З фронту - у клас: вчитель-ветеран Сергій Полотнянко вчить старшокласників захисту України

Сергій Полотнянко за фахом – вчитель хімії. У Городнянському ліцеї №1 він працює з 2012 року. Прийшов сюди одразу після закінчення Чернігівського педагогічного університету на посаду вихователя для супроводу в шкільному автобусі. А у 2019-ому році вже почав працювати безпосередньо за фахом, викладаючи хімію та природознавство. Одразу після деокупації Городнянщини Сергій Валерійович пішов у військкомат – щоб добровільно долучитися до оборони країни зі зброєю у руках. Після важких контузій йому довелось повернутись до цивільного життя і нині він знову працює у рідному ліцеї – викладає старшокласникам уроки з Захисту України.

– Ліцей дійсно мені рідний, – посміхається 34-річний вчитель-ветеран. – Так у житті склалося, що виховувала мене бабуся Ганна Семенівна. Жив я разом з нею у Сеньківці, тож старші класи школи закінчував тут, тоді ще ліцей був ЗОШ №1. Після закінчення університету розпочав працював у Городні, продовжуючи жити з бабусею в Сеньківці. Вже коли бабусі не стало, розпочав винаймати житло в Городні, де саме й застало мене повномасштабне вторгнення. Я бачив ці всі ворожі колони, які рухались містом, знав, що відбувалось у Чернігові, а пізніше, коли з’явився зв'язок і інтернет, стало відомо що окупанти чинили в Ягідному, Бучі, Ірпені. Тому в мене навіть сумніву не було що робити, коли Городнянщину звільнили – одразу, у квітні 2022-го я пішов у військкомат добровольцем.

Мабуть, Сергій міг би не брати до рук зброю – педагогічні працівники мають відстрочку від мобілізації. Це був його свідомий вибір, його бажання стати на захист країни. На запитання як це рішення сприйняла його дружина, він посміхається:

– А я тоді ще не був одружений, і стосунків серйозних у мене не було. Я одружився тільки в нинішньому році. Тобто, мене нічого не стримувало, – каже ветеран. – А стояти осторонь я не міг. Тому спочатку пішов служити в роту охорони, яка формувалась у Городні і куди мене направили. А потім, у травні того ж року, за розподіленням – в іншу, бойову частину.

Сергій неохоче говорить про те, через що довелось пройти, беручи участь у найзапекліших боях на Авдіївському напрямку, а потім і у самій Авдіївці на Донеччині. Кілька разів отримував контузії, а остання, отримана восени 2023-го, стала причиною тяжкої акуботравми, яка вимагала тривалого лікування.

– Були шпиталі, лікарні, потім ВЛК і висновок про обмежену придатність, який давав можливість продовжувати службу на інших посадах, які займаються забезпеченням боєздатності підрозділу, здебільшого паперовою роботою, – розповідає Сергій. – Служити випало в Києві. Проживати у службових приміщеннях було неможливо через високі ризики, доводилось винаймати житло, що було дуже складно. Та й робота з документами та паперами вимагає уважності, зосередженості, концентрації, а мені після контузії це давалось досить складно. До того ж ускладнення спровокували погіршення здоров’я, мені встановили третю групу інвалідності. Тому я вирішив залишити службу і повернутись у школу – туди, де я можу бути більше потрібним і корисним. До того ж робоче місце після мобілізації за мною зберігалось. Так я знову повернувся у Городню. І в рідну школу.

Уроки, які проводить Сергій Валерійович, відбуваються в спеціально облаштованому приміщенні ліцейного укриття – соціальному осередку Захисту України. Курс розрахований на старшокласників – учнів 10-11 класів.
– Зараз я одночасно і вчителюю, і проходжу спеціальні курси, адже предмет новий, адаптований до сучасних реалій, – каже вчитель. – Звісно, є відповідна програма, а мій досвід перебування у війську часто стає у нагоді. Інколи учні просто просять розказати про війну. Роблю це в межах дозволеного, але хіба про все розкажеш? Намагаюсь все, чому вчу, прив’язувати до прикладів. І не обов’язково з фронту. Ось, наприклад, коли був останній «приліт» у центрі міста. Чи правильно діяли люди, коли одразу після вибуху зібралися там, щоб подивитися на власні очі наслідки? Вони самі себе наражали на небезпеку, адже ворог часто практикує повторний обстріл у те саме місце.

Ветеран зазначає, що мета шкільного курсу Захисту Вітчизни – не зробити з дітей майбутніх бійців, а навчити їх, що таке оборона країни і правильно обирати у ній своє місце. Адже оборона – це не тільки війна в окопах. Це і волонтерство, і інформаційна безпека, і економічна безпека, і виготовлення зброї, тих же дронів, і багато інших сфер, де кожен дорослий громадянин має віднайти своє місце у час, коли в країні біда. А ще – правила поводження зі зброєю, адже нинішня війна залишить по собі ще чимало неприємних «сюрпризів», які можуть мати катастрофічні наслідки для тих, хто не знається на правилах безпеки. А надання домедичної допомоги – це ті знання, які можуть знадобитись і в мирний час.

– Не треба боятися і уникати цих знань,– каже Сергій Валерійович. – Дай, Бог, щоб нинішнім дітям не довелось застосовувати їх на практиці, але вони потрібні, щоб у разі критичної ситуації діяти правильно.
Щодо служби у війську і необхідності мобілізації ветеран каже, що багато людей ухиляється від військового обов’язку, бо бояться:

– Але ж усі бояться. Нема безстрашних – тих, хто б не боявся бути пораненим або загинути. І коли кажуть, що, мовляв, не можу воювати, бо нема досвіду, навіть в армії не служив, відповім: ніхто не народився з автоматом чи гранатою у руці. І строкова служба в армії, тим більше в колишній мирний час, скажу зі свого досвіду, не є тою базою, яка б давала грунтовні вміння і знання для умов сучасної війни. Єдина рушійна сила – це бажання захистити свою країну від окупантів. А його якраз сьогодні багатьом і не вистачає. Щодо майбутнього покоління, яке нині ми вчимо і виховуємо, скажу так: ми віримо в ЗСУ і в те, що Україна відстоїть своє майбутнє. І хай нинішнім хлопцям і дівчатам, які ще сидять за партами, не доведеться брати зброю в руки. Але ми завжди повинні бути готові до найгіршого сценарію. Треба вміти боронити свою країну. Щоб ворог це розумів і у майбутньому боявся не те що ступити на нашу землю – глянути у бік нашого кордону.

Джерело: "Новини Городнянщини", Світлана Томаш

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: