Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям про людей » Близько 2000 переселенців знайшли прихисток у Носівщині. Як їм допомагають місцеві?

Радио
Радио

Близько 2000 переселенців знайшли прихисток у Носівщині. Як їм допомагають місцеві?

 

«Люди в Носівці». Саме таку назву об­рали для нещодавно створеної групи в мобільному додатку Viber її адміністратори, носівчани Алла Чайка та Артем Стоян, які одностайно вирішили, що в такий складний для всіх українців час важливо гуртуватися задля підтримки тих, хто цього потребує.

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну близько двох тисяч українців з те­риторій постраждалих від російської агресії або тих, де тривають бойові дії, знайшли прихисток на відносно спокійній Носівщині. Ці люди покинули свої домівки, втікаючи від жахів війни. Серед них є ті, хто втратив близьких, хто пережив гуманітарну катастрофу, хто зазнав насильства, хто бачив смерть, хто жив в окупа­ції. У кожного, хто пере­жив пекло війни, власна історія. Тепер, у відносній безпеці, вони намага­ються стерти із пам’яті жахи війни, але навіть тут їх боротьба за життя не припиняється. Адже зали­шившись без даху над го­ловою та найнеобхідніших речей, вони потребують сторонньої допомоги та підтримки.

— Ніхто не має зали­шитися наодинці зі своїм болем, — каже Алла Чай­ка. — Я щиро співчуваю тим, кому довелося поки­нути свій рідний дім через вторгнення російських «визволителів», і вважаю, що ми не повинні залишатися осторонь проблем цих людей, розуміючи, що в якийсь момент це може статися з нами чи з наши­ми близькими. Зараз така ситуація в країні, що не знаєш, що на тебе чекає завтра.



На фото - Катерина Готко

Створити групу взає­модопомоги вирішили з Артемом після того, як у соціальній мережі з’явився пост Катерини Готко про забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Тоді знайшлося чи­мало людей, які пропону­вали свою допомогу Каті. Але були й коментарі, які мене просто вразили: «вчи українську мову», «знайдіть час нагнутися на городі», «наші люди теж бідують, дякуйте, що ще це дають». Не вірилось, що серед нас є люди, які справді так думають.

Вирішила познайоми­тися з Катею особисто. Це тендітна, але водночас сильна жінка, бо ж чимало випало на її долю стра­ждань та випробувань, че­рез які їй довелося пройти через війну в Україні. При­їхала до нас з Маріуполя, перш ніж врятуватися від війни разом із сином до­велося пройти фільтра­цію, поховати маму, яка загинула під час однієї з ворожих атак.

— Втративши все в одну мить, свій дім, ро­боту, звичне життя, — розповідає про пережи­те Катя, — сподівалась, що вирвавшись з само­го пекла війни, зможу тут, у своїй рідній країні, розраховувати на якусь мінімальну допомогу та підтримку. А пост написала, бо тоді накипіло. Про допомогу не просила для себе особисто, розумію, що всім сьогодні нелегко. Хотілося просто привер­нути увагу людей до цієї спільної для всіх пересе­ленців проблеми — мож­ливості отримання адек­ватної допомоги тим, хто її дійсно потребує. Коли залишаєш свій дім та опиняєшся в чужому місті лише з валізкою найнеобхідніших речей та без ро­боти — це дуже складно. Я завжди намагалась бути самодостатньою люди­ною, мала гарну роботу, тож на всі свої потреби заробляла самостійно. Та війна внесла корективи у моє життя. Я дуже вдячна всім, хто відгукнувся з до­помогою та підтримкою. На жаль, не знаю імен цих людей, дякую за взуття та городину, яке носівчани доставили мені прямо до­дому, Юлії Фесенко - за молочну продукцію, бага­тьом іншим небайдужим людям, які і сьогодні про­понують свою допомогу.



На фото Катерина Готко з Юлією Фесенко




На фото Алла Чайка зі своїми дітками Ярославом, Назаром, Ярославою та Дарією


— Катя — одна з мільй­онів українців, чиє жит­тя та плани на майбутнє зруйнувала війна, — роз­повідає Артем Стоян. — І сьогодні таких людей се­ред нас дуже багато. Але, на жаль, часто вони нама­гаються приховувати свої справжні переживання та емоції, терпляче мирять­ся з долею. Відтак може здатися, що людині зов­сім не потрібна допомога та підтримка. Але війна, яка триває в Україні, сто­сується кожного з нас. Тому в такий час потрібно об’єднуватись, аби разом долати всі виклики. Тож наша група у Viber покли­кана знайти людей, які по­требують допомоги і тих, хто зможе цю допомогу надати. Йдеться не тільки про матеріальну, інфор­маційно-правову, фізичну допомогу. Іноді декому просто не вистачає мо­ральної підтримки, щоб знайти сили жити далі та рухатись вперед. Радує, що є люди, які знаходять час і можливості, щоб до­помогти тим, хто цього потребує. Добре знана в Носівці майстриня сирної продукції Юлія Фесенко цього тижня порадува­ла три сім’ї переселенців смачними та корисними гостинцями - домашнім козячим молоком та си­ром. Каже, таку допомогу, надаватиме родинам, які постраждали від війни, й надалі. Інша жінка, яка хоче, щоб її ім’я залиши­лось в таємниці, пропонує послуги няні на вихідні, продукти та смаколики для діток за власний раху­нок, фрукти зі свого саду. Ще одна наша землячка Ольга Ларченко, яка живе в Німеччині, прислала чи­малу допомогу у вигляді дорослого та дитячого одягу, домашнього тек­стилю. Наразі Алла ви­ставляє ці речі в групі, тож дехто вже обрав собі об­новки.

Таких небайдужих до чужого горя людей стає все більше. Хтось віддає побутову техніку, одяг, го­родину, хтось здає квар­тиру з оплатою лише за комунальні послуги, хтось пропонує роботу. Для ба­гатьох людей ця допомога сьогодні дуже важлива. Тож хочу висловити щиру вдячність всім, хто приєд­нався до цієї доброї спра­ви.

Джерело: газета “Носівські вісті” від 03.10.2022, Марина ЗУБ

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Носівка, Маріуполь, переселенці, Готко, Фесенко, Стоян, Чайка

Добавить в:
 
 


Центр Комплект