• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Анна Мальована: секрет успіху сучасного вчителя


Анна Мальована: секрет успіху сучасного вчителя

Анна Мальована — вчителька інформатики Чернігівського ліцею №22, вчитель-методист. Її активне, насичене, сповнене креативу життя — яскравий приклад того, яким має бути сучасний учитель, щоби розкривати потенціал учнів і тримати їх у тонусі, а не просто давати їм теоретичні знання. Вона увійшла до ТОП-50 найкращих учителів України Global Teacher Prize Ukraine, стала «Учителем року-2009» у номінації «Інформатика», лауреаткою конкурсу «Жінка року-2020». І за 20 років педагогічної діяльності винайшла власний рецепт успішності педагога.



Жінка переконана: щоби зацікавити сучасних дітей до навчання, з ними треба бути на одній хвилі, на рівних. Аби вони бачили, що їхній учитель теж горить бажанням розширювати межі свого досвіду і знається на різних тінейджерських речах. А ще на власному прикладі показує, що шкільна освіта може бути сучасною та цікавою і для учнів, і для вчителя. Робочий графік Анни Мальованої — це не лише «дім — школа», а й різні освітянські заходи, участь у міжнародних проєктах, написання наукових статей, власний блог, інтелектуальний клуб та багато інших цікавих речей. Яких сааме — далі в інтерв’ю.

На початку розмови Анна Петрівна розповіла, що в дитинстві вона мріяла стати дипломаткою, поліцейською або слідчою, але в силу різних обставин вирішила бути вчителькою. Любов до педагогіки у неї від мами та першої вчительки. Спершу дівчина віддала перевагу факультетові історії та англійської мови. Але за кілька місяців до вступу на підготовчих курсах нашого педагогічного університету «закохалася» в математику. Після чого подала документи на фізико-математичний факультет. Відтоді жодного разу не пожалкувала про те, що так радикально змінила свої вподобання. А згодом вивчилася і на вчителя інформатики.

На початку 2000-х було досить складно працевлаштувалися вчителем. Тому свій педагогічний шлях починала з роботи шкільного лаборанта в кабінеті фізики. Але всі ті терни і привели її до зірок, згадує Анна Мальована.

— Професія вчителя одна з таких, що потребує постійного навчання. Тому моє життєве гасло — все життя вчитися. Нині набагато цікавіше працювати вчителем, бо сучасні діти більш комунікабельні, активні. Вони налаштовані на відкритий діалог і не бояться висловити свою точку зору. Із ними можна спілкуватися на різні теми. І мені дуже приємно, що у нас із учнями дружні стосунки. З кожним роком діти стають дедалі цікавішими. Вони спонукають не стояти на місці, а рухатися вперед.

— Якою ви бачите трансформацію інформатики, відколи почали читати цей предмет і до сьогодні?

— Якщо раніше діти вчили інформатику більш теоретично, бо не всі школи мали достатню кількість хороших нових комп’ютерів, то за останні роки нас максимально забезпечили сучасною якісною комп’ютерною технікою. Зокрема, завдяки керівництву ліцею, Управлінню освіти та Чернігівській міській раді, маємо чудові комп’ютерні класи, прекрасний швидкісний Інтернет, майже в кожному кабінеті — проєктори, є і 3D принтер. І завдяки сучасному програмному забезпеченню дітям цікаво та легко вивчати інформатику. Вони розуміють, як застосовувати теоретичні знання на практиці. Якщо раніше уроки інформатики ділили на лекції та практичні заняття, то тепер на кожному уроці діти працюють із комп’ютером. А через свої ґаджети вчаться виконувати контрольні роботи, слухати онлайн-уроки, проходити тестування, записувати навчальні відеоролики. Зокрема, я багато своїх уроків викладаю на власний YouTube-канал. І діти з усієї України мають до нього вільний доступ. Ми любимо навчальну платформу Prometheus, у нашому ліцеї відкрита Міжнародна дистанційна академія Cisco Networking Academy, яка пропонує цікаві курси, сертифікат міжнародного зразка. Нині безліч інструментів для навчання, завдяки яким учні виходять зі школи з досить непоганим багажем знань.



— Що в інформатиці користується найбільшою популярністю серед учнів?

— Шкільна програма з інформатики дуже насичена і включає в себе багато різних розділів. Чимало дітей цікавляться програмуванням, комп’ютерною графікою. Гарно «заходить» тема створення сайтів. Діти хочуть цьому навчитися, бо знають, що сьогодні послуги web-дизайнера високооплачувані. Не менш актуальними є різні офісні програми, які пов’язані з бізнесом. Фахівець, котрий добре розуміється на Excel, вправно працює з базами даних, затребуваний на ринку праці. Тобто, якщо у дітей є мотивація, вони із задоволенням вивчатимуть ту чи іншу тему.

— А хотілося би щось змінити в освітньому процесі?

— Хотілося б додати більше творчих завдань. Як я вже казала, програма з інформатики дуже насичена. І виходить так, що лише у другому семестрі 10 класу ми маємо можливість вибрати для вивчення якийсь цікавий модуль. Але виділених годин недостатньо для того, щоби повністю опанувати і закріпити певну тему, наприклад, ту ж комп’ютерну графіку. Окремі теми сучасним дітям хотілося б вивчати не оглядово, а поглиблено.

— До речі, досвід якої країни хотіли б запозичити?

— Якщо говорити про інформатику за кордоном, то спочатку вона там вивчається як загальний предмет, а в старших класах стає предметом на вибір і орієнтована на певний профіль. Наприклад, у хіміко-біологічному класі інформатика буде пов’язана з біотехнологіями, в інженерному чи фізико-математичному — має інший напрямок. Для цього у них є спеціальні лабораторії, відповідно оснащені кабінети. У нас поки що так не буде, але, можливо, колись інформатика стане профільним предметом і ми здаватимемо з неї ЗНО.

— Я знаю, що крім викладацької роботи ви також берете участь у різних освітніх проєктах і залучаєте до них своїх учнів. Розкажіть про найцікавіші з них.

— Цьогоріч, попри карантин і локдаун, із 2 по 9 січня ми з учнями щодня брали участь у зимовій міжнародній онлайн-школі «Моє європейське місто: практикум», яка тривала на платформі Zoom. Проєкт з урбаністики відбувся за підтримки Фонду Конрада Аденауера в Україні. На уявній території (в нашому випадку це був шкільний двір) ми розміщували ті чи інші будівлі, предмети, які робили б її кращою, комфортнішою та гарнішою для всієї громади. Дітям це так сподобалося. Позаминулого року у нас був всеукраїнський соціально-освітній проєкт із безкоштовного навчання вчителів інформатики та старшокласників основам web-розробки «WOW Teachers», у межах якого вчилися робити web-сайт. Ми брали участь у Проєкті освіти з цифрового громадянства, конкурсі соціальної відеореклами «Чесність починається з тебе», різних форумах, освітянських фестах, конференціях. Мої діти знімають фільми, рекламу. Я пишу наукові статті, веду власний блог, є керівником Міжнародної дистанційної академії Cisco Networking Academy при нашому ліцеї.

— А ще ви створили інтелектуальний клуб «Фенікс», який став популярним не лише серед ліцеїстів вашого навчального закладу. Маєте свій логотип, девіз, форму.

— Так, клуб «Фенікс» — це взагалі моя віддушина. Я дуже люблю грати в інтелектуальні ігри й привчаю до цього своїх дітей. Це круто, весело, корисно. Ми співпрацюємо з Управлінням у справах сім’ї, молоді та спорту Чернігівської міської ради, і вже років сім мої діти грають із інтелектуальними командами, до яких входять навіть кандидати наук. Учасники клубу настільки багатогранні й легкі на підйом, що з ними можна брати участь у будь-яких проєктах. І я дуже вдячна нашому директорові школи Вікторії Олегівні Пекур за те, що вона завжди підтримує нашу з дітьми творчу та освітню ініціативу.




— А як ви увійшли до ТОП-50 найкращих учителів України Global Teacher Prize Ukraine?

— Усе дуже просто. Своєю участю я завдячую, знову ж таки, своїм колегам та учням. Саме вони номінували мене на участь. А далі я просто описала для проєкту все те, чим займаюся. Розповіла про уроки, своє шкільне життя, участь в освітніх заходах, конференціях. І я завжди кажу школярам: «Діти, всі мої нагороди — це просто констатація факту, що ми з вами працюємо круто, класно і по-чесному. Всі ці відзнаки даються за нашу з вами щоденну важку, копітку працю». А найбільша моя нагорода — це мої учні. Взагалі, кожен учитель має можливість заявити про свою роботу, прагнення, показати свої досягнення. Треба просто не боятися.

— Наприкінці минулого року ви стали лауреаткою конкурсу «Жінка року-2020». Поділіться своїми враженнями, чи змінилося після цього ваше життя?

— Насправді, дуже приємно, що в подібних конкурсах на рівні з представницями різних професій відзначають і роботу вчителя. Приємно, що ми маємо можливість показати освітян не лише на конкурсі «Учитель року», а й у такому форматі. Де люди бачать учителя не лише як педагога, а як жінку. Адже я теж мама, у мене є родина, чоловік, домашні улюбленці. Моє життя не обмежується шкільною роботою. Я маю хобі, люблю подорожувати, веду активний спосіб життя. Коли діти бачать тебе такою справжньою, вони сприймають вчителя інакше і стають ближчими.

— У вас дуже насичене життя, багато часу та енергії забирає робота. Як поповнюєте емоційний ресурс, щоб не було професійного вигорання?


— Я дуже люблю свою роботу. Настільки сильно, що віддаю їй усі свої сили й отримую від цього задоволення. У мене стільки різних цікавих задумів — і всі хочеться реалізувати. Я люблю рух, розвиток, креатив. Моя робота — це моє хобі. І я дуже вдячна своїй сім’ї за те, що вона розуміє мене і підтримує всі мої починання. Саме їхня підтримка й додає мені сил і натхнення.



— Як відпочиваєте?

— Я обожнюю подорожувати. І за останні три-чотири роки разом із донькою Дарією об’їздила майже всю Європу. Якщо мій чоловік віддає перевагу відпочинку вдома на природі, то я навпаки — люблю кудись податися і відкрити там для себе щось нове. Із Денисом ми разом ходимо по гриби, можемо поїхати на риболовлю, а донька спонукає мене до подорожей. Вона теж активна, легка на підйом, вільно спілкується іноземною. Ми з нею як подружки. Коли приїжджаємо до іншого міста, то гуляємо не традиційними маршрутами, а тихими, непримітними вулицями, де можна побачити набагато цікавіше життя європейців. Я дуже люблю Україну. У нас, насправді, не все так погано, як може здаватися на перший погляд. Є багато нюансів, які в нашій державі значно кращі, ніж за кордоном. Та якщо говорити про інші країни і їхні міста, то серед моїх фаворитів Париж, Стамбул і Берлін.

— Ви жінка за кермом. І на конкурсі «Жінка року-2020» зізналися, що у такий спосіб відпочиваєте.


— Так, це правда. Коли працюєш із великою кількістю людей, то витрачаєш багато енергії. Й іноді хочеться просто сісти за кермо і проїхатися околицями міста, побувши з собою наодинці. Я люблю наш вечірній Чернігів, коли він по-особливому прекрасний. Відколи у мене з’явилася машина, я стала більш мобільною. Це завжди зручно, комфортно і швидко. А за кермом я вже 15 років.

— Ваше хобі?

— Подобається читати саме паперові книги і збирати гриби. Займалася макраме, вишивкою, в’язанням, але нині на це нема часу. А ще люблю проводити час із сім’єю та своїми домашніми улюбленцями. У нас є кіт, дві кішечки — їх ми підібрали на вулиці, і великий пес, якого ми знайшли в лісі. І мені так приємно, коли мої коти виглядають мене на підвіконні, горнуться до мене, щось по-своєму розповідають. Коли собака радісно біжить тобі назустріч. Це так заряджає позитивом.

— У чому секрет успішної жінки?

— В любові. Треба любити життя, людей, котрі тебе оточують, справу, якою займаєшся. І обов’язково виділяти час на відпочинок, аби бути в гармонії з собою.

— Ваше життєве кредо?

— Постійно навчатися і розвиватися. Бути з учнями на одній хвилі. І жити так, щоби не нашкодити іншому, навіть тому, хто тебе колись чимось образив.

Валентина Науменко, Чернігівська обласна газета «Деснянська Правда». Фото надані респонденткою

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Анна Мальована, інформатика, педагог, ліцей №22, вчителька, «Деснянська Правда»

Добавить в: