Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Олександр Шевченко: «Десну» зараз усі поважають»


Олександр Шевченко: «Десну» зараз усі поважають»

Віталій Єрмаков, Олександр Філіппов, Єгор Картушов та Йоонас Тамм – ці імена знають не тільки в Чернігові, а й далеко за межами нашого регіону, бо вони належать гравцям одного з кращих клубів України – чернігівської «Десни». А ось ім’я нашого героя відомо значно меншому колу любителів футболу, адже зазвичай він «за кадром» (хоча на пресконференціях сидить по ліву руку від Олександра Рябоконя). Проте раз на рік, напередодні Дня журналіста, можна поговорити й про колег…

Ми зустрілися з пресаташе чернігівської «Десни» Олександром Шевченком та побесідували про український футбол і місце сіверян у ньому, Єврокубки та відвідуваність стадіону імені Гагаріна, журналістику й надії на медалі. Ну й про те, чи зможе «Десна», яка 6 червня, як раз у День журналіста, зустрінеться з донецьким «Шахтарем», переграти нинішніх чемпіонів країни…



Від мрії до Прем’єр-Ліги

— Розкажи трохи про себе: яким спортом займався в дитинстві, коли потрапив у «Десну», та якою була команда на той час?

— У дитинстві, як і більшість моїх однолітків, займався футболом. По суті, в нашому містечку (смт Варва) це була єдина доступна розвага – тому й літом, і зимою – футбол. Виступали на всеукраїнських та обласних змаганнях, тож любов до футболу з дитинства.

А от у «Десну» потрапив досить випадково. Восени 2016 року мене попросили допомогти чернігівському клубу з розвитком медіа. На той час я працював у Києві в холдингу УМХ (до якого, зокрема, входять журнал «Футбол» та сайт isport.ua, - прим.), а за пресу в «Десні» того часу відповідав Віктор Муха – автор кількох книг про «Десну», редактор «Українського футболу» (та журналіст „Деснянської правди”,, котрий також свого часу виконував обов’язки редактора газети, - прим.).

Перший мій матч у статусі співробітника клубу – 14 травня 2016 року. Того дня ми обіграли «Черкаський Дніпро»: 3-1 (дублем відзначився Денис Фаворов).



— Що собою являла пресслужба ФК «Десна», коли ти туди потрапив, і що змінилося тепер, коли команда – один із лідерів УПЛ?

— Правильний клуб має розвиватися в комплексі – від першої команди до пресслужби. Будемо відвертими, «Десна» тривалий час була скромною командою, але саме 2015-2016 роки стали переломними – клуб почав розвиватися в усіх напрямах: гравці, харчування, тренування, нові умови, цілі, персонал і т. ін. Конкретно щодо нашого напряму довелося зробити немало – новий сайт, соціальні мережі, комунікації зі ЗМІ, трансляції матчів, Ютуб-канал, вихід за межі області й багато іншого…

У 2016-му, по суті, у пресслужбі були тільки Віктор Муха та Дмитро Дорошко. В клубі не було ані фото-, ані відеокамери.... Зараз ми маємо всі можливості для повноцінної роботи, хоча штат пресслужби не дуже-то й виріс: у нас працюють лише 4 людини, проте з того часу залишився Дмитро, який, по суті, є незамінним співробітником нашого клубу.

— Давай згадаємо сезон 2016/2017: тоді, навіть граючи за межами рідного міста (на стадіоні імені Гагаріна замінювали газон, - прим.), без підтримки чернігівських трибун, команда вийшла до УПЛ, але у підсумку до Прем’єр-Ліги її не пустили. Є згадки футболістів і вболівальників про цей епізод. А що тоді відчував ти?

— Такі речі, звісно, не забуваються. Скажу відверто, було тяжко, і в цій ситуації я б хотів відмітити власників клубу. Особисто в мене, після всіх зусиль, було відчуття, що команду просто розпустять – пройти такий тяжкий шлях на футбольних полях Першої ліги, і програти в кабінетах… Але ми не опустили руки, а стали сильнішими – зберегли всіх футболістів, змогли мотивувати тренерів і команду ще на один великий бій і таки вийшли до УПЛ!

Карантин та благодійність

— У тому ж сезоні 2016/2017 «Десна» організовувала для вболівальників автобуси для виїзду як на гостьові, так й на номінально домашні матчі (які проходили в Києві). Зараз «Десна» хоча й буде грати в Чернігові, через карантин не зможе розраховувати на підтримку місцевих уболівальників. Плануєте якісь акції до найближчих домашніх матчів?

— Насправді питання непросте: оскільки до цього часу не знаємо чітких правил дій у ситуації, що склалася. І от навіть остання новина про «Карпати» (у львівському клубі знайшли хворих на коронавірус, а матч із «Маріуполем» перенесли на невизначений термін, - прим.): як в такій ситуації спрогнозувати щось на кілька кроків вперед? Але, звісно, про вболівальників ми не забуваємо – у першу чергу зараз розробляємо концепцію компенсації за абонементи, розглядаємо кілька варіантів: знижка на абонемент на наступний сезон, повернення коштів (різниця за пропущені матчі), сувеніри від клубу з автографами гравців тощо…

— «Десна» постійно бере участь у благодійних акціях або сама їх організовує. Наприклад, під час карантину клуб безкоштовно роздавав містянам та розвозив по місту й області антисептики. Загалом, українці звикли, що подібним займаються політичні проєкти: й там усе зрозуміло – для чого це потрібно. «Десна» начебто не претендує на роль політичної сили. Тож навіщо це вам?

— Тому що це наша соціальна відповідальність. Ми постійно беремо участь у різних благодійних заходах – підтримка дитячих будинків, соціальних закладів і т.ін. І всі наші футболісти знають, що вони зобов’язані брати участь у подібних акціях. Та ж сама ситуація з карантином – команда у вимушеній відпустці, й ніхто ще не знає, як діяти далі. Чи могли ми залишатися осторонь в такій ситуації? Звісно ж, ні. З перших днів карантину керівництво організувало штаб допомоги населенню, і можна впевнено сказати, що це мало позитивний вплив. Ми переконані, що всі клуби, всі організації, підприємства, які мають таку можливість, повинні просто допомагати, не думаючи про якийсь політичний чи інший зиск…

— Лише 11 травня футболістам дозволили повернутися до тренувань. І, по суті, в світі такого тривалого періоду, коли не тільки не було змагань, а й колективні тренування заборонялися, ще не в історії було. Навіть у Бундеслізі не всі з цим упорались: німецький «Шальке 04» перші чотири матчі після виходу з карантину програв із загальним рахунком 1-10. Ти ж підтримуєш спілкування з гравцями «Десни». Наскільки складно було в цей період?

— Зрозуміло, що важко було в плані функціональної підготовки – команда багато працювала на зборах у Туреччині, за планом закладали «фундамент» і в чемпіонаті готувалися відповідно до передбачених циклів, а тут несподівана пауза… власне, весь результат зникає. Але ще більшою проблемою стала психологічна підготовка – професійним спортсменам дуже важко майже два місяці сидіти без роботи: тренувань, матчів, одне слово – спортивних емоцій Але добре, що всі наші гравці — професіонали і змогли швидко повернутися до гри…

— Перший посткарантинний матч «Десна» виграла (гостьова перемога над «Колосом» 2-0, - прим.). Як ти сам оцінюєш гру обох команд та якість футболу?

— Я оцінюю цей матч як позитив – усі скучили за футболом: і гравці, і вболівальники, й ми… Тому, думаю, не варто ставити якісь оцінки якості гри – головне, що ми знову на полі, і «Десна» перемогла в першому матчі. З кожною грою футболісти все більше набиратимуть форму, тому з нетерпінням чекаю на протистояння з «Шахтарем».

— До речі, про гравців. Є думка, що спортивний журналіст не має бути в дружніх стосунках зі спортсменами, щоби більш об’єктивно про них писати. А як пресаташе: чи дружиш ти з футболістами? Й узагалі, твоя робота – в першу чергу, журналістика чи піар?

— Моя робота – це перетин піару та журналістики. Що стосується дружби з гравцями, то вважаю, пресаташе має бути кращим другом своїх футболістів і завжди їх захищати, а от журналіст незалежного видання має тримати дистанцію, тому що в нього інша мета. Щодо особисто мене – за межами поля з декількома футболістами «Десни» я підтримую хороші дружні взаємини.

— Коли я вперше потрапив на пресконференцію «Десни», ще в Першій лізі, то мене здивувала невелика кількість журналістів та запитань до тренерів (начебто знімальних груп місцевих телеканалів тоді зовсім не було, а тренерам поставили буквально по кілька запитань). І зараз оригінальні матеріали, наприклад, з репортажами матчів, зазвичай, у чернігівських ЗМІ можна перерахувати на пальцях однієї руки. Чому, на твою думку, їх так мало, адже чернігівці «Десною» явно цікавляться?

— Мені здається, що сам формат післяматчевих пресконференцій вже настав час змінити. Повір, схожа картина і на матчах «Динамо» чи «Шахтаря»: після гри — лише кілька журналістів, і приходять, причому, зазвичай, одні і ті ж самі. А в деяких клубах УПЛ узагалі жодного журналіста на пресконференціях! Що стосується чернігівських ЗМІ, то, можливо, тут є і наша провина. Треба їх більше заохочувати на відвідування матчів «Десни».

«Десна», «Шахтар», медалі…

— Зараз Східна трибуна стадіону імені Гагаріна зачинена, та й повна місткість стадіону — 5500 людей – для Європи доволі низька. Але навіть при цьому, й при тому, що футбол у Чернігові начебто люблять, а команда лише другий сезон в УПЛ, аншлаги збираються рідко. У грудні 2019-го, вперше, аншлаг не зібрався, коли у Чернігів приїхало «Динамо»! На твою думку, це загальнонаціональні тенденції або Прем’єр-Ліга чернігівцям вже набридла?

— Знову ж таки на це запитання немає однієї відповіді й універсального рецепту. Це проблема всіх клубів України. Загалом же, «Десна» серед кращих з відвідуваності в УПЛ. І це насправді сумно, тому що 4000 глядачів – дуже низький показник. Я розумію чернігівських уболівальників: стадіон у нас, м’яко кажучи, не найкращий. І прийти в дощову погоду чи сім’єю з маленьким дітьми – проблематично. Але в той же час ми розуміємо, що зараз нового стадіону не буде, і виходимо з того, що є. Скажімо так – на наступного року є задумка планомірного збільшення кількості вболівальників на трибунах.

— «Десна» зараз реально претендує навіть на «срібло» УПЛ, та й шанси на вихід хоча б у Лігу Європи оцінюються, як доволі високі. Але стоїть питання стадіону: що з ним, що зі Східною трибуною та де будете грати, якщо потрапити до Єврокубків?

— По-перше, я щиро вірю, що команда Олександра Рябоконя потрапить у зону Єврокубків. Що стосується проведення матчів, то на чернігівському стадіоні ми ці зустрічі грати, на жаль, не зможемо. І це досить болюче питання для нас – ми вже не один рік намагаємося взяти стадіон ім. Гагаріна в оренду чи викупити його, й нарешті провести реконструкцію. Але стадіон все ще належить Мінспорту. Тому матчі Єврокубків доведеться грати в Києві, але ми віримо, що з часом питання зі стадіоном таки вирішиться.

— Навіть у загальнонаціональних ЗМІ доводилося читати, що з «Десною» зазвичай не прийнято рахуватися в нашому футболі. Частковим підтвердженням цього є те, що хоча чернігівці весь сезон в лідерах УПЛ, жодного гравця команди так і не покликали до першої збірної країни. Як ти вважаєш, чи грають у Чернігові ті, хто може підсилити нашу збірну? Й чи відчуваєш як людина, котра спілкується з представниками різних клубів, що чернігівців сприймають як «периферійний» клуб?

— З приводу сприйняття – не згоден. «Десну» зараз всі поважають. Футбольний світ досить тісний, і всі між собою спілкуються, тому знають наш клуб. Ті ж Тотовицький чи Калітвінцев пішли би до периферійного клубу? Навряд чи…

А от що стосується збірної, то, як я розумію, тренер обрав кістяк, котрий дає результат. Але я точно знаю, що в «Десні» є гравці, які могли би допомогти збірній. Чим Філіппов гірший за Мораеса? В яких компонентах гри він йому поступається? Той же Паст, невже він слабкіший у грі за Паньківа? Фаворов, Калітвінцев, Картушов – чи не можна хоча би просто на збір їх викликати та подивитися наочно? Ну добре, не на збір. Чи можна хоча би свого помічника відправити на матч «Десни» й наживо подивитися на гру футболістів? Тому тут до Андрія Шевченка є запитання…

— Ще одна болюча тема – кількість чернігівців у чернігівській команді. Зараз «під першим складом» лише один сіверянин – 19-річний Євгеній Белич, але в цьому сезоні він ще не грав. Чи проблема це взагалі та чи є, на твою думку, чернігівці, які могли би підсилити команду (той же Гавриш із «Колоса»)?

— Це проблема. По суті, багато років ніхто не вкладав у розвиток дитячого та юнацького футболу в регіоні. І такі випадки, як Ярмоленко чи той же Белич, - це, швидше, винятки з правил. Зараз ми більш активно розвиваємо дитячий футбол, але щоби хтось зміг підсилити першу команду, треба чекати не один рік. Тому, на жаль, наразі я не знаю жодного чернігівця, який би допоміг нинішній «Десні».

— «Десна» зможе виграти «срібло» цього сезону?

— Якщо я скажу „ні”, то мене не зрозуміють і розкритикують. Тому скажу так: я буду дуже щасливий, коли на другий рік після дебюту в УПЛ «Десна» отримає «бронзові» нагороди чемпіонату!

— Щоб ти побажав колегам напередодні свята й чи зможе «Десна» подарувати чернігівським журналістам перемогу над «Шахтарем»?

— «Десна» зможе! Ми всі матчі з «Шахтарем» провели якісно й лише мінімально поступалися, тож настав час час долі повернутися обличчям і до нас!

А колегам бажаю творчої наснаги та професійного зростання!

ДОВІДКА «ДЕСНЯНСЬКОЇ ПРАВДИ»

Олександр Шевченко, 31 рік. Пресаташе ФК «Десна» (Чернігів). Місце народження: смт Варва Чернігівської області. Зріст: 179 см. Улюблена книга: «Грона гніву» Джона Стейнбека. Мрія: почути гімн Ліги Чемпіонів у Чернігові. Улюблене місце в Чернігові: стадіон ім. Гагаріна. Улюблене місто в світі: Будапешт.

Розмовляв Сєргєй Карась, Чернігівська обласна газета «Деснянська Правда». Фото з особистого архіву Олександра Шевченка

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Олександр Шевченко, пресаташе, ФК «Десна», «Деснянська Правда»

Добавить в:


ЦентрКомплект