Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Менський маршрутник любить веселих і говірких пасажирів. А з неприємними пожартує


Менський маршрутник любить веселих і говірких пасажирів. А з неприємними пожартує

Обравши професію водія, людина має усвідомлювати свою відповідальність за життя інших. А разом з тим розуміти, що спілкування з пасажирами – це не завжди цікаво і весело, буває й неприємно та нервово. Яка вона – робота водія пасажирського автотранспорту, запитуємо в найстаршого менського маршрутника Сергія Вишняка, якому цьогоріч виповнилося 65 років.



– Сергію Дмитровичу, скільки ви вже за кермом?

– Мабуть, із 1972 року. Як права отримав, відтоді й кермую. Я став першим маршрутником у Мені, згодом уже з’явилися інші.

А колись працював на Півночі, як казали тоді, поїхав за «довгим рублем». І жінку туди забрав, щоб тут ніхто не вкрав. Там в українській геофізичній експедиції працював водієм, а дружина – медиком. Їздив я на різних машинах. Там літо тільки один місяць, всі інші – морози, які доходили до мінус 50. Були й примерзання, і машина глохла, всяке траплялося. Та там дуже сильна взаємодопомога, тут такого немає: чи бояться, чи не хочуть.

Я ж завжди зупинюся на дорозі, коли бачу, що, можливо, комусь потрібна моя допомога

Шкода, що зароблені на Півночі гроші пропали на ощадкнижці. Сто тисяч рублів – на той час це був справжній статок.

– А маршрутником уже скільки років працюєте?

– Нерегулярними пасажирськими перевезеннями займаюся 20 років. Це не один постійний маршрут. Куди наймуть: буває в Київ, Чернігів, зараз їжджу в Дягову, Слобідку, Данилівку. Вранці привіз, в обід відвіз. Тож наразі у мене або замовлення тут, по місцю, або кудись далеко.


– Дальніх маршрутів поменшало?

– Значно поменшало. Люди повиїжджали на заробітки. Не їздять, як раніше було, до Умані, Херсона. А через коронавірус узагалі намагаються зайвий раз нікуди не їхати.

– Яких пасажирів не любите? П’яних дебоширів возили?

– Одного пасажира, пам’ятаю, люди хотіли висадити з маршрутки. Він їхав до Чернігова і був дуже п’яний, чіплявся до інших. У Березні ми його таки висадили, я віддав гроші, що він заплатив за проїзд. Такий випадок був один.

П’яних зазвичай возив із весіль. Туди їдуть усі такі культурні та серйозні, при краватках, а назад – і в ковдрі заносили. А дорога дальня, наприклад, з Житомира.

Не люблю такого, та що зробиш, везеш пасажира

Узагалі маю такий характер, що навіть неприємній людині намагаюся промовчати. Або переведу на гумор – людина ж заплатила гроші. Та й таке рідше трапляється. Загалом нормальні пасажири, всі ж люди різні, зі своїми характерами, вихованням, проблемами. Просто їх треба розуміти і нормально сприймати, терпляче.

– А які подобаються?


– Веселі й говіркі. Я завжди кажу: «Дівчата, хто любить розмовляти – на переднє сидіння». Та я їм сам більше голови набиваю розмовами.

Поліна Назаренко, Сусіди.City

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Сергій Вишняк, водій, пасажирський автобус, Мена, маршрутка, професія

Добавить в:


ЦентрКомплект