Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Подарунок на день народження та ім’я передбачене сном


Подарунок на день народження та ім’я передбачене сном

Не родись красивою, а родись щасливою. Так говорить народне повір’я. Та вона народилася і красивою, і щасливою. Адже в її життя доля частенько підкидала приємні сюрпризи. Свого чоловіка вона вважає подарунком, бо познайомилася з ним в особливий день. А ім’я її сина визначив сон. Вона щаслива жінка і успішний керівник і вважає, що кожна жінка свою красу творить сама.



НІЖИН - СОСНИЦЯ

Колись давно, 25 жовтня 1974 року на небі з’явилася нова зірочка. І з тих пір стала світити маленькій дівчинці Оленці, яка народилася того дня у Сосниці. Тут ходила до школи і після 9 класу вступила до Сосницького с/г технікуму бухобліку. Закінчила його з червоним дипломом і завдяки цьому мала право самій обирати місце, де буде працювати. Вибір був великий, адже запропоновані посади були по всій Чернігівщині. Та вона свідомо обрала Ніжин. Її мама була родом звідти і Олена часто гостювала на канікулах у бабусі. Все їй там було знайоме. Тож поїхала туди без вагань. Почала працювати бухгалтером в Ніжинському агротехнічному коледжі, а вже через півроку приступила до обов’язків головного бухгалтера учбового закладу. Там і зустріла своє перше кохання. Зустрічалися. Одружилися. І 28 липня 1995 року на молоде щасливе подружжя з колиски дивились маленькі оченята синочка, якого назвали Ярославом.

Під час декретної відпустки приїхала з сином до мами в Сосницю. Адже вважала, що дитині тут краще. Був свій город біля будинку, овочі вирощували без хімії, знали їх якість і споживали не боячись. Та сталося так, що до Ніжина молода мама вже не повернулася, з чоловіком розлучилася із-за певних причин і залишилася в Сосниці. В ті часи щовечора вимикали світло на пару годин. Так було і на Покрові, де жила Олена. Та в цей час на Кругу світло було, адже діяв графік чергувань відключень. Не було світла і 25 жовтня 1997 року. Це був день народження Олени. Щоб не сидіти в темноті, пішла з подругою на Круг попити чаю і трохи розвіятися. За іншим столиком відпочивала компанія молодих людей, серед яких був і Олександр. Запримітив красуню чоловік і зважився підійти познайомитися. В той вечір він провів її додому і з тих пір вони більше не розлучалися. Призначали побачення на години - мобільних телефонів тоді не було. Щовечора ходив кавалер з В'юнища на Покрову і жодного разу не запізнився. Олександр - чоловік рішучий і запропонував їй руку і серце й вже 21 лютого 1998 року вони поєднали свої серця. Рік після одруження жили в дружини, а тоді перейшли на В'юнище у будинок чоловіка.

ХИБНІ 99,9 ВІДСОТКІВ

Йшов час і молоде подружжя вже чекало дитину, яку дуже хотіли. І радість була подвійною - на УЗД 99% лікар запевнив, що буде донька. Раділи, що нарешті з'явиться дівчинка. Увесь одяг приготували рожевого кольору. Конверт у пологове відділення був теж рожевий. І ось з 4 на 5 травня Олені наснився дивний сон, що вона тримає на руках величезну книгу з хлопчачими іменами, перегортала її і закрила, сказавши при цьому, що ніяке ім'я їй не сподобалося. А чоловік сказав, раз нічого не вибрала, то буде Юра. І вже 5 травня почалися перейми. І в 6 годин вечора Олена народила ... сина. Це була величезна несподіванка і коли тату подзвонили додому і сповістили, що в нього син, він не повірив і три рази телефонував до пологового перепитати чи бува вони не помилились і чи точно Олена народила сина. Та відповідь була однозначна - сина! Як наснилося - так і сталося і назвали його Юрою. Адже сама доля дала йому ім'я.

КЕРІВНІ ПОСАДИ

Олена Анатоліївна Кузьменко пішла працювати страховим агентом в компанію «Оранта». Була і продавцем у магазині «Нептун», а тоді у грудні 2005 року запропонували посаду касира у Приватбанку. Пішла. Згодом було скорочення, перебувала вдома. Та через півроку знову запропонували роботу в тому ж Приватбанку. Але запрошували вже на посаду заступника відділення - спеціаліста з обслуговування фізичних осіб. Погодилася. А з лютого 2007 року вже стала керуючою цим відділенням, де пропрацювала по грудень 2018 року. Паралельно роботі у 2004 році вступила на навчання до Чернігівського інституту економіки і управління і вже у 2007 році мала вищу освіту. Пропрацювавши багато років у Приватбанку мінялося керівництво над ними і умови праці стали не з легких.

Бачила Олена Анатоліївна, що нема можливостей індивідуального росту і вирішила піти з роботи. Та й тут доля не залишила її напризволяще. Написала Олена Анатоліївна заяву на звільнення за власним бажанням в електронному вигляді і тільки нажала на кнопку відправити за візами, як в цей момент відкрилися двері і до її кабінету зайшов знайомий. Це був Клименко Олександр Андрійович. Жартома спитав: «Іще працюєш?». «Вже ні, - відповіла жінка, - щойно відправила заяву на звільнення». «Тоді в мене до тебе є пропозиція», - і запропонував їй посаду. З нового року ОТГ створювали відділи, куди потрібні були кваліфіковані працівники і Олександр Андрійович запросив її на посаду начальника відділу. Погодилася. До нового року був місяць. Тому стала на облік у центр зайнятості. Відпочити місяць не вдалося. Їй через два тижні після звільнення зателефонував Сергій Борисович Черевик, який був начальником обласного управління Ощадбанку і запросив на посаду керуючої відділенням Сосницького Ощадбанку. Олена Анатоліївна відмовилася навідріз. Адже не хотіла більше працювати з банками. Була вже налаштована на кардинальні зміни. Та Сергій Борисович знав про її величезний досвід у банківській справі й що вона висококваліфікований спеціаліст і здаватися не хотів. Телефонував і вдруге. І вдруге вона відмовила. Був і третій дзвінок, під час якого він вмовляв її зайняти певну посаду. Олена Анатоліївна все ж погодилася. І вже з 1 лютого 2019 року приступила до обов'язків керуючої Ощадбанком.

Недарма Сергій Борисович хотів бачити її на цій посаді. Бо коли прийшла туди, то Сосницьке відділення займало останні позиції по області. Та з перших місяців її керування стало лідирувати і тепер її відділення завжди в десятці перших. Колектив дуже дружний і хороший. За свої високі здобутки Олена Анатоліївна має дипломи. В тому році за сумлінну працю і тримання перших позицій була нагороджена поїздкою до Польщі на 5 днів.

СВИНІ - З ПОЛТАВЩИНИ


З самого ранку і до пізнього вечора дружина на роботі. Та не хвилюється вона, що там дома. Адже дома її надійна опора Олександр Михайлович і опора ще й яка, хоча і працює в ліцеї майстром виробничого навчання вже багато років - лад дає у всьому. Колись давно, як перейшли жити в будинок до чоловіка, розпочали ремонт. Дуже хотів чоловік піч - любив страви з неї. У будинку можливостей побудувати її не було. Та не біда. І господар задумав змайструвати літню кухню. І вже там розмістити піч. Як задумав, так і зробив. Кухня вийшла добротна. Олександр Михайлович взагалі є господарем з великої букви. Мав трактора і обробляв ним 2 гектари картоплі. Тримають господарство. Є кролі, кури, були індокач-ки і звісно - свині, як без них. Одного разу знайомий похвалився, що купує собі щороку поросят породи велика біла на Полтавщині в одному племінному господарстві. Росте ця порода свиней швидко і дійсно великих розмірів. Зацікавилися. І знайомий наступного разу взяв господаря з собою. Купили декілька голів, виростили й були дуже задоволені. Вже 4 роки вирощують саме цю породу і по молодняк їдуть тільки на Полтавщину.

ЗАМІСТЬ ПЕЧІ - МУЛЬТИВАРКА

Зараз вже ремонт і будівництво завершилося. І гектарів картоплі вже більше не саджають. Залишили тільки 8 соток для себе. Трактора теж продали - зрозуміли, що життя швидко минає, треба жити для себе. Тепер при будь-якій вільній нагоді їдуть до Десни на відпочинок. Якщо є компанія, то відпочивають разом. А ще люблять походити по лісу. Ніколи не сумують, якщо не назбирали грибів. Головне, це подихати лісовим повітрям і просто походити по ньому. Олена дуже любить готувати. Коли зробили піч, то топила її через кожні два дні й щосуботи пекла по 8 буханок хліба. Рецепт передала свекруха і користується ним і досі. Гарячим з'їдали сім'єю по дві буханки відразу - дуже смачний. Син навчався, тож давала хліб і йому. Варіантів випічки хліба спробувала безліч: і з часником, і з цибулею, і з кунжутом, і з насінням льону та із сиром. Одного разу на день народження чоловік подарував дружині мультиварку-скороварку і тепер готує вже в ній. Чоловік частенько шукає рецепти в інтернеті в підкидає їх дружині. Молодший син теж любить готувати і завжди вишукує нові страви. В основному він є головний, ідейний натхненник. Вишукує рецепти в ютубі і те, що його зацікавить, показує мамі. І взагалі Юра - гурман. Любить красиву подачу страв, прикрасити блюдо - це особисто його справа і він це не довірить нікому. Зараз Олена розуміє, що недарма носила його 9 місяців під серцем і вважала його донькою, бо він є, як донька.
Зараз осінь і Олена Анатоліївна частенько варить гарбузовий суп, але робить його на вершках, а не на олії. Готували свинячу рульку в цибулинні. Ця страва прижилася і тепер готують її частенько. Діти люблять курник, картоплю по-французьки, м'ясні страви. Сальтисон тепер стали готувати по-новому і за цим рецептом в цієї страви дуже красива подача.

ХОБІ

А ще господиня готує різні торти. І «Муравейник», і «Медовий», і «Наполеон», і бісквітний. Та найбільше їй подобається їх гарно прикрашати. Колись на базарі один чоловік продавав насадки, щоб робити різні прикраси з крему. Майстерно це демонстрував на картопляному пюре. Придивилась і купила. Вдома три рази поспіль варила пюре і вчилася, поки стало виходити, як треба. Колись свекруха її навчила варити крем для тортів - використовує його донині.
А ще в неї є правило: йдучи на дні народження до родичів, друзів, кумів обов'язково в якості гостинця готує сама торт.
Та з усіх страв чоловік найбільше любить червоний борщ, та не тільки з м'ясом, а й з сушеними грибами. І до картоплі теж додають сушені гриби - виходить смачно. Та перед тим гриби обов'язково треба замочити.

Має Олена ще одне хобі. Це в'язання. Вміє це ще зі школи. А навчила її Ярмуш Марія Никифорівна. Після школи ходила до неї додому і жінка показувала дівчинці ази науки. Згодом почала плести гачком. І це нове захоплення теж визначив випадок. П'ять років тому їй видалили апендицит, і було ускладнення, тому вона місяць провела на лікарняному ліжку. Вільного часу вистачало і почала дивитись в інтернеті як в'язати крючком. Навчилася. Сподобалося набагато більше, ніж спицями. Речі виходять вишуканіші й більш ажурні, та й в'яжуться швидше. Олена Анатоліївна займається улюбленою справою і зараз. Нові ідеї-схеми черпає з інтернету.

ПЛАНИ НА РІК І МРІЯ ПРО ВНУЧКУ

Ярослав вже одружився і живе в Конотопі. Там він навчався в КІПТ. Дома буває часто, разів два на місяць. Завжди старається мама приготувати щось незвичне до їхнього приїзду. Зараз невістка рецепти бере в свекрухи. Нічого дивного, адже в свій час Олену Анатоліївну багато чому навчила саме свекруха. Другий син навчається на лікаря-реабілітолога. Перед цим закінчив Чернігівський медколедж.
А ще сім'я традиційно в новорічну ніч планує свій майбутній рік і ставлять перед собою плани. Розбивають їх поквартально. І в кінці року підводять підсумки, що зробили, а що не вдалося. Та в основному все виходить.
Олена Анатоліївна мріє, що в майбутньому сини все ж подарують їй внучку. І період бантиків і рюшів в неї ще попереду.

Джерело: газета "Вісті Сосниччини" №41 (10064) від 10 жовтня 2020 року, Наталія Матвієнко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Сосниця, Кузьменко

Добавить в:


ЦентрКомплект