• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Екологічне серце, психологія щастя і царство книг Наталії Мартинюк


Екологічне серце, психологія щастя і царство книг Наталії Мартинюк

 



Вона сповідує власну життєву філософію, мріє про гармонію у всьому світі й захоплюється історичними та культурними «родзинками» рідного краю. Свято вірить у те, що щастя «прилипає» саме до сміливих людей. А відтак – Наталія Мартинюк із Сосниці конструює своє життя таким чином, щоб бути максимально щасливою і сповненою життєвої енергії.


Отже, давайте знайомитися ближче.



«Моє екологічне серце просто не витримує існуючої ситуації».

Наталія Мартинюк, директор Сосницької публічної бібліотеки

Народилася я у мальовничому містечку Сосниця за рік до того, як наша держава здобула Незалежність. Спершу навчалася у місцевій гімназії, яка носить ім’я нашого славного земляка Олександра Довженка. А вищу освіту здобувала у кращому виші нашої області – Чернігівському національному педагогічному університеті ім. Т. Г. Шевченка (*авт. – нині Національний університет «Чернігівський колегіум»). За покликом душі і освітою – я еколог. Але життєві обставини склалися так, що я працюю у царстві книг – Сосницькій публічній бібліотеці.

Для кожної людини свій рідний край – унікальний і найкращий. Тож і рідна Сосниця для мене особлива. Це містечко з багатою і славною історією, мальовничими краєвидами та привітними людьми.



«Свого часу в Сосниці у почесному засланні перебував гетьман Війська Запорізького Петро Дорошенко, а полковником певний період був брат Богдана Хмельницького Юрій, з яким гетьман листувався і радився. Мало хто знає, що в Сосниці 11 років жила онука видатного співака Марка Полторацького, Анна Керн (більш відома як одна із муз Олександра Пушкіна)».

Величезний внесок у дослідження та збереження історичної спадщини Сосниці зробив краєзнавець Юрій Виноградський, фундатор місцевого краєзнавчого музею.

Сосничани шанують свого земляка Миколу Адаменка – письменника, педагога, краєзнавця, колишнього політв’язня. У Сосниці живе і працює майстер-різьбяр Анатолій Семенцов, вироби якого прикрашають музейні та приватні колекції по всій Україні. До речі, Анатолій Петрович працював оформлювачем зали Конституційного Суду України. Традиції ковальства в нашому краї відроджує Віталій Онищенко. Окрім виробів на замовлення, коваль виготовив скульптурну композицію за мотивами герба Сосниці, яка милує зір жителям та гостям селища. Також Віталій Іванович подарував містечку ковану копію кінокамери Олександра Довженка. Тепер охочі можуть фотографуватися біля цікавої фотозони в ошатно прибраному парку.

І звичайно, своєрідною візитівкою Сосниці є всесвітньовідомий кінорежисер, письменник, сценарист, художник Олександр Довженко. Він народився і провів свої дитячі роки в Сосниці, все життя згадував чарівну природу малої батьківщини, улюблену річку дитинства та односельців.

Незважаючи на те, що Сосниця невеликий населений пункт, тут є на що подивитися і є де приємно та корисно провести час.



«Особисто я люблю рідну природу. І моєю, так би мовити, улюбленою локацією є сосновий ліс – моє місце сили і натхнення».


В рідних широтах я б змінила споживацьке ставлення людини до природи та її надр. Наче й існують відповідні органи, але браконьєрів не меншає, рибу виловлюють сітками та електровудками; мисливці стріляють тварин не в сезон.



Річка міліє, ніхто не вживає заходів для її порятунку. І це лише вершина айсберга.

«Я про це можу говорити дуже довго, моє екологічне серце просто не витримує існуючої ситуації. Особливо обурює поведінка аграріїв, які розорюють заплавні луки, береги річок, осушують водойми».

Соромно за те, що буваю не стримана і можу поконфліктувати з рідними мені людьми через дрібниці.

Як казала Ліна Костенко «Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими»!

Дуже люблю подорожувати. Надзвичайно. Мені подобаються, як би сказати, нестандартні мандрівки. Дуже гарне місце із мальовничим краєвидом, яке запам’яталося – Пузирева гора в Радичеві. У мене є особиста маленька (на жаль, не фінансово) мрія – відвідати Кавказькі гори і відчути гостинність місцевих мешканців.

Телевізор не дивлюсь взагалі. Можу в Мережі знайти серіали, які цікавлять і переглянути, коли знайдеться вільний час. За можливістю і коли є натхнення – тоді читаю. Книга має бути особлива, «своя». Є книги, які «ковтаються» за вечір. Вразила і запам’яталась назавжди книга «Біле Ікло» Джека Лондона.

Люблю фотографувати, малювати, займаюсь рукоділлям. Також допомагаю в організації різноманітних заходів у Сосниці. Зокрема, я займаюсь проектуванням і оформленням фотозон у стилі свята.

Я відчуваю себе щасливою людиною. У мене є батьки, друзі, робота і мій синочок. Маю можливість займатися улюбленою справою.



«Маленькі речі роблять людину щасливою».

Люблю фразу Івана Багряного – «Сміливі завжди мають щастя». Це певним чином є лейтмотивом мого життя.



Неможливо без болю в серці спіймати нинішні реалії життя в нашій країні. Але моя позиція – чітка і непохитна: наша держава – єдина й неподільна, мова має значення, а Крим – це Україна! Бачу Україну конкурентоспроможною на міжнародній арені. Країною, яка не смикається між сходом і заходом, а має власну думку. І щоб мешканці користувались закордонним паспортом виключно для екскурсій та відпочинку за кордоном, а не в пошуках роботи та кращого життя.

Спілкувався Павло Солодовник, Чeline

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Наталія Мартинюк, СОсниця, про життя

Добавить в:
 
 


Центр Комплект