• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Новий староста на Корюківщині полишив мисливство, тримає пасіку та допомагає одинокій жінці


Новий староста на Корюківщині полишив мисливство, тримає пасіку та допомагає одинокій жінці

Він понад усе дорожить сім’єю. Через переоцінку цінностей полишив багаторічне захоплення мисливством. Усіх і всюди пригощає медом, бо пасічникує. Опікується сторонньою літньою жінкою, адже переконаний, що кожен може примножувати добро, якщо захоче. Зранку робить зарядку і власним прикладом залучає молодь до спорту. Знайомтесь: 35-річний корюківчанин Юрій Аполон, староста Будянського старостинського округу


Юрій Аполон любить подорожувати, пізнавати свій край

З чого розпочав новий староста

Призначення старостою не застало його зненацька. Каже, був готовий до роботи. Тим паче такої, де треба слухати й чути людей, допомагати їм. Ба більше — саме таку й шукав. Дуже зрадів працювати у команді міського голови Ратана Ахмедова, людини, яку поважає. Не зважає на те, що мало знає Буду і навколишні села, бо все це — його Корюківщина.


Юрій Аполон, староста Будянського старостинського округу

Юрій Аполон народився і виріс у Корюківці, закінчив олексіївську школу. Отримав вищу освіту в Ніжинському агротехнічному інституті, за фахом технік-механік. Трудову діяльність починав у ТОВ «ВУД ІНДУСТРІ»: верстатником, майстром, заступником директора по виробництву. Згодом влаштувався майстром у Холминський держлісгосп. До призначення старостою трудився оператором котельні у ТОВ «СЛАВ ФОРЕСТ».

Своє знайомство з ввіреним йому Будянським старостинським округом розпочав зі знайомства з вісьмома людьми похилого віку, за якими доглядає соцробітниця. До кожного навідався, поговорив, поцікавився життям і потребами, пригостив медом. На черзі — кризові сім’ї.

Каже, люди працездатного віку здебільшого працюють на приватній пилорамі у селі, продають молоко, їздять на вахту у Чернігів чи Київ. Бо роботи у сільській місцевості немає. Сільська дітвора навчається у міських школах, бо місцеву дев’ятирічку вже давно закрили.

У селах, які належать до Будянського старостинського округу, — Буді, Петровій Слободі, Соснівці, Маховиках, Шишці — близько 450 жителів. Хочу, щоб усі вони відчували турботу та піклування влади на місцях - Юрій Аполон


- Наприклад, великою проблемою є питна вода, яка за показниками — може використовуватися лише для технічних потреб. Необхідно розв’язувати цю проблему, бо якісна вода — запорука здоров’я людей. Є фельдшерський пункт, але немає фельдшера — шукатиму. Впорядкування і прибирання потрібні кладовищам. Проблеми є завжди та всюди. Але ж і приємностей багато. Хороші люди, чудова природа, ліси, гарний окультурений ставочок у Буді, дитячі майданчики у цьому селі та Майорському тощо.

Староста переконує, що йому до снаги засукати рукави й самому почати прибирати, якщо це потрібно. Такого ж ставлення чекає й від мешканців сіл. Бо спільно можна багато чого досягти, а можна й багато втратити через загальну інертність. Відкритий до спілкування і пропозицій. До критики ставиться філософськи. Мовляв, всі ситуації, які з нами відбуваються, — нейтральні. Головне - наше ставлення до них.

На роботу у Буду Юрій Аполон добирається власним автомобілем. У нього — автомобіль «ГАЗ» 1979 року випуску, у дружини — «ЗАЗ-DAEWOO» 2006 року.

Бабуся Надя

Юрій не є громадським діячем, не входить до складу жодної громадської організації. Він активно займається власним розвитком, прагне самовдосконалення. Задля цього багато читає різної літератури, три роки поспіль бере участь у відповідних програмах у тренінговій компанії «Розвиток» м. Хмельницький.

— Фінансовій грамотності, професійному розвитку, управлінським навичкам, бути щирим і відкритим, — цьому я вчився у Хмельницькому, — розповідає Юрій. — Завдяки компанії здружився з 11-ма чудовими людьми з різних куточків України. Це і є наша команда, з якою ми впровадили безліч хороших справ для людей. Запам’ятався проєкт, який ми реалізували для літніх людей, що живуть у будинку престарілих у Хмельницькому. Попри те, що ми за короткий термін зібрали понад 100 тисяч гривень для придбання необхідних для них речей, ми ще й з кожним із них поспілкувалися, створили для них свято.




З однодумцями у Хмельницькому

Вдома, на Корюківщині, Юрій Аполон продовжив цю справу, збирав кошти для допомоги паліативним хворим і відділенню, яке на той час діяло у Холмах. Закупив і відвіз у селище те, що було найбільш потрібним: мийні засоби, медикаменти, підгузки тощо. І мед із власної пасіки.


Благодійний проєкт хмельницького центру розвитку, який запам`ятався Юрію найбільше, - допомога одиноким пенсіонерам

А після того взяв шефство над сторонньою людиною, літньою жінкою з Корюківки, яку звуть Надія. Каже, захотілося допомагати комусь постійно, щоб людина, якій нема на кого розраховувати, відчувала підтримку, щоб світ став світлішим. Пані Надію Юрію підказали соцробітники. Він приїхав до неї з медом, познайомилися, поспілкувалися. Запропонував свою допомогу і пообіцяв провідувати. Взаємини так швидко налагодилися, що невдовзі пані Надія вже запросила Юрія на свій день народження. Він поїхав з дружиною.

«Моя сім’я — моя опора»

Зі своєю коханою Юрій Аполон познайомився одразу після закінчення школи. Разом з однолітками поїхав відпочивати в санаторій Новгорода-Сіверського, а там молоденька симпатична студентка Олена практику проходила. Почали спілкуватися, разом на дискотеку ходили, а, роз’їхавшись, зідзвонювалися з переговорних пунктів. І навіть листи писали одне одному! Згодом почали їздити одне до одного, познайомилися з батьками.

Їхньому шлюбу — 14 років. Подружжя виховує двох синів. Андрію — 13 років, Сергію — 8. Олена Аполон працює вчителькою математики та інформатики Корюківської четвертої школи.


З сім`єю

Задля своєї сім’ї, яка є йому міцною опорою у житті, Юрій Аполон готовий на все. Покинув навіть своє багаторічне захоплення — мисливство, і рушницю продав. І зовсім не з примусу дружини. Просто зрозумів, що воно забирає неоціненний час, який можна присвятити родині!

— Мої друзі й досі в це не вірять, мовляв, нас підбив, а сам покинув, — ділиться Юрій. — Так, це винятково моє рішення. Відбулася переоцінка цінностей. Мені й звіра стало шкода, і свого часу, витраченого на полювання. Я краще його проведу з синами та дружиною.

Аполони запровадили День сім’ї, на який планують різні спільні заняття. Це може бути відпочинок на природі, подорож, екскурсія, перегляд кінофільму, гра в настільні ігри тощо. Тато, який сам робить ранкову зарядку, залучає до спорту синів. І до читання розвивальної літератури. Юрій переконаний, що деякі твори варті того, щоб їх вивчали у школі. Такими вважає книгу Роберта Кійосакі «Багатий тато, бідний тато», Бодо Шефер «Пес, на ім’я Мані, або Абетка грошей», Джордж Клейсон «Найбагатша людина у Вавилоні» тощо. Радіє, що його сини читають літературу, яка формує особистість, мислення. Обов’язково обговорює з дітьми прочитане.

Як стати пасічником

На це питання у Юрія Аполона одна відповідь: треба просто захотіти! Він хотів пасічникувати ще років у двадцять. Бо мед любить! Але й знань бракувало, і вуликів не було-де поставити. І, мабуть, просто ще не настав його час.

Першу книжку про пасіку й урок бджолярства йому дав пасічник із Сахутівки. Юрій тоді на цілий день їздив до нього на майстер-клас. А надвечір чоловік сказав йому, що це всього-на-всього одна тисячна частинка тих знань, якими треба володіти, щоб утримувати пасіку. Та Юрій не з лякливих. Почав вчитися сам, читав, розпитував, пробував працювати.

Сім років тому починав з п’яти вуликів, які спочатку ставив у Тютюнниці, а потім у Домашлині. На третій рік свого захоплення Юрію вдалося загітувати у свої лави ще й рідного брата Сергія. Тоді, каже Юрій, ціну хорошу за мед давали, зараз такої немає. Але, хто хоч раз пробував, навряд чи покине цю справу.




Найбільше Юрій полюбляє акацієвий мед

У кожного меду свій шанувальник. Хтось любить насичений гречаний, інші віддають перевагу найсолодшому, дарма, що не ароматному, — з соняха. Юріїв же мед — весняний, ароматний, той, що з акації. Дружина Олена спокійно ставиться до таких ласощів. А ось їхні сини полюбляють воду з медом і лимоном, бо так тато привчив.

Добровільні помічники

Було, унадився хтось на його пасіку у Милейках і давай вулики перевертати. Думав, може хто з дорослих шкодить, аж поки місцеві не побачили, що то дітлашня.

— Приїхав я у ту сім’ю, познайомився з дітьми та запропонував їм угоду: вони допомагають мені на пасіці, а я віддячую їм медом, — розповідає Юрій. — А потім ще пообіцяв «премію» 500 гривень усім, хто навчальний рік гарно закінчить. Старший, 11-річний школяр, «загорівся», бо хоче назбирати на велосипед. Нехай стараються, я свого слова дотримаюсь.

Відтоді на пасіці Аполонів у Милейках більше не було шкідництва.

Наталія Рубей, Сусіди.City

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Юрій Аполон, староста, Корюківщина, людські долі

Добавить в: