• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Життя сосничанки в королівстві Норвегія


Талион

Життя сосничанки в королівстві Норвегія

 

Ще в дитинстві Юлія мріяла, що буде говорити англійською і в 3 класі придбала пробний урок «Єшко» для вивчення англійської мови. Граючись на вулиці з подругою, повторювали слова одна одній, які вивчили. На тому тоді все і закінчилось. Будучи студенткою, вона поновила вивчення англійської мови. Була ціль - працювати в іноземній компанії. Та доля повернула так, що дівчина тепер живе у королівстві, яке.є одним із найуспішніших у Європі, адже вийшла заміж за іноземця. їхня дружба почалась з того, що він написав їй лист на електронну адресу у вересні, а вона відповіла аж у березні наступного року. Навіть не підозрюючи, що стане його дружиною. Серед однієї з найщасливі-ших націй на землі їй не вистачає тільки одного і є дещо, чим вона здивувала друзів-норвежців, хоча для неї це звична справа.



Юлія Михайлівна Енгер раніше жила в Сосниці і мала прізвище Матвієнко. В Масалаївці знаходився бабусин будинок, де зараз живуть її батьки Тетяна Петрівна та Михайло Васильович. В селі садили городи, тому вся сільська робота дівчині була знайома. В дитинстві вона мріяла, що житиме за кордоном і в неї буде зовсім інше життя. Якось у 3 класі придбала пробний урок «Єшко» для вивчення англійської мови. Разом з подругою слухали, як треба вимовляти слова і граючись говорили одна одній почуте. Та на тому пробному уроці тоді все і зупинилося. Закінчила 9 класів і вступила до Сосницького с/г технікуму - і в батьків на очах, і освіта буде. Далі вступила до Харківського національного аграрного університету ім. Докучаєва, де вивчала бухгалтерію і аудит. І вже тут на 3 курсі вона повернулась до вивчення англійської мови, бо її планами на майбутнє була робота у міжнародній компанії, де без знання іноземної мови ніяк.

Вивчення давалось легко, була здібною. Технікум і університет закінчила з червоними дипломами. У 2009 році поїхала на роботу до королівства Норвегії за програмою для студентів «Працюй і подорожуй». Працювала і жила в Осло в одній сім'ї 4 місяці. В господаря був син і якось на його день народження до них прийшли гості. Серед них був і його двоюрідний брат Андерс. На святкування запросили і Юлію. Познайомились. Та невдовзі дівчина мала повернутись до України. Андерс взяв її електронну адресу. І вона повернулась додому.

Андерс написав листа, в якому запитував як погода і як доїхала. Відповіла, що долетіла добре, погода чудова. На тому і закінчилось їхнє спілкування. А тоді через півтора року у вересні він знову написав їй листа. Юля готувала дипломну роботу. Всю увагу зосередила на ній. Прочитала лист, і забула відповісти. А тоді у березні наступного року побачила знову той самий лист в електронній пошті і дала відповідь. З того часу і почалося їхнє спілкування. Тоді обоє зареєструвалися у фейсбуці і спілкування стало більш тісним. Андерс хотів бачити Юлю і у 2011 році вони домовились зустрітись у Криму, у Ялті. Зустріч відбулася. Почуття між ними зростали. Андерс почав прилітати до коханої у Харків щомісяця, бо вже життя свого без неї не уявляв. В лютому 2012 року вони одружились. Юля переїхала жити до Норвегії в Осло.. Тато Андерса протестантської віри і пастир, вінчав закоханих саме він.

Життя в Норвегії кардинально відрізняється від життя в Україні. Королівство дбає про соціальні умови людей і все робиться для їх блага. Дітей виховують бути самостійними. Якщо сказав «не можна», дитина це зрозуміє і істерик не закатає. Ще змалечку дитина усвідомлює, що після слова "ні" ніякі істерики зі слізьми не допоможуть. Декретна відпустка триває всього рік. І тільки рік держава тобі буде платити декретні кошти на дитину. А розмір їх вираховують з зарплати за півроку до декрету. Якщо була висока зарплата, то і розмір більший, а якщо жінка не працювала, то їй призначать одноразову виплату. Другий рік відпустки батьки можуть оформити, але виплата вже не суттєва. За ними залишається робоче місце.

Королівство призначає кошти на утримання кожної дитини до 18 років. Тисяча норвезьких крон - не така велика сума для Норвегії, але буде вона стабільною. Коли дитина йде навчатися після школи, вона може взяти кредит на навчання. Серед умов те, що увесь період навчання вона може його не платити і може погасити цей кредит тоді, коли закінчить навчання і піде працювати. Навчання теж відрізняється від нашого. Там нема фіксованого часу для відвідування вищих закладів. Студент може працювати і навчатися в зручний для нього час. Видають план навчання, ведуть лекції, які називають начит-кою. Предмети у вишах студенти можуть обирати самі і їх не стільки, як в українських вишах. В основному їх декілька і стосуються вони тільки майбутньої професії. З 18 років прийнято давати дітям самостійність і право вибору. Працюють норвежці до 67 років, однаково що чоловіки, що жінки. А тоді йдуть на пенсію. Між жінками і чоловіками існує рівність у сім'ї. Норвезькі чоловіки готують так як і жінки, вони самі стоять біля плити, перуть, прибирають в будинку і займаються всіма хатніми справами однаково. Це закладено ще з самого народження - ти живеш і тобі ніхто нічого не винен. Ти сам повинен обслуговувати себе і покладати свій побут тільки на себе.

Дітей закаляють до життя ще з садочку. Їх привчають не боятися нічого і бути адаптованими до будь-чого. До речі, є цілком нормально, коли чоловік йде в декретну відпустку, а дружина виходить на роботу. Сім'я зважує всі за і проти і обирає зручне рішення для них. Юлія на даний час вийшла на роботу, а Андерс взяв декретну відпустку. Працює вона у будівельній компанії в економічнму відділі. Щоб працювати в Норвегії, вона відправила документи з українського вишу до роботодавців, а вони підтвердили її освіту. Зранку вона біжить на роботу, а він готує сніданок, збирає дітей до садочку і везе їх туди. Норвежці до своєї країни ставляться дуже шанобливо. В центрі міста Осло ви не побачите висоток -це заборонено. Там повністю зберігають архітектуру, стиль і дух старих будівель. Дуже багато парків і дерев. І старі дерева також намагаються зберігати якомога довше. Природа на сході Норвегії подібна до України. Є багато сосен, беріз, є клен, верба, дуб і калина. А ось зими в Осло, не зважаючи на те, що це скандинавська країна, не такі суворі як у нас. Нормою є мороз у мінус 2, мінус 5. А ось мороз у мінус 10 є максимальним. Зате осінь більш добріша і лагідніша. Жовте барвисте листя через помірну температуру тримається на деревах довше, ніж у нас і норвежці люблять цю спокійну пору, коли ця жовта краса ніби приземлилась і застигла на деревах у спокої. А ось весна настає пізніше, ніж у нас і не така тепла. І літо відрізняється тим, що не таке жарке. Купаються не тоді, коли прогрілась вода, а як на вулиці стало тепло. Тільки но пригріло сонечко - йдуть на пляж. Занурились і на берег грітись. Багато норвежців їдуть до Іспанії на відпочинок, щоб погрітися на теплому сонечку і скупатись у теплому морі. А коли йдуть на пенсію, то подорожі стають для них невід'ємними. Залишається в пріоритеті тепла країна, де ніжаться на сонці, плавають у лагідному морі.

Квітів усюди багато. Є троянди, лілії, тюльпани, нарциси, флокси, рододендрони. Прикрашають балкони підвісними вазонами з яскравими квітами, які купують в магазинах. Дуже бережуть норвежці екологію. І ставлення до неї в них відповідне. Сміття сортують. У будь-якому магазині є пакети синього і зеленого кольорів, які беруть безкоштовно. Це для сортування сміття. В сині пакети потрапляє все з пластику (целофан і т.д.). А до зелених - всі органічні відходи. Продукти в магазинах справжні. Молочні вироби звісно з молока. І без шкідливих ароматизаторів, згущувачів, хімічних добавок. Є продукція з позначкою «екологічно чисто». Налічується всього декілька відомих марок, які випускають молочну продукцію, тому й кількість не така велика. За всіма продуктами у країні діє суворий контроль, тому продукцію випускають не на кількість, а на якість. В садочках заборонено солодке, тому цукерок з собою дітям не дають. Та і до них у нації особливе ставлення. Їх прийнято давати дітям тільки у суботу і то декілька. В інші дні - зась. Діти звикають до цих правил і не просять.


Кухня відрізняється від української. На свята там не готують стільки страв, як в Україні. Якщо день народження у дитини в той день, коли діти в садочку, то дитина запрошує або дівчат, або хлопців, або всю групу. Виділяти когось окремо не можна - це не гарно. Приведе їх до будинку вихователька. Свято триває дві години. Пригощають дітей піцою, сосисками, десертом і тортом. Це традиційно. І на подарунок дитині батьки дають дітям теж символічну суму і батьки іменинника не затратили фінансів, і батьки запрошених дітей теж. Що дітям треба? Це емоції. Якщо день народження у вихідний, то дають запрошення і батьки самі привезуть дітей до будинку. Отакий розумний підхід у норвежців до святкування. На 9 дітей у групі до 3-х років три вихователі, а від 3-х до 6-ти років - вже 18 дітей на трьох вихователів.

Новий рік святкують близько 20-ої години 31 грудня. Всі сідають за стіл. Приготують запечену індичку, картоплю, салат з овочів, десерт і торт. Тоді слухають промову короля, прем-єр-міністра. Після 12 години на подвір'ї пускають феєрверки. З напоїв вино. Багато випадків, коли на весіллі не буде спиртного - так вирішили молодята. І дивним це не вважається. Норвежці цінують скромність. Якщо ти багата людина і всіляко це будеш показувати, то думка про тебе в оточенні буде негативна. Зазвичай тільки по деяких речах можна здогадатися, що людина має статки. Це якийсь брендів одяг або щось інше.

На хрестинах і святах для дітей спиртного взагалі не буде - це табу.

Картоплю норвежці теж їдять. А ось супи споживають рідко, хоча є і гороховий, і рибний. Юля готує іноді котлети. Всі друзі оцінили їх добре. А ось пельмені, які Юля робить там, для них просто із серії фантастики, що на смак, що сам процес приготування. В Норвегії цінується все те, що ти зробив своїми руками. Будь то вишивка чи страва, чи вирощена квітка. В магазинах є равіолі, та вони відрізняються на смак. Пельменницю Юля привезла з України, бо там їх нема. А коли Юля спекла торт і з ним прийшли в гості, вони були просто в приємному шоці, що вона вміє їх пекти сама. Там торти купують у магазинах. Вдома їх не печуть, але рідше. Хліб і булочки багато хто готує вдома. Та і тут у них свій підхід. Андерс хліб пече сам. Зазвичай це 2-3 хлібини з цільнозернового борошна. Один буханець залишають, а два кладуть в пакет до морозильної камери. Тоді за потреби дістають, пакетик кладуть до духовки в режимі "гаряче повітря". Хліб стає таким же м'яким ніби щойно спечений. З булочками подібне -готують певну кількість, трошки залишають, а решти в пакет і до морозильної камери і за потреби теж дістають. Так навчились ставитись до їжі. Юлія вишила рушник і картину, чим страшенно здивувала своїх друзів. А ще сама посіяла біля будинку квіти і посадила невеличку грядку з полуницями, чим викликала взагалі захоплення. Маючи землю, вони не вирощують самі квіти, вже готові вазони купують в магазинах. А самим виростити для них - це щось космічне.

Подобається Юлі традиційна норвезька кухня. Є така страва форікол, яку готують у вересні. Тоді забивають вирощений молодняк вівці. Капусту ріжуть на 4 частини і додають до м'яса. Кладуть спеції і тушкують. Подобається. Готують піне-щет - це в'ялені в розсолі або в морській солі ребра ягнят. Спочатку його в'ялять, а тоді готують його на пару. Традиційним норвезьким сиром є брюнуст. Він нагадує варену згущенку і є коричневого кольору. На смак трохи солодкуватий, але дуже смачний. Пече Юлія і млинці з сиром. Норвежці теж готують їх, але вони в них товщі. Готувала і голубці, теж їм дуже сподобались.

Паску в їхній родині святкують два рази. Перший раз за протестантською вірою, але крашанок і пасок в них не печуть. В цей день їдять багато апельсинів, цукерок з марципану і катаються на лижах в горах. А вже другий раз на столі Юля готує і крашанки, і крафіни, і звичайну паску.

Є в Норвегії громада української діаспори. Там святкують всі свята України. Іноді ходять і туди. Та навіть там дівчина не одинока. Є в неї дві близькі подруги-у-країнки. Та і сумувати ніколи, адже у подружжя є трійко діток. Хелені 6 років, Соні 4, а Ніколосу тільки рік. До речі, імена норвежці не змінюють взагалі. Якщо Соня, то це буде Соня, а Софія - це вже вважається зовсім інше ім'я. Дружину Андерс називає Юля. Якось почув як мама звернулась до неї Юль і один раз назвав її Юль, хоча був здивований чому так. У Норвегії всі говорять на норвезькій і англійській мовах. Кіно по телевізору йде англійською і тільки знизу буде стрічка з норвезьким перекладом. З дітьми Юля розмовляє українською. Вони розуміють. Іноді можуть відповісти їй теж українською.

Зараз щаслива норвезька родина перебуває в Масалаївці в гостях у дідуся і бабусі. Приємним ця поїздка на батьківщину стала й тим, що одногрупники з технікуму влаштували зустріч студентів через 15 років. Як було приємно побачити своїх друзів! Вона живе в королівстві, народ якої є одним з найщасливіших на Землі. В країні, де майже нема злочинності, де водії на дорогах поважають інших і в населених пунктах їздять зі швидкістю 3040 кілометрів. Це є повагою в першу чергу до себе - зберегти, не нашкодити. Навіть слимаків, які приносять шкоду і останнім часом трохи дошкуляють жителям, вони не труять, бо це зашкодить довкіллю, а збирають, що зможуть. Але в тій щасливій країні, як зізналась жінка, їй не вистачає тільки одного - це запаху літніх медових лугів. Воно і не дивно, адже це частинка саме того щастя, яке залишилося в ній від України. І саме зараз у розквіт медових лугів вона тут і почувається абсолютно щасливою - в неї є можливість насолоджуватися тим єдиним, чого їй так бракувало - це запах рідних луків.

Джерело: "Вісті Сосниччини" №28 (10105) від 10 липня 2021, Наталія Матвієнко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Енгер, Матвієнко, Сосниця, Норвегія

Добавить в:
 
 


Центр Комплект