Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям про людей » Логопед Олена Третяк - і вчителька, і лікарка, і трішки — чарівниця

Логопед Олена Третяк - і вчителька, і лікарка, і трішки — чарівниця

 

Важко уявити батьків, яких би не розчулювали перші слова, лепетання ма­леньких сина чи доньки. їхні «Саса» чи «либа», навіть по­при фонетичну неточність, видаються неабияким досяг­ненням, вартим захоплення. Звісно, якщо мова про 2-3 річного малюка. Але коли й за рік-два потрібні звуки не стають на свої місця, бать­кам варто звернутися по до­помогу до спеціаліста.



Олена Третяк - єдиний учитель-логопед на теренах Борзнянщини (окрім спеці­аліста в дитячому садочку «Світлячок», який працює виключно з його вихованця­ми), яка допомогла не одно­му поколінню борзнянців. За майже сорок років роботи жінка не зрадила своїй спе­ціальності, жодного разу не пошкодувавши про вибір професії. Адже вчитель-логопед - це не лише педагог, який до тож володіє знання­ми з педіатрії, вікової психо­логії та неврології. Вона ще й трішки чарівниця, бо може створювати справжні дива на шляху до чіткого, гарного мовлення дитини.

Невтішна статистика

Сьогодні Олена Анатолі­ївна виправляє дитячі вади мовлення у Борзнянському інклюзивно-ресурсному центрі та допомагає діткам із особливими освітніми потребами. «До нас по до­помогу звертається дуже багато дітей - до 50 за рік. Ми навіть не всім одразу мо­жемо допомогти, оскільки обмежені у кількості годин, - розповідає Олена Третяк.

- Та щойно звільняється місце, дзвонимо бажаючим та пропонуємо свої послуги. Адже поставити звук, навчи­ти дитину правильній вимові зможе лише спеціаліст. Тут недостатньо порад батькам, потрібні певні навички.

На жаль, дефекти мов­лення - поширена вада у дітей. За одними даними, її мають 80% дошкільнят (для порівняння: 40 років тому три чверті дітей говорили «чисто»), та 5-7% учнів по­чаткової школи. І мова тут не лише про звуковимову. Під час оцінки мовленнєвого розвитку ми спостерігаємо, що діти мають дуже обмеже­ний словниковий запас, про­блеми з побудовою речень, примітивне фразове мов­лення, яке, як правило, скла­дається лише з іменників та дієслів. Описуючи сюжетний малюнок дитина обмеж­ується переліком зображе­них предметів, а ще нерідко не може переказати просту казку або вірш. Тобто не має розвивеного зв'язного мов­лення. А ще 5% дітей мають порушення темпу та ритму мовлення: коли малеча щось розповідає і хапає повітря, наче їй його не вистачає. Тож ми займаємося й поста­новкою мовного дихання».

Вади мовлення й робота з ними

Найчастіше батьки звер­таються до логопеда в останній рік перед школою, бо хочуть, щоб дитина могла навчатися на одному рівні з іншими. Але спеціалісти ра­дять приглядатися до мов­лення малечі значно раніше.

«Нас учили: у 9-12 місяців у дитини мають з'явитися перші слова, у 2 роки - фра-зове мовлення, у 3 роки вона має вже гарно говорити. Сьо­годні ці норми змістилися на пів року у сторону зростан­ня, але більшість дітей навіть у нові рамки не вкладається, - продовжує Олена Анато­ліївна. - Виявити затримку мовного розвитку може ви­хователь у садочку, психіатр під час огляду, які й порадять звернутися до логопеда. Хоча сьогодні чимало обі­знаних, начитаних батьків, які, порівнюючи своїх дітей із іншими, самі приходять за консультацією, коли чують, що з вимовою щось не те.

Уважні батьки взагалі ба­гато помічають. Наприклад, сигналом про можливі про­блеми з мовленням може бути відсутність вказівного жесту у 1-річного маляти. Але особливо має насто­рожити, коли дитина не говорить у 3 роки. Це дуже серйозна справа, і ми має­мо виключити інші варіанти, не за нашим профілем. На­приклад, аутизм чи глухоту. Раннє виявлення подібних захворювань дуже важливе для подальшої корекції. Тому у такій ситуації ми направля­ємо дитину до вузьких спе­ціалістів: сурдолога (якщо є підозра, що дитина не чує), невролога чи психіатра. Не­великий відсоток патологій виявляють».

А ось серед найпошире­ніших порушень мовлення, які непокоять батьків, - по­рушення вимову шиплячих (ш-ж) та сонорів (р-л). Це звуки пізнього онтогенезу, коли мовний апарат може бути недостатньо сформова­ним, а м'язи язика ще слабкі. Або ж є інший дефект - уко­рочена під'язикова зв'язка (уздечка), що теж впливає на вимову. Також часто маля може плутати шиплячі та свистячі (це саме той випа­док, коли Саша перетворю­ється на Сасу) або порушує структуру слова - у складний словах плутає, переставляє склади.

Однією з причин по­яви вад мовлення є фактор спадковості: часто батьки, з якими в дитинстві працював логопед, приводять вже сво­їх дітей із аналогічними про­блемами. Дитина чує зразок мовлення від батьків. І якщо
вони говорять неправильно, найімовірніше, маля повто­рюватиме ті ж помилки.

«Чомусь батьки більше хвилюються за саму звуко-вимову, а ось словниковий запас чи фразове мовлення їх не дуже цікавить, - диву­ється Олена Анатоліївна. - Та й розвиток дрібної моторики часто недооцінений, хоча за­раз говорять: «Розум дитини - на кінчиках її пальців».

Насправді ж, у моїй ро­боті поставити звук - це найлегше. Але це - лише перший крок, подальша ро­бота складніша й триваліша. Звук потрібно ще довести до автоматизму, щоб не дума­ти, як ставити язик для його вимови. На автоматизацію лише одного звука йде 35-45 днів. Потім ми працюємо над диференціацією, щоб звуки не плуталися з близькими за звучанням. А тоді вводи­мо ще й зв'язне мовлення - на матеріалі скоромовок. Тобто, це велика, непроста, комплексна робота. І коли батькам здається, що звук з'явився - і на цьому занняття можна припиняти, це не так. Скоро він втрачається, бо не був уведений у мовлен­ня. Потрібні місяці, щоб мати реальний результат».

Олена Третяк упевнена: виправити можна все. Але питання в іншому: чи буде дитина цим користувати­ся? Можна навчити вимов­ляти всі звуки правильно, але зрештою залишити все, як є, бо так — простіше.

«Такі випадки поодино­кі, але чомусь саме вони запам'ятовуються, - зізна­ється вчитель-логопед. - Я завжди намагаюся дати мак­симум, разом із батьками стільки зусиль докладаємо, тому боляче, коли дитина не хоче постаратися. Буває, й батьки не готові до спів­праці. І на те є різні причини. У сільській місцевості має­мо проблему з доїздом на заняття. До того ж, сезонні роботи не залишають часу і сил на регулярні поїздки. А ще чимало батьків нині або без роботи і не мають фінан­сової можливості, або на­впаки, працюють далеко від дитини».

Про наслідки й передумови

Якими можуть бути на­слідки вад мовлення у дити­ни? Звісно, у школі це позна­чатиметься на успішності в навчанні - можуть виникну­ти проблеми з читанням та письмом. А ще діти не мають такої емоційної стійкості, як дорослі. Тож можуть зами­катися у собі, уникати спіл­кування, більше мовчати, особливо у незнайомому ко­лективі, аби уникнути мож­ливого кепкування.

«Дорослим, як правило, байдужа думка оточуючих. До того ж, за роки вони зви­кають до своєї неправильної вимови, тож навіть після корекції нічого в ній не змі­нюють, - веде далі розмову Олена Анатоліївна. - У моїй практиці було кілька випад­ків, коли по допомогу само­стійно, без батьків, звертали­ся учні старших класів. Одній дивчинці звук ми поставили, але користуватися ним вона не почала. Мабуть, думала, що психологічно буде лег­ше перейти цей бар'єр. А, можливо, зникла мотива­ція, адже вона хотіла після школи вчитися на педагога, а потім стала економістом. Тож, мабуть, гостра потреба виправити мовлення зни­кла. А ось інший випускник навпаки, маючи величезне бажання, зміг досягти успі­ху, хоча й без прямої моєї допомоги. Виправляти звук «р» прийшла його молодша сестричка-першокласниця. Він же, слухаючи як займа­ється вона, виправив такий дефект у себе. Тобто, як ми вже говорили, все залежить від бажання.

А батькам я пораджу одне: більше говоріть зі сво­їми дітьми. Звісно, простіше дати їм у руки телефон чи пульт від телевізора, щоб займатися своїми справами. Але з ґаджетами мовлен­ня дитини не розвивається: маля не бере участі у розмо­ві, йому не треба підбирати слова, щоб висловити думку, навіть думати не потрібно - просто сприймай готову ін­формацію. З телефонів ма­ємо й чимало русизмів, що теж порушує мовлення.

Тому краще говоріть із дітьми, читайте їм казки, вивчайте віршики, цікавте­ся, як пройшов їхній день, що нового вони пізнали, які враження отримали. Це буде лише на користь. Якщо ви все ж помітили відсутність у мовленні якогось звука, його спотворену вимову або за­міну іншим - не зволікайте, звертайтеся до вчителя-логопеда».

Джерело: газета “Вісті Борзнянщини”, Марина Гриененко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: логопед

Добавить в: