• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Самородок із села Яків Рощепій нікому не продавав своєї душі, навколо якої постійно крутилися «усілякі підступні дияволи»


Самородок із села Яків Рощепій нікому не продавав своєї душі, навколо якої постійно крутилися «усілякі підступні дияволи»

 

Вперше він сказав про це у вічі царському генералу Байдурову, директору воєнного заводу, де планували запустити у серійне виробництво винахід Якова Рощепія – автоматичну гвинтівку.


Стежина заросла до могили патріота-винахідника

Продажний царський чиновник не міг змиритися з тим, що геніальний винахід називатиметься мужицьким іменем, тож запропонував самородку долучити до головного співавторства своє ім’я «з білої дворянської кості». «Селюк», рядовий зброяр царської армії навідріз відхилив спочатку пропозицію, а потім наполягання генерала. І той, не зважаючи на невідкладні потреби царської армії в такій зброї, загальмував її серійне виробництво, а невигідного йому конструктора вигнав із заводу. Невдовзі цього директора викрили у великих аферах, але не було доведено, що генерал дворянської кості продав винахід Рощепія зарубіжним військово-промисловим фірмам. Солдат-винахідник у 1907 році розробив автоматичну гвинтівку з вільним затвором, що автоматично відкривався з притишенням, цей винахід відзначався простотою й компактністю. У царській Росії виробництво такої зброї призупинив продажний генерал-аферист, а в Австрії в 1912 році розробку Рощепія «повторив» зброяр Шварлозе у своєму кулеметі. Ще пізніше у США винахід нашого самородка помічений у автоматичній гвинтівці Педерсена…

Про цей «збіг обставин» написав у газеті «Радянська Україна» від 31 серпня 1950 року Іван Волошин, який приїжджав до Якова Устимовича в село Осовець. Тоді самородок розповів столичному журналісту й про те, скільки «усіляких підступних дияволів звивалося навколо його грішної душі». Один з тих «дияволів» – бельгієць Шифлер, агент чужоземної військової промисловості. Винахідник помітив його, коли ще працював на військовому заводі. Але зустрілися вже після того, як генерал вигнав винахідника з роботи. Агент став настирливо умовляти самородка переметнутися до них у Бельгію, обіцяв раювання на землі. Тоді-то Рощепій сказав й іноземному вербувальнику, що душа солдата нікому не продається. Та, видно, і без рядового Рощепія в царській Росії вистачало й генералів, про яких Тарас Шевченко писав: «… за шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попрости, то одасте». Не перевелися такі і в незалежному українському суспільстві.



Та повернемося до долі винаходу Якова Рощепія. Автоматичну гвинтівку, виготовлену за його розробками, винахідник побачив у 1943 році в руках радянського солдата, що брав участь у звільненні села Осовець від німецьких фашистів. Називалася вона СВТ – «семизарядная винтовка Токарева». Самородок був знайомий з цим знаменитим конструктором зброї, але їхні шляхи розійшлися після Жовтневого перевороту. Проте старий товариш відгукнувся на розшуки Якова Рощепія. Пояснив, що першовідкривач принципів автоматичної зброї десь загубився, а вже радянській країні потрібне було нове озброєння, тож конструктори й скористалися винаходом Рощепія.

Федір Токарєв організував публікації про самородка-зброяра в армійській центральній газеті «Красная звезда», популярному журналі «Огонёк», у спеціальних фахових виданнях, на його прохання приїздив до винахідника й столичний журналіст Іван Волошин з партизанським генералом Петром Вершигорою. Було це в серпні 1950 року, а вже в квітні 1951 року Комісія з призначення персональних пенсій при Раді Міністрів УРСР призначила винахіднику Якову Рощепію персональну пенсію республіканського значення в сумі 400 рублів довічно.

Журналіст Іван Волошин у своїй статті вперше розповів і про вкрадений у Рощепія радянськими аферистами винахід самохідного зернового комбайн. Той комбайн мав би працювати на українських ланах ще з середини 20-х років ХХ століття, коли винахідник здав свою модель з кресленнями до Академії наук УРСР. Але та модель опинилася в одному з музеїв Харкова, а самохідний комбайн українського виробництва з’явився на полях аж у 1947 року, і винахідник не зміг довести радянським бюрократам, що то його конструкція.

Більше того, після всесоюзного визнання Рощепія винахідником автоматичної зброї, після призначення персональної пенсії, рядовий, але визначний самородок, який нікому не продав своєї душі, навіть за раювання в Європі, знову опинився в забутті своєї держави. Помер він в 1958 році й похований без найменших почестей на кладовищі рідного Осовця. І лише завдяки наполегливості колишнього вчителя історії Осовецької школи Михайла Митрофановича Дідика, вулиця села, де народився і жив винахідник, була названа його ім’ям. Одначе в 1979 році, коли виповнилося сто років з дня народження відомого в світі винахідника, єдиного в районі персонального пенсіонера, ніде й згадки не було про цю подію.

Про обкраденого й забутого винахідника згадали на 110-ту річницю з дня народження… у їдальні Щаснівської школи, де редакція районної газети і дирекція школи організували «вогник» пам’яті славного земляка (село Осовець входило до Щаснівської сільради). А в уже згаданій газеті «Радянська Україна» від 17 березня 1990 року на першій шпальті з’явилася стаття під заголовком «Ще не пізно гідно увічнити пам'ять видатного винахідника-самородка». Там була пропозиція назвати одну з вулиць у Бобровиці й Чернігові ім’ям Якова Рощепія.

Не назвали й досі. Зате постаралися стосовно дати народження – вкрали справжню дату: на прохання далеких родичів судовим рішенням встановили день народження 26 червня 1879 року. Хоч в повторному свідоцтві про народження, виданому персональному пенсіонеру, написана інша дата народження: 10 листопада 1879 року. Невже через 120 років знайшлися якісь родичі, що пам’ятають, коли насправді народився видатний родич? У 2009 році, коли з’явився задум встановити нову дату народження, живою була єдина дочка винахідника, але не від неї йшла затія. Щось стукнуло в голову далеким родичам, які в 1989 році не могли знайти могилу винахідника, бо на ній не було навіть звичайного хреста. Допомогли відшукати місце поховання колишні сусіди, що живуть теж біля кладовища, де і Рощепії жили. Тоді ж земляки становили на могилі гранітну плиту, а згодом – пам’ятник.


Тут повинно стояти обіцяне погруддя Якова Рощепія

Грандіозно відзначали в Щаснівському клубі 130-річчя з дня народження, випустили кольоровий плакат з недолугою віршованою писаниною і портретами керівників – від голови Верховної Ради Володимира Литвина до керівників області й району. Всі клятвено пишаються тим, що Яків Рощепій був українцем, що він прославив Україну на увесь світ, винахідник світового рівня, примножив інтелектуальні і духовні здобутки українського народу і т.д. Голова парламенту пообіцяв звернутися до уряду з клопотанням про встановлення пам’ятника-погруддя винахіднику на вулиці, де він народився, проведення робіт з благоустрою садиби-музею Я. Рощепія, перейменування однієї з вулиць у Бобровиці тощо. Почесні місця на цьому розцяцькованому плакаті зайняті портретами далеких родичів, їхнє віршоване словоблуддя.

Підсумком того «гідного» ювілейного увічнення пам’яті винахідника є те, що нічого не виконано з обіцянок, намальованих на піар-плакаті. А той, хто прославив Україну, хто показав справді патріотичний приклад, як нікому не продавати свою душу, – далі залишається в забутті. Це що – стає вже національною рисою?

«Чернігівщина» №44 (862) від 4 листопада 2021, Григорій Войток

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Рощепій, винахід, автоматична, гвинтівка, пам’ять, могила, погруддя, Бобровиччина, Осовець

Добавить в:
 
 


Центр Комплект