Соцробітниця Тамара Песік - перша помічниця для селян в усьому

Тамара Песік

Соціальний робітник для селян – це перший помічник в усьому. Особливо для тих, хто живе на окраїнах і до центру села важко дійти. Тамара Песік з Пекарева лише другий рік на такій кропіткій роботі. За освітою вона вихователь. Працювала у школі, деякий час у магазині. Але вже школа давно закрита, у клубі одна завідуюча і то не на повну ставку. Магазин теж один.
– Працювати скрізь треба добросовісно. На будь-якій роботі є свої плюси і мінуси, – каже Тамара Миколаївна.

Але цю роботу вона любить, хоч, буває, і важко, особливо у сезон полоття картоплі, вибирання її, а взимку коли випадає багато снігу. Та підопічні завжди планують роботу не на один день, питають свою помічницю, коли вона може, тоді і згоджуються. В основному Тамара Миколаївна доставляє хліб, воду, дрова заносить, інколи ліки з Сосниці привозить, та здебільшого доставкою ліків займається фельдшерка.

А ще щочетверга у Пекарів приїжджає пересувне відділення Укрпошти. Час не завжди збігається із графіком, оскільки всі розуміють, коли пенсія і багато платежів, то машина затримується. Селяни з 12-ої вже чекають пошту. Буває і до 14-ої треба чекати.
Благо, що для пошти у приміщенні старостату виділений кабінет, взимку в ньому тепло. Тому люди залюбки йдуть не лише за послугами пошти, а й тут вони дізнаються новини – час проходить з користю.

Тамара Миколаївна разом з іншими чекає пошту, їй треба поплатити за електроенергію всім своїм підопічним. А ще забрати пенсію і потім її рознести. Бо з 10 жінок, яких вона обслуговує, лише одна пенсію одержує на карточку.
Вдома Тамара Песік – справжня господиня. Її стелажі забиті консервацією. Закриває багато огірків, каже, не рахувала точно, але банок 150 закрила різних за розмірами. Уже хлопці роз’їхалися, один син у Чернігові навчається, приїжджає через тиждень, тоді і готує сумку, другий працює у поліції охорони. А для нас з чоловіком вже 3-літрової банки огірків багато, не встигаємо поїдати, – розповідає жінка.

Закриває Тамара Миколаївна і салати. Найбільше до смаку перці, аджика та нещодавно почала готувати кетчупи за оновленим рецептом. Відварює помідори, цибулю, перець (покришені). Вона це робить у печі. Якщо на газу, то закипіло і чекає, доки вичахне. Потім на друшляк, таким чином прибирає рідину, решту блендерить і перетирає на ситі.
Одержує однорідну масу без кісточок і шкірки. Ставить на вогонь, додаючи за смаком сіль, цукор, можна перець чилі, в кінці часник. Оцту не додає. Варить 1 годину. Кетчуп виходить густенький. Пробувала додавати крохмаль, але не сподобалось.

З часом консервації все меншає. Пригадує рік, коли з сестрою накупили тисячу насінин огірків, думали здавати їх. Заготівельник один раз чи два приїжджали і відмовились, сказали, що дорога далека, не вигідно. Отоді огірки закривали чи не щодня. З того періоду господиня купує і висаджує тільки голландські сорти огірків. І цього року урожай був гарний.
Любить жінка прикрашати своє обійстя квітами. Є троянди, гібіскуси, інші вишукані квіти. Багато насаджує чорнобривців. Біля її садиби красується колодязь, то і там їх насаджує, а ще соняшники.

Як і багато років, господарі тримають корівку, правда вже одну, не чотири, як було раніше, є телятко, поросятко, курей більш ніж півсотні. Лишки молока здають на молоковоз, який щодня під’їжджає під хвіртку. А в основному молоко перероблюють для своїх потреб. Ось як варить сир Тамара Миколаївна. Молоко закипає, додає кисломолочний сир, варить, потім на марлю, трішки стіче і ставить на водяну баню, додаючи масло, сіль, яйця, дрібку соди. Варить до однорідної маси і розливає у лоточки. Виходить не дуже твердий, але і не зовсім плавлений сир.

Часто у господині бісквітні торти із сметанним кремом. Бісквіт вона пече у мультиварці на 8 яєць, тобто подвійну порцію. Збиває яйця з цукром міксером, а коли додає борошно, то вже перемішує лопаточкою, не міксером.
Колодязь Тамари не тільки напуває людей, а й ще служить орієнтиром. Коли когось шукаєш, то місцеві жителі кажуть: від колодязя вліво чи вправо.

Залишки вільного часу, особливо взимку, Тамара Миколаївна береться за в’язання кругів. Минулої зими зв’язала їх більше 30 штук. Частину передала військовим, а ще багато хто замовляє, то у машину на сидіння, то на табуреточки.
Сировину (обрізки) їй постачає подруга, яка працює у Чернігові на швейній фабриці. Із ганчір’я майстриня не плете, каже, треба різати однакові нитки, щоб круги виходили рівні і красиві. Найбільше часу займає підготовка ниток, які треба позшивати чи обрізати.

Чоловік Тамари Миколаївни теж неабиякий господар. Раніше не вистачало часу через велике господарство, обробіток землі на улюблене заняття. А нині, ось вже років два, як він виготовляє вироби з деревини. На їхньому обійсті з’явилась бесідка, велика гойдалка, складальна драбина. У поміч йому приходить інтернет. Його мрія – спеціальні деревообробні верстати, бо на даний час має тільки циркулярку. Але все ще попереду.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: