• Брухт ДальнобойСервис


Цементних справ майстриния

З нею ми зустрілися вдома, на околиці Великої Загорівки, де у тінистому гаю сховалося батьківське обійстя. Подвір’я буяло зеленню різномастих квітів, десь тихо грала музика, ніяким чином не перебиваючи спів пташок, а кожен куточок демонстрував - тут живе творчість: шибки веранди, розмальовані веселими, ще новорічними картинками, акуратні скульптури прикрашали кожен куточок двору. Ось під виноградом сидить дівчинка у чудернацькому довжелезному капелюсі, у клумбі, наче у пошуках якоїсь поживи, застиг лелека, а під будинком причаїлося грибне сімейство. Біля чергової скульптури схилилася авторка робіт, тендітна 17-річна Оксана Байло. Лише кілька місяців тому вона відкрила для себе нове, незвичне для дівчат її віку захоплення, - створювати скульптури з цементу, а її роботи вже прикрашають подвір’я рідної школи.



Оксана чудово володіє й звичнішими для жінок вміннями: малює, вишиває, плете бісером, взагалі любить працювати руками, створюючи щось естетично красиве. Колись на шкільний конкурс принесла деревце з листям-сердечками з кавових зерен. А ще, як і кожна сільська дівчина, активно допомагає мамі по господарству (а його мають чимало!), глядить молодшу сетричку Валю, працює на землі. До того ж, цього року мала ще й до навчання готуватися старанніше, бо ж закінчувала школу, проходила незалежне оцінювання, складала плани на майбутнє...

Мабуть, у пошуках якогось відпочинку і творчого натхнення й відкрилося для Оксани це нове захоплення. А почалося все з бажання зробити звичайну садову вазу.

«Поки переглядали різні варіанти в інтернеті, натрапила на фігурки, виготовлені з цементу, - розповідає юна майстриня. - Раніше, звісно, я з таким матеріалом взагалі справи не мала, але захотілося спробувати. Попросила батьків привезти з Борзни мішок цементу, дріт і порожні пляшки, старий ляльковий одяг і капрон знайшлися вдома. Першою моєю роботою була «Скандинавська дівчинка». За основу там слугує пляшка, яка одягається у капрон і все це заливається цементним розчином. Ним же треба просочити й одяг майбутньої скульптури, «одягти» ляльку, а коли все застигне - розфарбувати та вкрити шаром лаку, щоб ні сніг, ні дощ її не зіпсували».



Усім тонкощам роботи Оксана вчилася сама лише за відеопорадами у інтер-неті. Не все вдавалося з першої спроби, проте наполегливість і терпіння принесли плоди. Тепер у своїй роботі дівчина не бачить нічого складного, працює впевнено і акуратно, як справжній скульптор, у рукавичках, тож забруднитися не боїться.

Лише за перші два місяці роботи Оксана використала до 80 кілограмів цементу, зробивши більше десятка різних садових скульптур. Щось підгледіла у мережі, а якісь фігурки вигадала сама. До речі, дівчина працює без будь-яких ескізів, просто малюючи бажану картинку у голові.

«Найбільше мені подобається саме процес вигадування чогось новенького і порівняння задуманого з кінцевим результатом, - ділиться співрозмовниця. - Ось, наприклад, до-мовичка, який виглядає з-за воріт, я вигадала сама. Декого наш пильноокий охоронець лякає, тому йому дали колюче прізвисько «їжачок». Мені особисто найбільше подобаються грибочки, хоч робити їх чи не найпростіше.

А ось лелека, одного з яких я подарувала школі на останній дзвоник, вийшов настільки вдалим, що дехто з односельців був упевнений - садову скульптуру я купила готовою. Звісно, зробила я її сама. Виготовила навіть двох птахів, на першому вирішила потренуватися. Адже він робився трохи за іншою технологією: потрібно було спочатку зробити каркас із дроту.

Для наступної роботи -величезного собаки - застосувала вже інший підхід: основу вирізала зі шматка пінопласту. А тоді брала жменю цементу, потроху додавала води, щоб відчути пальцями потрібну консистенцію і вже по формі ліпила, наче пластиліном».



Ще один пес також оселився на шкільному подвір’ї. Його авторка разом із вишитим рушником та картиною з бісеру, виготовленими так само власноруч, подарувала на власному випускному вечорі. До речі, свої роботи Оксана ніде не виставляє і не продає, працюючи лише задля власного задоволення.

Рідні усіляко підтримують захоплення дівчини. Які матеріали потрібно - купують, молодша 8-річна Валя інколи навіть береться допомагати сестрі, щось притримати чи перев’язати. Мама вже зробила наступне «замовлення»: поруч охоронця Їжачка хоче «посадити» барвистого папугу. Сама ж Оксана мріє зробити фігуру козака у повний зріст. А поки шукатиме свого шляху далі: за місяць розпочне навчання у нашому сільськогосподарському технікумі й продовжить розвивати майстерність у новому захопленні, зайвий раз доводячи: немає різниці з яким матеріалом працювати, скільки тобі років чи якої ти статі, якщо в голові народжуються яскраві ідеї, а вмілі руки створюють дивовижні форми. Головне - творити з душею.

Джерело: газета "Вісті Борзнянщини" №31 (9953) від 31 липня, Марина Гриненко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: ВеликаЗагорівка, Борзнянщина, Байло, скульптор

Добавить в:
 
 


Центр Комплект