці не ходжу. Але найулюбленіше моє заняття – то плетіння. Ось цих коників – символ майбутнього 2026 року я виготовила своїми руками. Ідею запозичила в інтернеті. Так то я й саам можу придумати схеми для деяких виробів, але в цьому випадку це досить складно, бо багато деталей і треба ж, щоб вони були розраховані до петельки, щоб виріб гарно виглядав. А навчила мене в'язати гачком Людмила Петлай. Почали ми тренуватись ще у 2011 році. Тепер і сама можу вчити інших, кому це заняття до душі. З нитками нині проблем нема – їх можна і в інтернеті замовити, і в «Аврорі» купити. Воно ж як є заняття до душі – жити цікавіше.

Жінки із захватом говорять про чудовий колектив Центру надання соціальних послуг. Кажуть, що ту, дякуючи підтримці й розумінню, розпочалось їхнє друге життя. Причому життя трудове, в якому можна робити багато корисних речей, знайти однодумців для спілкування, вчителів для навчання, зробити свої дні насиченими й цікавими.

– Нам ніколи скучати, – посміхається Олена Пилипівна. – Я жалкую, що ще раніше сюди не прийшла. Треба було раніше йти на заслужений відпочинок і просто відпочивати душею. Хочу всім сказати: не бійтесь пенсійного віку! У нього є свої родзинки й переваги. Можна досхочу займатись саме тим, що тобі подобається. Тим більше, у нас у Городні є така установа і такі небайдужі люди-промінчики, які можуть в цьому допомогти.

Джерело: "Новини Городнянщини", Світлана Томаш

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: