• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Дівчина в рожевому пальто стала дружиною


Радио

Дівчина в рожевому пальто стала дружиною

 

Молоде подружжя 28-річна Ольга та 30-річний Євген Колоси 14 вересня відзначили два роки спільного життя. А познайомили їх друзі на День Святого Миколая. І те, що Святий Миколай здійснює бажання, переконалися особисто. Обоє сосничани, та Оля раніше ніколи не бачила майбутнього чоловіка. Вчилась у Сосницькому ліцеї. Одного разу він побачив її на вулиці, замилувався і подумав про себе: якби я хотів, щоб ця дівчина в рожевому пальто була моєю дружиною. І небо його почуло.



ВСЕ ПОЧАЛОСЬ ІЗ СОЦМЕРЕЖІ

Оля та Євген Колоси живуть у Сосниці. Молоде подружжя має маленького синочка Ваню, якому тільки виповнилося 3 місяці. І 14 вересня для них особлива дата, адже в цей день два роки тому вони одружилися. Ольга та Євген впевнені, що судилися один одному, і вірять в дива. А все тому, що їхнє знайомство відбулось на День Святого Миколая. Обоє жили в Сосниці - вона на В'юнищі, він за військкоматом. Та до самого дня знайомства Оля ніколи не бачила Євгена. А ось він пам'ятає, як зустрів її на вулиці. Вона вчилась у місцевому ліцеї і йшла у рожевому пальто. Красуня з добрими очима і ніжними рисами обличчя. Він побачив її і подумав: якби я хотів, щоб ця дівчина в рожевому пальто була моєю дружиною. Та мить промайнула, і дівчина пішла далі, навіть не помітивши хлопця. А тоді, після закінчення ліцею, поїхала до Конотопа, де вивчилась на медсестру. Повернулась до Сосниці. Влаштувалася до Менської лікарні і три роки працювала там. Два роки їздила з дому, а тоді знайшла в Мені квартиру і півроку жила там. Та якось через декілька років з моменту тієї зустрічі, коли зустрів її на вулиці, вони зустрілись. Це був день Святого Миколая. Їх познайомили друзі. Євген впізнав незнайомку в рожевому пальто і засяяв. Після того дня він знайшов її в соцмережах і почав писати щоранку: «Привіт, як справи?»

- Із ввічливості я відповідала, що все добре, - каже Оля. Так і почали спілкуватися. Одного вечора, коли дівчина жила на квартирі, хлопець подзвонив. Розговорились. Євген сказав, що йде гуляти.

- А як же ти підеш гуляти, якщо на вулиці дощ? - спитала вона.

- А я на машині, тому дощ мені не страшний, - відповів Євген.

Оля якраз збиралася переїхати і спитала, чи не перевезе він її речі додому, раз в нього є авто.

- Без проблем, перевезу! - сказав хлопець. І перевіз. А коли речі були дома, запросив її у кіно. Так і почали зустрічатися. Кохання між ними народжувалося, як схід сонця на світанку - чим сонце вище, тим кохання міцніше. І один без одного більше себе не уявляли. Вирішили побратися і почати своє життя самостійно, окремо від усіх. А для цього потрібне було житло. Все обдумали і вирішили поїхати до Польщі, щоб разом заробити кошти на омріяний будинок.

У ПОЛЬЩІ ЗАРОБИЛИ ГРОШЕЙ НА БУДИНОК

Під кінець 2018 року зібрали валізи і Новий рік зустрічали в іншій країні. Через інтернет підшукували житло в рідному місті. Хотіли будинок і варіант квартири навіть не розглядався. Обоє обожнювали природу. Євген з 6 років рибалив. І одного разу натрапили на оголошення, що недалеко від Будинку відпочинку продається будинок. Поряд ліс. Подумали, що поки повернуться до України, в оселі будуть інші власники. В квітні 2019 року повернулися до Сосниці. І яке диво - знову в інтернеті побачили це ж саме оголошення. Раз будинок не продався, то вирішили глянути на нього. Жінка, яка продавала житло, забрала маму, що жила в ньому, до себе в Прилуки. Домовились про зустріч і поїхали дивитись.

— Як зайшли на подвір'я, відразу відчула - моє! Таке відчуття, ніби жила тут все життя! - каже дівчина.

Та і колишня власниця теж призналась, що вони перші, хто сподобався з покупців і що за хатою жаліти не буде, адже бачить, що в добрі руки потрапить її рідне обійстя.

Відразу купили і перейшли в омріяне житло. Це був червень, а у вересні відсвяткували весілля. Так і почалося їх сімейне життя.

СВОЮ КАЗКУ ТВОРЯТЬ РАЗОМ

Першим ділом взялися за старі дерева. Спиляли яблуню і вишню, яка схилилася до сусідів на паркан. Причепурили сад, який росте вдовж на половині городу. В кінці городу ціла алея бузку, від якого весною під час цвітіння справжній рай. А за ним сосновий ліс. Їхнє подвір'я передостаннє на вулиці, а далі широкі обійми лісової краси. З іншої сторони дороги городи і перед очима воля. Двір великий, є де розгулятись. У дворі стояв літній душ, який залишився від колишньої власниці, - прибрали. На його місті виявили яму. «Було б добре, якби тут розмістилося озерце», - подумала Оля. І зробили. Чоловік привіз велику шину, залили дно цементом, на якому залишили відбитки своїх долонь і заповнили водою. Та вода збігла і з дна весело махали їхні відбитки. Переробили знову і вже цього разу озерце залишилося повноводним. Обклали його камінням і обсадили квітами. Прикрасили садовим декором. Це і милі жабки, і барвисті качечки, і гарні черепашки. Зі старої діжки зробили столик і саме вона надихнула оформити зону відпочинку в українському стилі. Євген змайстрував лавку зі спинкою. З лози сплели пліт і прикрасили його глечиками. На лавку поклали полотно і Оля пошила подушечки. Єдина прикрість, це дощ, і тоді доводиться ховати м'які речі з лавки. Колишня господиня залишила клумби, де ріс седум (очиток). «Треба придумати з ним щось гарне», - подумала Оля. Якось гуляла в лісі і побачила під сосною цікаву гілку незвичної форми. Прийшла додому і в голові виникла ідея зробити рокарій. «І саме та гілка мені може знадобитися». На вулиці йшов дощ, та це не стало на заваді, коли в голові вже роїлись думки і вимальовувались плани. Пішла до лісу і принесла знахідку додому. Коли та висохла, зачистила, відшліфувала і покрила лаком. Чоловік привіз ракушняку, подрібнив. Розпланували місце для рокарію і взялися за його створення. І саме ця гілка стала окрасою, адже мала таку форму, що в середину Оля посадила очитки. Вже мала до того часу на подвір'ї 8 видів цих рослин. Один з лісу принесла її мама, інший різновид знайшов чоловік і теж приніс додому, деякі купили. І коли всі сорти розміщували в рокарій, то ніби склали пазли до купи - так все красиво і гармонійно вийшло. Ті очитки, які посадили не в сосновій гілці, обклали сосновою корою (якої за забором тьма). Засипали подрібненим ракушняком і в центрі дивної клумби поклали красивий глечик, з якого витікав струмочок з каміння. Камінці пофарбували в блакитний колір і це стало яскравим декором рокарію. Вся композиція виглядає ну дуже гарно.



Та іншого разу Оля знову знайшла в лісі ще одну гілку цікавої форми. Принесла додому, знову зачистила, прикрила лаком і встановила її біля плоту. А на неї повісила крихітну гойдалку, на яку посадила іграшкову фею.

І ця композиція додала чарівності на подвір'ї. А ще біля плоту є кам'яне вогнище, над яким, як над справжнім вогнем, висить на дерев'яній палці чайник. Та і тут не обійшлося без фантазії молодої жінки, адже в яскравому блакитному чайнику ростуть червоні петунії. А замість вогню каміння, серед якого красуються ті ж очитки. На чайнику приклеєні декоративні метелики. До речі - в одній кімнаті в будинку вся стіна задекорована цими ж метеликами і виглядає красиво.

Та це не єдиний декор в будинку, зроблений умілими руками господині. Свою фантазію втілила у віночки, якими прикрашає двері. Щоразу вони різні. Це і новорічний вінок, і на Паску відповідний. І осінь, і решта інших. Вони також додають затишку в оселі. Земля, де живе подружжя, піщана. У спекотну погоду доводиться прикласти зусиль, щоб полити рослини. Якщо на суху землю лити воду, то вона просто розтікається в різні сторони. Щоб труд не був марний, ставлять під рослини пластикові пляшки з обрізаним дном доверху і наливають воду в них. Та попри такий ґрунт все рівно багато різних квітів. Цвітіння починається з самої весни і закінчується тільки з настанням морозів. Є проліски, підсніжники, тюльпани, нарциси, лілії, троянди. Сіє айстри. Та найбільше всюди чорнобривців. Ці квіти найкраще ростуть у піщаному ґрунті, і тому Оля їх садить якомога більше. В планах зробити насипні високі грядки, куди хочуть завезти добрий ґрунт і в них вирощувати овочі. На цьому плани не закінчились - є думка зробити сухе озеро, де замість води буде каміння. Євген планує зробити на ньому млинок, дерев'яний місток. Оля хоче обсадити майбутнє кам'яне озеро ромашками, синіми хостами. Місце, де буде чудо з каміння, вже вибрали. На подвір'ї є одна річ, яку вже майже зробили - це вулик для краси. Верх в ньому вже накрили очеретом. Ще трохи часу, і буде з нього наступна перлина декору. А зараз перебудовують веранду. Планів повно. Та завжди прагнуть чистоти, затишку і порядку.

З МИЛИМ РАЙ І У МАЗАНЦІ

Оля вважає свого чоловіка справжнім подарунком долі. Щоб йому не сказала, щоб не попросила, він завжди погодиться і зробить. Жодного разу не сказав, що навіщо це треба. Допомагає в усьому - і посуд помиє, і підлогу, і їсти приготує. Дитина маленька і це розуміє. Взагалі їхні погляди на життя одинакові і дивляться в одному напрямку. Жодного разу не дорікнув, що дружина витратила кошти на квіти. Замовляла через інтернет самшити, ялівець та багато чого іншого. Та і любить чоловік робити подарунки дружині у вигляді квітів, різних садових прикрас. Дружину любить, а вона любить його. Оля завжди думала, що в неї буде добрий чоловік. І дуже давно, ще до тої першої зустрічі в рожевому пальто, на підсвідомому рівні чомусь була упевнена, що в неї буде син Іван. І коли завагітніла, то гладила ніжно живіт і говорила з синочком, звертаючись до нього по імені. А коли народився нащадок, Оля відразу назвала його Ванею і чоловік навіть слова проти не сказав. «Якщо в нас ще будуть діти, то ім'я нехай вибере батько», - каже Оля. - Попереду багато планів, та чоловік каже: Були б ми, решта зробиться!»

Ми дуже гордимось, що самі заробили на будинок. Не взяли ніяких кредитів. Та, навіть, якщо б і не купили, то я згодна б була піти з коханим жити в хату-мазанку. Побілила б всередині і жили б. Хочу сказати всім дівчатам: не женіться за красою, грішми, а обирайте поряд себе чоловіка до душі. І тоді будете щасливі!

Вона любить свого Євгена, готує з радістю для нього торти, тістечка, різні страви і дякує долі, що щаслива з ним. А він щасливий, що та незнайома дівчина в рожевому пальто стала його дружиною, про що він подумав, як тільки побачив її вперше. Дива трапляються і родина Колосів знає про це, як ніхто!

Джерело: газета «Вісті Сосниччини» №38 (10115) від 18 вересня 2021, Наталія Матвієнко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Колоси, Сосниця

Добавить в:
 
 


Центр Комплект