Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям про людей » Лісова казка сім’ї Ювченків, які ходять по гриби під новий рік

Радио
Радио

Лісова казка сім’ї Ювченків, які ходять по гриби під новий рік

 

Марина та Віталій Ювченки щороку чекають дня Сосниці, щоб відсвяткувати. Для них це свято особливе, адже в цей день багато років тому вони зустрілися на святкуванні дня міста і з того часу більше не розлучалися. І якби раніше хтось сказав, що вони стануть подружжям, то нізащо б у це не повірили. А все тому, що сиділи в школі за однією партою і ніякого натяку не було навіть на дитяче кохання. І, як часто буває, Віталій задирався до сусідки по парті, а Марина давала здачі.



ДЕНЬ СОСНИЦІ - СВЯТО ОСОБЛИВЕ

Сім’я Ювченків проживає у Сосниці. Молоді, креативні і мають багато чого спільного в житті. День народження в обох 14 числа, тільки Віталій святкуватиме в жовтні, на Покрову, а Марина вже відзначила в травні. В школу ходили в один клас і шкільну парту теж мали одну. Віталій, як і будь-який хлопець, задирався до Марини, а вона давала йому здачі. Про кохання тоді не йшлося взагалі. Якби тоді хтось сказав, що вони в майбутньому одружаться, то посміялися б і нізащо в це не повірили. Та доля любить жартувати, і вони тому добрий приклад.

Після школи Марина вступила до Харківського патентно-комп’ютерного коледжу і 4 роки навчалась там. Повернулась до Сосниці і про свого сусіда по парті давно забула. Та одного разу зустріла його на святкуванні дня міста. Виріс, змужнів, та здивувало її інше. Вони випадково зустрілись, розговорились і весь день провели разом. їли куліш. Ввечері Віталій провів Марину додому. Та зранку наступного дня пролунав дзвінок з незнайомого номера. «Привіт, що робиш?» - почула Марина. Яким було її здивування, адже це був Віталій, якому вона не залишила номера телефону, бо він його не спитав.

Запала вона йому в душу, адже і Марина вже не була дівчиськом зі школи, а стала справжньою красунею. Так і перетворилося їх спілкування в кохання, про яке колись і подумати не могли. А вже наступного року на Петра і Павла були подружжям. І життя сімейне своє почали з вінчання, з Благословення Божого і жодного разу не пожалкували про свій вибір. Більше того, вони переконалися, що просто створені один для одного і тепер не уявляють життя порізно.

Марина мешкала з батьками, які забрали жити до себе її бабусю. Житло пустувало і бабуся подарувала його онуці. Вирішили одружитися і піти жити окремо в цей будинок. Та тільки ось ремонт в ньому запланували зробити до весілля. Віталій має руки золоті і все зробив сам. Ще до зустрічі з майбутньою дружиною працював на будівництві, їздив за кордон. Навчився плитку класти, з гіпсокар-тоном працювати і ламінат послати, і сайдинг прикрутити - будь-що. І в ніч перед весіллям вперше переночували у будинку з вже зробленим ремонтом. Віталій крім того, що добрий майстер, має в голові велику фантазію і своє обійстя перетворили на справжню лісову казку. Тільки ось цю казку створював з того, що повинно було згоріти у вогнищі.

Через два місяці після весілля запропонували роботу в Холминському лісництві - пішов. В лісі пиляли деревину і була вона частенько суха, стара і годилась тільки для дров. Якось трапилось дерево з дуплом всередині. «З нього вийде гарна рамка на фото»,- подумав чоловік і відпиляв невеличкий відрізок та приніс додому. Згодом відшліфував креативну рамку, покрив лаком і всередину помістили фото трирічного синочка Віті. Вийшло гарно.

А тоді все частіше почав зустрічати в лісі незвичні явища природи: то гриби побачив на березі великих розмірів, які росли в декілька ярусів. Обережно зрізав і приніс додому. Іншого разу зустрів гриби, які виросли прямісінько на гілці горобини. Незвичне і красиве їх розташування прибуло до двору прямісінько з гілкою. Будь-яка палка з дерева кривої незвичної форми в голові Віталія народжувала нову ідею, що можна з неї зробити і це ставало спасінням для неї, адже її чекало вогнище. Вирубку проводили і серед дубів, де під пилку потрапляли давно сухі й іноді підтрухлі довгожителі лісу. І знову криві і сухі гілляки, які мали спалити після того, як відібрали більш-менш підходяще для дров, Віталій став забирати додому - згодиться. І згодилось.

АЛЬТАНКА

За два роки потроху назбирав старих дубових залишків і змайстрував з них альтанку. Верх її накрив шалівкою, яку поклав горизонтально одна на одну, щоб дощ стікав по ній. Сам дах розмістив на 6 старих дубових стовбурах і між ними перила змайстрував саме з кривих старих дубових гілок. І чим кривішу форму мала деревина, тим красивіше виглядала.

Якось почув, що в колишньому будинку відпочинку ім. Щорса розпродували майно і з цікавості завітав подивитись. Те, що побачив серед речей, навряд чи когось би зацікавило, та йому вистачило одного погляду і відразу майнула ідея - мені треба. Це були два нові й одне старе, дерев’яні колеса в металевих обручах для воза. Колись будинок відпочинку утримував свого коня для роботи і з тих часів залишився старий віз і запасні нові колеса до нього. Зараз підвода осучаснена і колеса на ній гумові, тому навряд чи комусь знадобились давні «трофеї». Саме ними Віталій і прикрасив альтанку. Вписались вони в інтер’єр дуже доречно, надавши «лісовій» альтанці особливого шарму. А ще купив разом з колесами... стару, вирізьблену, дерев’яну статую козака, розміром з півтора метра висотою, яка прикрашала обійстя колишньої оздоровниці.

І поставили «сторожа» біля альтанки. За вусатого, дерев’яного козака заплатили 200 гривень. Може, комусь було б і шкода дати таку ціну, та для них він просто безцінна знахідка.

КОЛЕКЦІЯ СТАРИХ РЕЧЕЙ

Подружжя Ювченків дуже цінують старі речі і зібрали їх на своєму подвір’ї цілу колекцію. Якось їхали і під дорогою побачили, як хтось викинув старі глиняні горщики. Зупинились і знахідку поклали до багажника автомобіля. А вдома вони відразу стали окрасою квітника. Віталій вже давно змінив місце роботи, та не змінив своє захоплення і цікавість до комусь не потрібних старих речей живе досі.

Зараз працює у благоустрої водієм на спецмашині, на якій обпилюють дерева.

Буває, що працюють по селах й іноді повертається додому з чимось для себе цікавим. Якось у одного чоловіка на подвір’ї лежав під парканом скляний бутель. І був він не круглий, а трикутної форми. Поцікавився, чому така річ просто викинута? Чоловік сказав, що йому він зовсім не потрібен і що Віталій може взяти його собі, якщо є бажання. Ото була несподіванка і бутель незвичної форми знайшов собі місце біля альтанки. В колекцію до нього поставили ще декілька старих буте-лів і графинів різних розмірів, які знайшли на горищі.

Посеред квітника красується товста гілка з дерева, яка настільки викривлена, що, побачивши її, відразу дивуєшся, як таке взагалі могло вирости. А на кутку огорожі для квітів замість стовпця - деревина догори ногами з кореневищем до верху. І коріння теж цікавої форми, що викликає здивування. А ще поряд альтанки є садовий столик і чотири стільці. І зроблені вони з коріння дубів. Тільки і їх чекала доля згоріти у вогні, якби не Віталій. Колись, коли ще працював в лісництві, старі дуби попиляли і покорчували пеньки, щоб на тому місті посадити нові деревця. Тільки глянув чоловік на них - і відразу придумав, що з них вийдуть стільці, а з кореня більшого розміру - столик. Так вони і опинились у дворі, де відбулось їх нове народження. Поряд скляної колекції гордо стоїть велика стара ступа, яку знайшли просто на смітнику. Є і металева праска, яка не бачила електроенергії жодного разу, адже розігрівали її гарячим вугіллям. Господар зробив їй нову дерев’яну ручку, пофарбував у чорний колір і тепер ця річ прикрашає собою подвір’я. Біля ступи стоїть і діжечка. Люстра в альтанці зроблена теж з дерева і це також фантазія чоловіка.

ОЗЕРЦЕ

А ще окрасою на подвір’ї стало озерце, яке зробили за "лісовою спорудою". Форму водойма має видовжену приблизно два на три метри. Береги з усіх сторін виклали камінням, поряд якого насадили квіти. І з однієї сторони спорудили альпійську гірку з каміння, на вершині якої розмістився кувшин. А головною родзинкою стало те, що з кувшина струмочком тече вода. І це було чи не головною мрією Віталія, щоб пити каву в альтанці і слухати «пісню» струмочка. Через інтернет замовив насос і встановив його в озерце. Тільки ллється вода з кувшина в дерев’яний видовбаний жолоб, а тоді вже в озерце. Є тут і качечки, тільки вони декоративні, а ось риба у водоймі справжня - жи -вуть карасі! Є в озерці і справжні водяні рослини, які надають йому красу і природність. А принесли їх з Убеді і вони добре прижились на новому місці.

Та найголовнішим скарбом для сім’ї Ювченків є справжній Тульський самовар, який дістався їм від прадіда. На ньому є клеймо виробника. Та це єдина річ, яка знаходиться в будинку і поставити його в «лісовому музеї» господарі не наважилися.

Біля двору Ювченків ріс великий ясен. Місцева влада визнала його аварійним і його спиляли. Віталій оком глянув на гілля, що лежало на землі, і відразу майнула думка, що з них можна зробити гойдалку. Працівники дали господарю три палки для такого гарного діла - нехай залишиться згадка про високе дерево, яке дошкуляло, адже листя з нього на подвір’ї ох і по-повигрібали щоосені. Тепер деревина сохне і вже скоро у дворі буде змайстрована гойдалка з кривих палок, як нині модно!

САД

А ще подружжя любить доглядати за садом. Старий сад вже не родив, тому мусили його викорчувати і посадили новий. Ростуть молоді груші, яблуні, персики, абрикоси, черешні. Та єдине, що залишили зі старого саду, це виноград, який ще дід Марини привіз з Чехословаччини і посадив. Хоч і старі лози, а родять. Ягоди буйні, зелено-фіолетового кольору і зберігаються грона в погребі аж до весни. Цей сорт винограду є в сосничан, адже ділилися ним колишні господарі залюбки. Діда вже нема на цьому світі, та він залишив людям про себе добру пам’ять і його досі згадують добрим словом. Та окрім дідового сорту посадили ще чотири нові кущі різних сортів.

А ще є малина, яку ростять по-своєму. Кущі малини привезли родичі з Прилук. Половину кущів обрізають, а половину ні. Тоді ягоди буйні і там, де обрізали, восени знову скуштують солодку смакоту. Любить Марина і квіти, і в городі все садити. Розсади помідорів сіє трохи, решту купує. А ось перці вирощує сама. Та якось стався один казус. Чоловік любить дивитися реаліті-шоу. Як справжній чоловік, з цікавістю з ним переглядав і малий синочок Вітя, якому вже три роки. Це ж яка цікавість для дорослого, коли авто долає грязюку або гребеться в землі, не кажучи вже про дитину. На підвіконні стояли коробки, в яких була вже підрощена розсада перців. Марина вийшла у двір на декілька хвилин, а коли зайшла в будинок, мало не зомліла. Син добрався до підвіконня, поскидав коробки на підлогу, повивертав землю з розсадою і машинкою ганяв по землі туди-сюди, видаючи при цьому по-дитячому: б-ррррр, б-ррррр. Частина перців була знищена, та все ж трохи уціліли і дали восени врожай. А тоді тільки сміялися і згадували цю історію, як перці перед висадкою побули «на ралі».

Підростає і старша донька, яка теж має різні здібності і вирізняється серед інших дітей. В неї дуже багато енергії і ходить вона займатися танцями. А ще шкільні заходи без неї не обходяться. Веде свята, співає, грає різні сценки, вистави. Виступає на сцені, в школі-інтернаті. За свої виступи має багато медалей. А ще їй страшенно подобається робити щось руками. Вона, як і господар їхнього будинку, має креативні погляди на речі. Шиє із залишків тканини іграшки, розмальовує. Любить допомагати мамі, хоча часу на це вільного не так і багато. В артистів завжди так - тренування, тренування...

МРІЇ, ПЛАНИ, РОБОТА - ВСЕ ЦЕ ЗБЛИЖУЄ

Та є ще одна споруда на подвір’ї, яку полюбляють господарі, - це накрита така собі кухня - тераса, де теж усюди видно «лісовий смак». Змайстрував Віталій полиці, де тепер стоять старинні речі -сита, ступки для затовкування і так далі. Барна стійка розмістилася між двох дерев’яних пеньків. Іноді каву п’ють і тут. Є в дворі ще одна річ, якою сім’я Ювченків користується в задоволення - це кострище, як називають його самі. Великий диск з авто обклали камінням і посеред нього на вогні готують страви. І сковорідку для кострища Віталій зробив сам з тракторного диска, який має форму вигнутої тарілки. Смажать на ній різне. Раніше у Марини була мрія - турецький казан. Він має плоске дно і в ньому ніколи не підгорить страва.



Мама знайшла його в інтернеті і подарувала доньці. Тепер готують і в ньому. А ще в планах чоловіка зробити мангал. Вдома є металева підставка для швейної машинки. Метал добротний, трохи часу і буде зроблено. Має зварювальний апарат, тому скоро на подвір'ї буде новий пристрій. Віталій взагалі дуже не любить в когось щось просити й інструменти має свої. Навіть бетономішалку купив - згодиться. Зараз в гаражі зробив заливку і планує побудувати грубу, щоб гараж взимку опалювався, якщо буде потреба в морози попрацювати.

А ще мріє подружжя про камін в будинку і невеличку баню. Можливо і зроблять, адже мають запал і підтримують один одного. Дружина для чоловіка надійний помічник. Дарма, що жінка, та завжди в усьому йому допомагає.

А ще в подружжя є одне спільне захоплення - це рибалка. Часто просять бабусю, щоб та після роботи посиділа з онуками, а вони сідають в машину і мчать до водойми. Азарт такий великий, що ніщо не завадить, окрім одного, це чітко встановлений час бабусею, коли повернутися. Комарі дошкуляють, та одягаються добре. Було, що вкусити було нікуди (добре вдягнені), так за обличчя так нагризли, що повернулись ніби не з рибалки, а з пасіки. Та адреналін від пійманої риби все рівно бере своє і ніяким комарам його не відібрати. Та іноді і дітей беруть з собою на природу, тільки не на риболовлю, а по гриби. Минулого року збирали їх так, ніби в казці про підсніжники, бо взяли з собою доньку Марійку, малого Вітю і санчата. Снігу намело добре, адже це було напередодні Нового року. Знайшли гриби гливи (часто називаємо російською - вешенки), які морозу не дуже бояться і назбирали цілий пакет. На новорічному столі смакували свіжими грибами. Цьогоріч знову планують напередодні Нового року поїхати з дітьми і санчатами по гриби. Все в їх житті, як і повинно бути, - планують, мріють, обговорюють, роблять і просто живуть.

А ось завтра знову підуть святкувати день Сосниці і серед натовпу людей вони будуть дивитися один на одного закоханими очима. І Віталій прошепоче своїй дружині на вушко:

— Кохана, а тепер ідемо святкувати початок нашого щасливого життя!

Джерело: газета «Вісті Сосниччини» №37 (10114) від 11 вересня 2021, Наталія Матвієнко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Ювченки, Сосниця

Добавить в:
 
 


Центр Комплект