• Брухт ДальнобойСервис


реклама

Людина великої душі

«Вітер часу змітає з планети людей» В наші дні – особливо безжально… Щемливий сум огортає нас: у грудні 2020 р. відійшла у вічність Мисник Лідія Наумівна, знаний у місті та області логопед, Відмінник народної освіти, чудова сім’янинка, книголюб клубу «Джерело», активна громадянка та просто – людина високої душі.



Головна справа її земного буття – діти з мовними вадами, «сонечка гаркаві, шепеляві». І найважчі з них, особливо старшокласники із заїканням, були найдорожчими. «Коли успішно допомагала їм, то співала від радості й гордості душа: дитина тепер повноцінна!» – говорила Лідія Наумівна. Мисник Л.Н. – перший дипломований логопед у Прилуках, бо логопедія в той час – як неосвоєне поле. І вона була першопрохідцем на цій цілині.
Лапшук Наталія Петрівна, у минулому інспектор дошкільного виховання: «Мисник Л.Н. залишила яскравий педагогічний слід у місті та області. Уроджениця Ладана, отримавши відповідну освіту в педучилищі (м. Прилуки) і в Національному університеті ім. М. Драгоманова (м. Київ), вона утверджується як ведучий логопед.

Лідія Наумівна започаткувала в Прилуках логопедичну допомогу та відкрила логопедичний кабінет. Працювала творчо, самовіддано, автор багатьох методичних знахідок, наставник молодих спеціалістів. Це була ініціативна, відповідальна громадянка Прилук. Її плідна праця достойно поцінована міським та обласним органами освіти».

Толчинська Любов Юхимівна, вчитель: «З висоти 68 (!) років дружби з Мисник Лідією Наумівною скажу: вона завжди дивувала мене як педагог, і як людина. Захоплювали її органічна любов до дітей, неймовірне терпіння, високий професіоналізм у виправленні їхніх мовних вад. Надійний друг, якому не раз душу відкривала. Бувало, швидше я видам свій секрет, ніж вона мій. Тяжка втрата. Мої їй сльози, і дяка, і любов…»

Ющенко Надія Іванівна, генеральний директор КМП Прилуцького обласного будинку дитини «Надія»: «Мисник Лідія Наумівна – людина з великої літери. Як спеціаліст і як людина в усьому брала найвищу планку, не давала собі спуску ні в чому. Про її рідкісну любов до дітей педагогам варто б майстер-класи проводити. Дуже відповідальна. Картинка спогаду:

– Лідіє Наумівно, відпочиньте. Директора довго не буде.
– Ні, що ви! Дітки й так обділені, гріх жаліти свій час!

Усі мої колеги – класні спеціалісти. Але Лідія Наумівна – Майстер! До неї часто зверталися тоді, коли вже ніхто не міг допомогти дитині. Ерудована й щиросердна, вона давала логопедичні, педагогічні й чисто людські безцінні поради. Прощай дорога, світла людино!»

Ліхачова Віра Михайлівна, логопед:
«Щаслива, що працювала та йшла поруч із Мисник Лідією Наумівною майже 40 років. Вона – сонце, що обігрівало й надихало мене все життя, друг і порадниця. Який це був прогресивний логопед – із високим духом творчості й педагогічного пошуку! Постійно вчилася. Була добре обізнана з інноваціями і творчо упроваджувала їх у свою практику. Лідія Наумівна – творець, експериментатор. Так, відповідно до її задуму, Мисник Леонід, чоловік, змайстрував із магнітоли апарат для дітей із заїканням.

Лідія Наумівна не хизувалася своїми успіхами, не хвасталася своїми методичними знахідками, але по-товариськи ділилася ними з колегами. Вона дуже любила дітей, уміло працювала, враховуючи вік і характер мовних порушень вихованців. Результативність у роботі була висока. Цілі сім’ї в Прилуках училися в неї! Вдячна пам’ять тобі, дорога людино!» Династії прилучан щиро дякують улюбленому логопеду

Вихованець: «Лідія Наумівна – класна! Вона виправила дефекти мовлення в мене, у мого батька й дідуся!»

Вихованець: «Низький уклін Лідії Наумівні, дорогій людині. У мене й сина були тяжкі
мовні порушення. Трудилися з учителькою до сьомого поту! Ми зривалися інколи, а вона – ніколи. Усе ласкою, ласкою… Коли позбавилися того нещастя, ніби вдруге народилися!»

Вихованка: «Ми з мамою обожнюємо Лідію Наумівну як педагога та людину. Вона допомогла нам ліквідувати жахливу гаркавість. Яке це щастя! А я тепер – учитель!»

Мисник Ігор Леонідович:


«Мамо! Душа, світлиця нашої маленької дружної сім’ї! Частенько ми з батьком ревнували маму до дітей, до людей, для яких вона не жаліла часу, приходила на допомогу за першим викликом, а потім і самі підсобляли їй. Розуміли альтруїстку. Мама постійно вдосконалювалась, багато читала, любила клуб книголюбів. Деякі книги перечитувала, особливо «Сагу про Форсайтів» Голсуорсі, «Медею та її дітей» Дена Брауна. Скільки ж навчився я в неї світлого та життєвого! Постараюся зберегти духовні заповіти найріднішої…»

Клуб книголюбів «Джерело» – ще одна духовна пристань Мисник Л.Н. протягом десятиліть, де шанували її за високі інтелектуальні та моральні якості.

Ворончихіна Галина Петрівна, заступник голови Клубу, Кухарчук Нонна Вікторівна, Колесникова Тамара Григорівна – члени Клубу: «Мисник Л.Н. – інтелігентна, благородна, дуже мудра, безконфліктна, але з високим почуттям власної гідності. Приваблювала вмінням коректно дискутувати, емоційно, лаконічно презентувати книгу, правильно оцінити художню вартість твору, точно визначити його специфіку. Грамотний читач і витончена, дуже доброзичлива людина».
Прилуки – сердечна приязнь Лідії Наумівни. Коли хтось із прилучан яскраво заявляв про себе в Україні чи за рубежем, вона безмежно раділа й через багато років при нагоді безпомилково згадувала їх.

Остання земна дорога Мисник Лідії Наумівни – Вінниця-Прилуки (такий заповіт її).

Цілий світ життя пішов у небуття! Та який світ! Відданий людям, а найбільше – дітям. Чистий, благородний, наповнений світлом і добром. А в цьому світі «найвищий еталон
краси – це добра й мисляча людина» (Микола Адаменко).

Такою й залишиться в наших серцях Мисник Лідія Наумівна, Людина великої душі!

Лідія Скотнікова, голова клубу «Джерело»

Джерело: Газета "Град Прилуки", №5 (1003) від 03.02.2021

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Мисник, логопед, Прилуки

Добавить в: